Є в нашій країні місця (і міста), які сприймаються мало не виключно крізь призму міфу. Одеса – чи не найяскравіший приклад. «Одеський гумор», «одеська мова», «Одеса – мама»,», «Одесса – русский город» (тут пишемо російською, бо ті, хто транслює цю ідею, українською принципово не розмовляють). Як в будь-яких міфів, у цих є певний ґрунт, але реальне життя доводить, що сприймати їх буквально не варто. І якщо розвінчання міфу про «русский город» 2 травня 2014 року досі викликає суперечки і само вже досить міфологізоване, то результати нинішніх виборів у міську раду – безперечний факт. Не зважаючи на негативні прогнози, сумбур, що привнесла у політичне життя партія «Слуга народу» і високі рейтинги місцевої «Довіряй ділам», очолюваної мером Геннадієм Трухановим, а також «Опозиційної платформи За життя», представники «Європейської солідарності» Петра Порошенка зайшли у міськраду Одеси із результатом 12,4%. А це вище, ніж передбачали вітчизняні політологи, і вище оцінки «помірний успіх». Як сказали б на іспитах у Хогвартсі – оцінка «вище очікуваного». Звісно, одесити не є студентами школи чаклунства, але певна доля чарівного тут таки є. По-перше – цього дійсно ніхто не передбачав. А по-друге – насправді цифри ще вищі. Не думайте, що тут є якась відьомська нумерологія. Ми ж дійсно не у Хогвартсі. Все досить просто.
Отже, місцева партія «Довіряй ділам», вже не перший рік підтримувана численними одеситами і керована мером, набрала 24,4%. Це досить вагомо для представництва інтересів «Дд» у міськраді, та ніхто й не чекав, що вона кудись щезне. Важливо розуміти, що, на відміну від виборів у Верховну Раду, коли йдеться більше про «юзерпік», про представництво певного символу, а виборці схильні до романтизації кандидатів, міські вибори – це більше про каналізацію, ніж про романтизацію. Обирають тих, хто буде безпосередньо впливати на якість доріг, забудову чи не забудову, роботу публічних місць і громадського транспорту тощо. Це – конкретні речі, від яких залежить конкретна якість життя. На міських виборах голосують більш раціонально, прагматично. У місцевої міцної партії – а труханівська «Довіряй ділам», як не крути, саме така, – завжди буде неабиякий гандикап. З одного боку. З іншого ж – на неї безумовно, як то кажуть, вішатимуть всіх собак. А в Одесі собача зграя тут чимала.
Читайте також: Полтавщина. Перемога «Довіри», три з чотирьох депутатів облради – нові
Це й дозвіл на незаконну забудову у історичному центрі та на приморських схилах, і проблеми з комунікаціями у старих районах, і громадський транспорт та проблеми автомобілістів, а віднині ще й медичні та епідеміологічні негаразди, що яскраво продемонструвала ситуація із COVID-19. Тому рейтинг «Дд» дещо просів. І на п’ятки міської партії наступає «ОПЗЖ». Тут ніде правди діти – в Одесі завжди є електорат умовних «регіоналів». Особливо, коли є фактори незадоволення – а їхні приклади наведено вище. Отже, «Опозиційна платформа» (де факто ворожа суверенності української держави, що навіть не приховують представники партії) зайшла у міськраду із 23,3% голосів. На цьому тлі ми бачимо 12,4% «Європейської солідарності» – це половина від результату «Довіряй ділам» і трохи більше, ніж половина «ОПЗЖ». Рейтинг «Слуги народу» сильно впав по всій країні, у одеську міськраду президентська партія пройшла з результатом 12,46%, що майже стільки, скільки і в «ЄС». Тепер беремо загальні 100%, віднімемо 24.4% міської, так би мовити рідної одеситам «Дд», ще 4.8% «Морської партії», яка не подолала бар’єр і нині не увійшла до складу міської ради, 6,7% партії Шарія (колись цю функцію виконувала партія Ляшка…) – і виходить, що десь кожен п’ятий, хто голосував на цих виборах, проголосував за «Європейську солідарність». А це – дійсно досить міцна підтримка. І це ми все ще обговорюємо долю партії у міськраді, а не результати голосів за її кандидата у мери Одеси – Петра Обухова.
Отже, така кількість голосів демонструє нам, що відрив згодом можна скоротити. Така кількість – це безперечний успіх, цифри не вміють брехати. Якщо міські депутати від «ЄС» працюватимуть наполегливо – а серед них чимало досвідчених волонтерів часів початку військового конфлікту на Донбасі та вправних громадських активістів, що якраз і вміють наполегливо працювати – згодом ця сила може здобути принаймні подвійний результат. І, напевно, це і є одною з причин успіху «ЄС» на одеських міських виборах. Балотувалися люди, яких у місті не просто добре знають – а знають їхню вдачу, можливості, реальні вчинки. Причому все це було продемонстровано під час дуже несприятливих умов. Це, наприклад, відома волонтерка і громадська активістка Наталя Богаченко (пройшла до Одеської обласної ради із 1978 голосами), Анастасія Большедворова, відома як автор і ведуча програми «Архітектурний патруль» («вся правда про новобудови та фасади»), скандально відомий художник, а віднедавна – директор і реформатор Одеського художнього музею Олександр Ройтбурдт, волонтер та керівник програми реабілітації ветеранів АТО Андрій Вагапов, в якого невідомі стріляли у місті два роки тому. Ці кандидати посіли депутатські місця. Балотувалися, не пройшли, але привернули увагу виборців такі відомі в Одесі персони, як історик Андрій Красножон, правозахисник Олександр Остапенко, адвокатеса Жанна Мандриченко, ветеран АТО Дмитро Колцун. Нині Наталя Богаченко разом із представниками «ЄС» – підприємцем Олегом Звягіним, керівницею секретаріату Одеської територіальної організації «ЄС» Валентиною Шульц та хіміком, біологом й керівником ГО «Зелений лист» Владиславом Балінським (теж праймеріз партії «Європейська Солідарність» в Одесі) – зупинили незаконне захоплення Аеропортівського гаю та очистили від звалища територію. Тут треба розуміти, що район аеропорту в Одесі – віддалений, скрізь до нього притулені промислові об’єкти, транспортні вузли, стара забудова і гай для місцевих мешканців є справжньою оддушиною. Новобудов там вже багато, зі звалищами теж все гаразд, а от з місцем для відпочинку, куточком живої природи, як в Одесі кажуть – «дєло швах». Це тільки у міфах вся Одеса апріорі біля моря. У реальному одеському житті море може бути дуже далеким, а гай біля дому – дуже цінним.
