Під час протестів декілька журналістів білоруського державного ТБ звільнилося, а на їх місце заступили працювати штрейкбрехери з російського каналу RT. Як це сприйняли в Білорусі?
– Дійсно, російські телевізійники в Білорусі працюють, попри спростування з боку Маргарити Симоньян. Я був на протестах біля державного телебачення, коли звільнилося чимало працівників. Йшлося насамперед про технічний персонал, зокрема, операторів, але пішли також декілька кореспондентів та навіть кілька зірок, таких, як Євген Перлін, і склалася така ситуація, що не було кому вести ранкову передачу. Співробітники RT приїхали та замінили їх. Також вони роблять репортажі з акцій на підтримку Лукашенки — така собі швидка пропагандистська допомога з боку Росії. Було також зроблено рекламний хід на підтримку Лукашенки під гаслом “Я бацька”. Але вони приїхали з Росії та не розуміють, що в білоруській мові “є” та “йо” переходить у “я”. Виникає специфічна двосенсовість, і слоган замість пафосного лунає смішно. Після виборів пропагандистські канали запустили риторику на підтримку режиму, Путін швидко підтримав Лукашенку…
Не лише підтримав, але й заявив цими днями, що для “допомоги” Білорусі вже сформовано резерв з російських силовиків, посилаючись на те, що РФ має перед Білоруссю зобов’язання в сфері безпеки. Путін назвав протестувальників “екстремістським елементом”, що буцімто здатний “розпочати розбій”. Як цей дискурс сприйняли в Мінську?
– У відповідь та ті слова минулої неділі на вулиці вийшло людей ще більше: до трьохсот тисяч. Гасла демонстрації: “За мирну та незалежну Білорусь”. Оце й була відповідь. Якщо Путін хоче, щоб в Європі ще один народ його ненавидів так само, як українці, він може надсилати своїх військових. Він і так уже втручається медійно та політично.
Читайте також: Білорусь: є у революції початок…
Власне, на білоруських телеканалах отаборився цілий десант російських політологів, які розповідають про шкоду від “кольорових революцій”, про “фашистів на барикадах”, що добре корелюється з дискредитацією українського Майдану. Як це впливає на настрої в країні?
– Я не дивлюся білоруське телебачення, проте, звичайно, знаю, що російських пропагандистів активно залучають до участі в різних передачах. Це зрозуміло й передбачувано.
А що кажуть соціологи, пересічний білорус їх дивиться? Слухає, довіряє, потрапляє під вплив?
– Державні ЗМІ Білорусі взагалі давно не мають авторитету. Їх дивилися та читали хіба ті, хто не має жодної альтернативи: зовсім літні люди десь у провінції. Нинішні учасники протестів споживають інформацію з інтернету. І то вже дуже давно, скажімо, один з провідних джерел — телеграм-канал NEXTA має понад 2 мільйони підписників, а телеграм-канал пресслужби Лукашенки — 74 тисячі. Масштаби — не до порівняння. У державних медіа – все стерильно, але на суспільну думку вони, фактично, не впливають. Режим це розумів, і ще до виборів розпочав нищівну політику щодо блогерів. Зараз ув’язнено кілька блогерів, серед яких Ігор Лосік, Александер Кабанов, Сяргєй Ціханоуський. Цей удар був зроблений на випередження. Потім, одразу після виборів інтернет у Білорусі взагалі вимкнули на три доби. Зараз 70 сайтів заблоковані, зокрема й сайт білоруської служби радіо “Свобода”. Режим знає, звідки на нього чекає небезпека і діє прогнозовано.
Від початку протестів зарубіжна й насамперед західна преса фактично не мала змоги приїздити висвітлювати події в Білорусі. Чи щось змінилося?
– Напередодні виборів було не лише заарештовано блогерів — Білорусь було ізольовано від світу. Не запросили міжнародних спостерігачів, скориставшись епідемією коронавірусу, не надали дозволів на акредитацію міжнародній пресі, щоб вони не мали можливості приїхати та висвітлювати події. Я знаю багатьох французьких, польських, українських журналістів, яких відмовилися впустити. Проте колеги, на свій ризик, все ж таки почали пробиватися. Наприклад, телевізійники з Polska4 кордон змогли перетнути, але двох з них вирахували та видворили. Проте два інші прорвалися! Моя колега з Чехії вдала, що вона історик та пише книгу — її впустили, а от її фотокореспондента депортували до Одеси. У перші дні вислали за межі Білорусі 17 іноземних журналістів, минулої суботи позбавили акредитації 19 осіб: кореспондентів німецького телеканалу ARD, журналістів BBC, Reuters, AFP, радіо “Свобода”. Зараз кого зловлять — того арештовують та депортують. Служби тепер при в’їзді до країни дивляться не лише паспорт, але й соцмережі: чи ти щось пишеш таке, що їм не до вподоби? Мою чеську колегу допитували в аеропорту три години. Якось їй вдалося переконати прикордонників, що вона пише книгу про білоруських євреїв та Голокост. Слово "розголос" — це дуже важливо для білоруської влади. Мене також затримували після розгону демонстрації. Перевіряли, чи є фото, камера? Оцього вони бояться, попри те, що нині камера — у кожного в руках.
