У Києві 23 серпня відбувся III Міжнародний ветеранський та волонтерський форум «Там, де ми – там Україна», який організували Міністерство у справах ветеранів України, Благодійний фонд «Повернись живим» та Благодійний фонд «Інформаційно-координаційний центр». Планується, що результати обговорення стануть основою державної політики підтримки ветеранського бізнесу.
Голова «Повернись живим» Оксана Коляда розповіла, що фонд провів репрезентативне опитування серед ветеранів і з’ясував таке: 73% ветеранів-підприємців потребують підтримки одне одного, більше 47% ветеранів взагалі не розраховують на підтримку держави, 84% прагнуть отримати додаткову освіту, пройти тренінги, мати нові навички, 70% тих ветеранів, хто хоче займатися бізнесом, мають вищу або неповну вищу освіту і лише 5% хочуть зайнятися бізнесом тому, що не мають роботи.
Серед 27%, які потребують підтримки від держави, понад 60% говорять про стартові інвестиції, 14% потребують консультативної допомоги, майже 11% потребують допомоги в реалізації товару.
Читайте також: Коли грошей забагато
«Ці цифри малюють портрет ветерана-підприємця та руйнують суспільні стереотипи про «атошника-неадеквата». Ветеран, який прагне розвивати свій бізнес – людина з досвідом, часто управлінським, адекватними знаннями та ставленням до життя. Настільки адекватними, що вони визнають необхідність додаткового навчання та не розраховують на державу», – каже вона.
Ветеран Микола Стецьків ще в 2016 році заснував бренд «Файна Беррі», під яким продає вирощену власноруч полуницю. «Із 2016 року запам’яталася підтримка суспільства і ЗМІ. У мене було чотири грядки, 800 саджанців, 10 соток землі, але до мене їздили всі канали України, щоб зняти їх, показати приклад ветерана-бізнесмена. Суспільство було готове підтримувати ветеранський бізнес, розповідати про нього. Сьогодні, через чотири роки, ветеран уже звучить як клеймо, багато негативних асоціацій, такі мої відчуття. Сьогодні на державному рівні статус ветерана не користується тією повагою, як це було в 2016 році. Ситуація не негативна, а інертна. Дуже мало історій успіху звучать на всю країну», – розповів підприємець.
Зараз Стецьків стикнувся з тим, що не може взяти кредит в Ощадбанку, адже його бізнес не дотягує до визначення «малий». «Якщо забрати слово ветеран і залишити слово бізнес, то його негативна складова – тотальна відсутність бази для розвитку стартапу в Україні. Фінансової складової від держави як не було, так і немає для бізнесу в принципі. Ми чуємо про програми підтримки малого та середнього бізнесу. Але я говорю про стартап. В Ощадбанку мені сказали, що кредит мені не світить щонайменше ще рік, бо в мене багато фінансових зобов’язань і малий прибуток. Який може бути прибуток у стартапу, який тільки масштабується і витрачає гроші на автоматизацію бізнесу, щоб дійти до прибутку?», – зазначив ветеран.
Читайте також: Мапа ветеранських бізнесів
Голова правління Ощадбанку Андрій Пишний застерігає, що кредит – це не лише капітал, а й зобов’язання, які треба виконувати, бо йдеться про формування бізнесової та кредитної історії підприємця. «Держава може надати будь-яку допомогу, особливо перед виборами. Але ринок буде безжалісним. Допомога від держави, зобов’язання перед банками будуть перетворені на тягар, якщо ваша бізнес-ідея буде неналежним чином опрацьована, якщо ринок відмовиться її сприймати, якщо ви не зможете продати товар. Є така приказка: долар тому, хто придумав, десять доларів тому, хто виробив, сто доларів тому, хто продав. У цьому полягає непроста правда. Держава робить чи не найбільше з точки зору підтримки підприємництва. Сьогодні є два десятки програм, але кожна з них висуває релевантні, об’єктивні і непрості вимоги. Але ті, хто ці вимоги виконає, будуть мати історію успіху. Виставляйте найвищі внутрішні критерії, які дозволять бути вам конкурентним за максимумом», – розповів Пишний.