Читайте також: Вибори на Житомирщині. «Слуги народу» на першому місці, але без влади
Є одесити, які зберігають вірність партії міського голови, здебільшого з аргументом «на переправе коней не меняют», є ті, хто попри все сподівається на «регіональні» («ОПЗЖ») цінності, а є ті, хто віддає перевагу людям, що продемонстрували себе водночас і як проукраїнські і проєвпропейські, і як сучасні професіонали. Саме цей момент підводить нас до результатів виборів на посаду мера міста – на яких кандидат від «ЄС» Петро Обухов здобув майже 12% голосів. Як ми вже порахували, це багато.
В Одесі Петро Обухов відомий перш за все тим, що він зробив популярний і дуже ефективний ресурс міських новин Dumskaya.net. А також – не бюджетну, але чи не найякіснішу службу таксі «Бонд». На виборах-2020 Обухов пропонував зрозумілу, реалістичну і корисну програму оновлень для міста. Ту саму «каналізацію, а не романтизацію». Коли решта кандидатів змагалися, хто краще розкаже виборцям, що «треба рятувати маму» (від чого саме?), «мама хвора» (на що саме?), або «повернемо Одесі Одесу» (хто її забрав і яка з цього користь пересічному одеситові?), Петро Обухов пропонував конкретні речі. Зробимо кращу автомобільну розв’язку, запровадимо «островки безпеки», замінимо маршрутки на зручний електротранспорт та зробимо громадський транспорт цілодобовим (для Одеси це неабияка проблема), встановимо у коридорах поліклінік тонометри та запровадимо єдину міську онлайн-реєстратуру і запис до лікарів, створимо міський хоспіс, підвищимо енергоефективність будинків, проведемо аудит всіх старих будинків стосовно можливості обвалень (за останній період таких випадків в Одесі сталося одразу декілька), заборонимо використовувати тварин на вулицях задля комерції (хто бачив голубів, мавп і коней на Дерибасівській, той зрозуміє, наскільки це важливо). Програма чимала і дуже детальна, при цьому зачіпає «гарячі» питання для Одеси. Її легко знайти завдяки Гуглу. Звісно, на той самий пошуковий запит можна побачити і записи з текстом «программа Обухова – программа для дебилов», від цього ніде не подітися. Але ось цифри. Приблизно кожному п’ятому одеситу так не здається. І тепер, коли Петро Обухов не пройшов у другий тур виборів міського голови, люди, що хочуть втілення саме цих пропозицій, будуть вимагати їх від обраного мера. Електоральний капітал Обухова зобов’язує домовлятися з ним вже зараз. Звісно, це накладає серйозні обов’язки і на самого Петра – по-перше, перед своїми виборцями, які не пробачать йому зради, а по-друге – перед партійними колегами, позаяк він має втримати свою внутрішньопартійну вагу, що суттєво зросла.
Читайте також: Вибори у Львові: другий тур, поразка президентської партії і трохи фальсифікацій
Поки що Петро Обухов справляє враження поважної, морально повноцінної людини, а про його професіональні здібності відомо давно. Він не має ані бандитського минулого, ані зв’язків із ворожими незалежній Україні політичними силами. Що це означає у перспективі? Ймовірно, «Європейська солідарність» спробує максимально швидко використати обухівський потенціал, вивести його на республіканський рівень, просуватиме його у ефіри та ставитиме на максимально важкі ділянки роботи. Вірогідно також, що на наступних виборах те, що зараз було фактично подвигом, партія вважатиме для Петра плановою нормою. Втім, не секрет, що негативними складовими як «ЄС», так і попередньої структури Петра Олексійовича – «Блока Петра Порошенка» – є, так би мовити, комсомольські пережитки. Партійні регулятори і «наставники». Тяжіння до геронтократії і контролю. Тридцятирічний айтішник-інтелектуал не те, чим можна вправно маніпулювати, а от п’ятдесятирічний колишній міліціонер з компроматом на нього – то вже зручніше. Тому й задачі Обухову ставитимуться складніші. Але це вже теорія, а на практиці саме цей кандидат може стати черговим мером Одеси в майбутньому. Бо принаймні один з п’ятьох одеситів любить конкретику і прагне, щоб йому було надано придатне для життя і заробітків (це ж Одеса!) місто, а не повернули якійсь міфічній «Одесі» не менш міфічну Одесу. Так, міф тут має свою вагу. Але одесити вже довели, що здатні відмовитись від нього, коли він заважає реальному життю.