Втрата гостроти нюху та смаку – один із специфічних симптомів інфікування новим коронавірусом. Це все ж дуже суб’єктивні симптоми, тому вчені із Індії придумали як кількісно порівняти гостроту нюху хворих та здорових людей. А науковці із Франції показали, що опитування щодо цих симптомів – хороший статистичний індикатор епідемії. Також в цьому огляді Тижня поговоримо, чи існує загроза підсилення інфекції після вакцинування проти коронавірусу.
Нюх та смак як ранні індикатори епідемії
Втрата відчуття запахів та смаку – одні із ранніх симптомів зараження коронавірусом SARS-CoV-2. У статті в журналі Nature Communications група науковців із Франції, Італії та США стверджує, що опитування щодо змін у гостроті нюху та запаху – хороший індикатор наростання чи уповільнення епідемії. Кращий, ніж навіть статистика захворюваності. Дані про зміну нюху та смаку вчені збирали протягом квітня-травня завдяки некомерційній організації Global Consortium for Chemosensory Research (GCCR). На сайті організації є коротке опитування, яке може заповнити будь-хто. Також вони провели власне опитування, аби порівняти його із даними GCCR. Свою методику науковці показали на прикладі Франції.
Читайте також: Хвиля, яка змиває рейтинг
Вони відібрали 3832 анкети, які заповнили мешканці різних регіонів Франції. Кількість респондентів з певного регіону корелювала з тим, наскільки широко там розповсюдився вірус під час першої хвилі захворюваності. Так як державна статистика завжди оновлюється із часовою затримкою (людина робить тест приблизно на 7 день з моменту зараження та ще кілька днів треба, аби результати потрапили у статистику), опитування щодо запахів та смаку показувало епідеміологічну картину приблизно на тиждень раніше. Результати опитування також сильно корелювали із наповненістю шпиталів та кількістю смертей.
Кореляція між повідомленнями про втрату нюху та розповсюдженням вірусу на прикладі Франції.
Ліворуч – кількість людей, що повідомила про втрату нюху або смаку, була вищою в тих регіонах, в яких вірус зазнав найбільшого поширення під час першої хвилі у Франції.
Праворуч – Графік зміни кількості людей, що повідомляють про специфічні симптоми (синя лінія) дає змогу описати перебіг епідемії, приблизно на тиждень раніше ніж офіційна статистика, заснована на ПЛР-тестуванні
За даними Nature Communications
Також ці дані добре вказували на ефективність державних заходів. Локдаун у Франції ввели 18 березня, найбільше людей повідомило про втрату нюху та смаку 21 березня, тоді як згідно з офіційною статистикою пік кількості інфікованих наступив 28 березня. Вчені дискутують, що зроблені за методикою GCCR опитування можуть стати хорошим статистичним інструментом для урядів, аби відслідковувати ефективність противірусних заходів та розуміти динаміку епідемії.
Як виміряти чутливість нюху?
Схоже на те, що навіть інфіковані коронавірусом, що не мають симптомів, також втрачають гостроту нюху. Наукова група із Індії 16 жовтня опублікувала в журналі EClinicalMedicine (дочірній журнал The Lancet) статтю, в який описала олфактометр – прилад для вимірювання гостроти нюху. Вчені пишуть, що їхній прилад може ідентифікувати 82% асимптоматичних хворих навіть без проведення ПЛР-тесту. Олфактометрія – вимірювання гостроти нюху, що проводиться олфактометрами. Прилад, що побудували автори статті, складається із помпи, яка нагнітає повітря, очищене фільтром HEPA. Повітря може проходити через 11 каналів, 10 із яких під’єднані до скляних пляшок об'ємом 15 мл, кожну з яких наповнили 4 мл пахучих сполук. Через 11-й канал проходило чисте повітря, з яким змішувалося насичене запахами повітря з кожного із каналів. Коригуючи інтенсивність повітряних потоків, вчені могли видавати різні концентрації запахів – 9,1%, 16,6%, 23,1% та 50% (відношення об’єму повітря з каналів із запахами до загального об’єму, що включає також чисте повітря).
Читайте також: Die Welt: Жахаючі паралелі між гарячими точками «корони»
В експерименті прийняли участь 37 здорових людей та 34 інфіковані коронавірусом, що було підтверджено ПЛР-тестами, і які не мали ніяких симптомів COVID-19. Кожному із здорових пацієнтів давали понюхати всі 10 запахів в концентраціях, починаючи із найнижчою. Вони мали відповісти, відчувають запах чи ні. Так вчені встановили порогові концентрації, на яких відчуваються запахи. Потім ту ж процедуру провели із інфікованими. Вони на 38-55% гірше впоралися із завданням – деякі не відчували запахів навіть у найвищих концентраціях. Усього погіршення нюху було у 28 осіб серед інфікованих (що дорівнює 82%). При чому, усього 15% з них казали, що втратили гостроту нюху, інші нічого подібного за собою не помітили (все ж, це доволі суб’єктивна річ). Навряд чи такий олфактометр може стати панацеєю для виявлення асимптоматичних хворих, скоріше – інструментом для точкового дослідження одного з найчастіших із симптомів, викликаних коронавірусом.
Чи можуть вакцини, навпаки, підсилити дію вірусу?
Антитілозалежне посилення інфекції (далі – АПІ) – рідкісне явище, коли повторно інфікований організм може отримати сильніше ураження, ніж при першому разі. Іноді специфічні антитіла можуть блокувати антивірусний захист клітини, що сприяє кращому входженню в неї вірусу і його реплікації. Автори оглядової статті в Science Translation Medicine спробували оцінити ризик АПІ для вакцин проти коронавірусу.
Читайте також: Ольга Кобевко: Ті, хто не вірить в COVID-19, змінюють думку після потрапляння до реанімації
Вчені не знайшли ніяких підтверджень, що АПІ становить хоч якийсь ризик, хоча і вказують на те, що поодинокі випадки все ж можуть спостерігатися, та це можна буде встановити лише на вибірках у десятки тисяч осіб (наприклад, під час третьої фази клінічних досліджень вакцин). Наразі жодна із компаній, які дійшли до цієї фази із своїми препаратами, не заявляла про таких ефект. Дослідження на тваринах також не підтверджують наявність АПІ для коронавірусу – в статті згадується кілька робіт з реінфікування макак-резусів, організми яких, завдяки набутому імунітету, вдруге краще впоралися із вірусом – вони або не мали симптомів, або мали дуже легкий перебіг хвороби. АПІ також не спостерігалося в дослідженнях SARS та MERS, близьких «родичів» нового коронавірусу. Такі досліди проводилися на мишах, хом’ячках, щурах та приматах (не людях). Така ж картина і для сезонних коронавірусів OC43, NL63, 229E та HKU1. В одному із досліджень людей повторно заражали вірусом 229E, безпечним для життя, та їхній імунітет швидко справлявся із ним.