Читайте також: Кремлівські інтриги як загроза Мінську
Як ведеться білоруській опозиційній пресі? Вона існує?
– Звичайно, але — в інтернеті. Ці медіа легальні. Виходить «Комсомольская правда в Беларуси», «Народная воля», «Свободные новости», і зараз ці сайти то блокуються, то розблоковуються. Натомість паперові видання “Білоруський дім друку” просто відмовляється брати в роботу, не надсилає газети за передплатою, не приймає їхні кошти на рахунок. “Народна воля” надрукувалася в Росії, але експедиція не прийняла примірники до розповсюдження. Всі ці ресурси мають свої телеграм-канали. Радіо “Свобода” – теж. Також журналісти активно роблять стрими з усіх гарячих подій. Ці стрими набувають популярності. Моє інтерв’ю з дипломатом Павлом Латушкою, щойно він перейшов був до опозиції, мало 200 тис. переглядів. Це працює краще за БТ.
Французька політологиня Александра Гужон сказала в інтерв’ю Тижню, що Лукашенка сподівається виснажити протести, у певному сенсі – взяти їх у облогу. Наскільки така тактика може виявитися успішною?
– Прогнози робити важко. Лукашенка не просто чекає — він активно чинить репресії. Не припиняються затримання, суди, тиск, люди тікають, багато хто — до України, але до інших держав також. Тюрми переповнені. В історії Білорусі ще такого не було: побили сотні людей, 7 тис. — заарештували, 6 померло, 450 свідчать про тілесні пошкодження, десятки осіб зникли без вісті. Проте оскільки вся держава підпорядкована одній людині, по всіх цих злочинах режиму немає кримінальних справ. А якщо люди зорганізували Координаціну раду, щоб спілкуватися та розуміти, що робити далі, проти них одразу — кримінальна справа. Ні справжніх судів немає, ні парламенту, ні фахової прокуратури та слідчих. Все діє на інтереси однієї особи. Весь свій ресурс Лукашенка використовує на повну, душить, тисне, щоб перемогти свій народ. Я не знаю, як він збирається керувати народом, який його ненавидить.
Читайте також: Ольга Жіль-Белова: «Мобілізація, що розтяглася в часі, видається єдиною можливістю змінити долю Білорусі»
А як можна схарактеризувати провідний ресурс протесту?
– Я б сказав, що найпотужнішим виявився сайт Tut.by, він примудрився обминути три дні загального блокування. Це — інформаційний ресурс. Логістичний ресурс, завдяки якому люди організовувалися — це телеграм-канал Nexta Live. Ним керує Степан Путіла та його команда, вони перебувають у Варшаві. Канал не лише висвітлює всі події, але й підказує, як діяти. Його читають 2 145 000 осіб. Це все, що стосується мирного супротиву: канал закликає до страйків, до блокування доріг, мітингів… Все робиться відкрито.
Наскільки реальною, на вашу думку, є перспективна нових президентських виборів?
– Цього прагнуть усі, крім Лукашенки. Колись всім цим фальсифікаціям має прийти кінець. Я вважаю, що важко буде його переконати. Це — дуже вперта людина, яка ніколи не йшла на поступки, не зважаючи ні на що. Але це був би вихід з глухого кута, з політичної та моральної кризи, до якої потрапила Білорусь разом з Аляксандром Лукашенкою. Це був би найбільш бажаний вихід.
Читайте також: Білоруські ультрас. Натхненні Україною
Але в неділю знову відбулися арешти, сутички, а Лукашенка так і не вийшов до людей, демонструючи через свою прессекретарку фото з автоматом в руках. Наскільки можливим, на вашу думку, є подальший силовий сценарій? Це ж був його день народження?
– Так, у неділю Лукашенці виповнилося 66 років. До людей не вийшов, а натомість вивів на вулиці гранатомети, БТРи, кулемети, іншу бойову техніку. Зброя не застосовувалася — то був елемент залякування. Другою доброю новиною є те, що він озвучив свою готовність змінити Конституцію. Силовий сценарій виключати не можна, але схоже, що режим радше готується піти на деякі поступки.
Біографія:
Валерій Калиновський народився в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. З 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо «Свобода». Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).