«Треба негайно звільнити Крим!» — закликав французький депутат Європарламенту Бернар Ґетта. Це міркування, висловлене в одному з політичних токшоу на французькому телебаченні, здійняло хвилю роздратування в колах кремлівських лобістів. Варто зазначити: такі заяви від представників французького політикуму доводиться чути далеко не щодня. Бернар Ґетта — відомий фахівець із геополітики, колишній кореспондент Le Monde в РФ і нинішній політик із партії Макрона «Вперед, Республіко!» днями також поширив відкритий лист Путіну.
Коментуючи підтримку, яку Кремль надає Аляксандру Лукашенці, Бернар Ґетта попереджає, що «союзна угода Росії з Білоруссю… спричинить у Мінську таку саму русофобію, як та, що вже сформувалася в Києві внаслідок анексії Криму й війни на Донбасі». Щоправда, у розвиток теми соратник Макрона переконує господаря Кремля, ніби той, попри «статус палія війни», міг би за бажання «покласти край недовірі й кільком століттям жахливих конфліктів між Росією та її сусідами». Наївно? Не реалістично? Позицію достатньо впливового французького політика можна оцінювати по-різному. Проте очевидно, що такі люди не мусять залишатися поза увагою української дипломатії.
Нещодавно українська РНБО оприлюднила нову Стратегію національної безпеки. Документ визначає Францію разом із Німеччиною, Сполученими Штатами, Великою Британією та Канадою одним із провідних міжнародних партнерів України. На авансцені кожної з цих впливових держав є персоналії, як-от Бернар Ґетта: не обов’язково проукраїнські, але радикально не згідні з політикою Кремля. Кожне формальне перемир’я, хоч би яким половинчастим воно було насправді, — завжди добра нагода або встановити, або зміцнити контакт із такими політиками.
Читайте також: Боґдан Кліх: «Безпека Польщі неможлива без демократії та безпеки України»
Щоправда, із самим терміном «перемир’я», який активно вживають щодо подій на Донбасі, є проблеми. Як пояснив у розмові з Тижнем український дипломат Олег Шамшур, «будь-яке справжнє, а не вдаване перемир’я передбачає повне припинення вогню і припинення загибелі людей унаслідок бойових дій. Тільки тоді воно є суто перемир’ям, тільки тоді воно має потенціал вести до закінчення війни». Він наголосив, що на Донбасі можна побачити зовсім протилежну картину, коли припинення вогню систематично порушують російські війська та їхні сателіти, й унаслідок обстрілів гинуть наші воїни та цивільні. А Росія щоразу використовує «припинення вогню» для розв’язання власних військово-тактичних проблем і щоб удавати з себе миротворця. Шамшур зауважив, що Росія намагається переконати світ, ніби вона ніяк не причетна до збройних дій, і підштовхує Україну до прямих переговорів із так званими «ДНР» і «ЛНР». Показово, що всі попередні перемир’я закінчилися нічим і часто за ними слідувала нова ескалація військових дій. «На мою думку, заяви на кшталт того, що припинення вогню дотримуються «в принципі», на тлі українських втрат є щонайменше абсурдними, тому їх можуть використати російська дипломатія та її союзники у своїх маніпуляціях із негативними для нашої держави наслідками», — резюмував він.
Із думкою колишнього посла України у Франції та США корелюють міркування одного з французьких дипломатів, який побажав не називатися: «Останнім часом термін «перемир’я» працював переважно на російські інтереси. Москва в такі періоди завжди робила спроби переконати партнерів по «нормандському формату», ніби ось воно, свідчення того, що Київ, якщо хоче, то може чудово напряму домовлятися з сепаратистами. Цинічно кажучи: менше крові, менше вогню, менше уваги до війни в Україні — більше простору для маневрів тому, хто почувається сильнішим».
Читайте також: Die Welt: Привід вийти з газопроводу?
На щастя, міжнародну політику визначає не лише співвідношення сил, а й контекст. У нашому конкретному випадку йдеться про дві справи, що опосередковано збільшують територію можливостей для захисту українських інтересів: це справа Навального й пов’язана з нею імовірність зриву запуску газогону «Північний потік-2». Після того як факт отруєння Навального підтвердили французька і шведська лабораторії, часопис Libération зробив висновок, що ця справа «потрапила до серцевини європейської геополітики». Газета цитує російського політолога Дмітрія Трєніна: «Справа про отруєння знаменує собою поворотний момент у відносинах між Росією та Європою, оскільки Берлін віднині більше не ставитиме пріоритетом особливу політику щодо до Москви. Берлін більше не прагнутиме зрозуміти мотиви протилежної сторони, не шукатиме взаєморозуміння або бодай мінімальної взаємодії. Берлін більше не виконуватиме роль перекладача з російської політичної мови на європейські й… не пояснюватиме Москві позицію союзників».
Париж також жорстко зреагував на отруєння одного з лідерів російської опозиції. Макрон чітко заявив про «спробу вбивства». Французький часопис Le Figaro із цього приводу оприлюднив статтю із назвою «Справа Навального розгойдує франко-російське зближення». Автор тексту Ізабель Ласер припускає, що отруєння обіцяє «смерть мозку» не в НАТО, як заявляв давніше Макрон, а у франко-російському зближенні, що розпочалося минулого літа. «Атмосфера між Москвою та Парижем — крижана, — констатує медіа. — Саміт 2+2, що мав би зібрати за одним столом міністрів закордонних справ та оборони обох країн, скасовано. Візит французького президента до Росії перенесено на невизначений термін».
Збіг чи закономірність, але Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики Жозеп Боррель уперше відвідав Україну 22 вересня, у розпал скандалу довкола отруєння російського опозиціонера. Напередодні він висловився за запровадження списку Навального, за аналогією зі списком Маґнітского. Майже добудований газогін «Північний потік-2» Боррель в одному з виступів прямо назвав «геополітичним знаряддям Кремля». Хоча й додав: якби Євросоюз, наслідуючи Сполучені Штати, також запровадив санкції проти газогону, то «це насамперед ударило б по інтересах Німеччини».
Читайте також: Дипломатичний скандал у Німеччині: Мельник vs. Шредер: 1 : 0
Чи є підстави сподіватися, що газопровід так ніколи й не постане, як свого часу не відбувся інший проєкт Газпрому — «Південний потік»? Експерти у прогнозах не однозначні. Справді, Італія не змогла відстояти проєкт, але Німеччина має в Європі потужніші позиції. Справді, німці взяли до себе на лікування Навального, а «Новічок» є забороненою хімічною зброєю, але й до нових високих економічних збитків Берлін, схоже, не зовсім готовий.
Проте хоч би як сталося із завершенням будівництва «Північного потоку-2», Росія нині опинилася в послабленій позиції. Цим контекстом, що до того ж збігся з формальним перемир’ям, під час якого окупанти не припиняють убивати українців, гріх не скористатися українській дипломатії. Якщо посол у Німеччині Андрій Мельник давно і вправно з кожної нагоди вичавлює для України максимум можливостей, для нового посла у Франції Вадима Омельченка ситуація стане бойовим хрещенням.
Незадовго до приїзду в Україну Жозепа Борреля міжнародні експерти Львівського безпекового форуму намагалися змоделювати механізм, що дав би змогу без капітуляції зупинити війну на Сході. Серед рекомендацій — розвиток Балто-Чорноморського співробітництва, активізація діалогу з Туреччиною, позови до міжнародних судів… Український політикум важко й повільно, але починає усвідомлювати: назавжди убезпечитися від подальших російських агресій неможливо взагалі. Можна тільки навчитися з цим жити. Без ілюзій та з надійною обороною.