Президент Володимир Зеленський під час виступу на форумі висловив ідею про відокремлення ветеранського бізнесу як категорії.«Окрема важлива тема і пріоритет – це створення робочих місць для ветеранів. Я гадаю, нам потрібно якомога більше ветеранських бізнесів. Не можна не врахувати досвід інших держав, де ветерани є засновниками великих відомих компаній. Як може допомогти держава: на мою думку, потрібні програми бізнес-освіти тому, кому це цікаво. Крім того, держава має фінансово підтримувати старт такого бізнесу, давати пільгові кредити. Зараз у Верховній Раді є проект про державні гарантій кредитів для малого та середнього бізнесу. Слід подумати, щоб врахувати ветеранський бізнес як окрему категорію бізнесу», – сказав він.
Проте формальне відділення ветеранського бізнесу від звичайного – ризик того, що ветеранськими пільгами почнуть користуватися ті, хто ветеранами не є, як трапилося зі статусом учасника бойових дій.«Що вважати ветеранським бізнесом – для мене велике питання. Якщо ми назвемо так бізнес, заснований ветеранами, то з’явиться купа шахраїв, які будуть користуватися такими пільгами. Треба передбачити запобіжники. Безумовно, має бути підтримка з боку держави ветеранів і ветеранів-підприємців. Але вона не має зводитися до роздачі грошей. Бо гроші без розуміння, що з ними робити, можуть нашкодити», – каже заступник міністра у справах ветеранів Ігор Безкоровайний. І Пишний, і Безкоровайний вважають, що на шляху до власного бізнесу для ветерана найважливіша освіта.«Я би акцентував на навчанні, підготовці ветеранів до «дорослого» підприємницького життя і бажання бути успішним. Мінвет може допомогти ветерану, надавши інструмент. Ми не можемо зробити ветерана щасливим, але можемо допомогти, показати шляхи. Ми маємо навчити ветерана і потім підтримати, коли побачимо, що ця людина справді зможе самореалізуватися. Інструментів у нас наразі немає, ми тільки думаємо, як це правильно зробити, щоб не наробити помилок. При розробці цих інструментів ми будемо використовувати інформацію, яку надають самі ветерани. Але є інструмент фінансової підтримки навчання. Якщо ветеран хоче навчатися, Мінвет може допомогти», – говорить заступник міністра.
Про важливість освіти говорить і заступниця голови Офісу президента Юлія Ковалів. «Були кілька проектів підприємницької освіти для ветеранів. Один із найбільших робила Київська школа економіки. Її президент Тимофій Милованов сказав, що є багато людей, у яких горять очі і яким школа допомагала по-іншому побачити їхні ідеї. Частина з них вирішила не робити бізнес. І це також чесно і правильно, це вберігає людей від біди взяти великий кредит, а потім прогоріти», – розповіла вона.
Читайте також: Леся Василенко: Обмежувати Міністерство у справах ветеранів лише питанням соціального захисту — це помилка
За її словами, 25 серпня парламент буде голосувати за законопроект, який допоможе мікро- і малому бізнесу. «Для такого бізнесу держава буде гарантувати 80% кредитного портфелю. Це означає, що за такою позикою не треба буде нести велику заставу. Це крок, який дозволить зробити фінансування доступним», – говорить Ковалів.
Водночас ветеранам бракує спільноти, в якій вони могли б ділитися досвідом та дізнаватися про можливості. «На базі успішних кейсів та підприємців, які пройшли цей шлях, треба спробувати об’єднатися в асоціацію чи спільноту, яка зможе стати голосом, майданчиком для діалогу між підприємницькою ветеранською спільнотою, банками, державою, програмами допомоги. Ми знаємо, що дуже багато ветеранських бізнесів отримали стартовий капітал від різних проектів міжнародної допомоги. Вони існують, але про частину з них просто немає інформації. Така платформа могла би стати містком ефективної комунікації», – каже Ковалів. На такому майданчику могли б звучати не лише історії успіху, а й досвід провалів і подолання труднощів, які допоможуть початківцям вчитися на чужих помилках.
Під час форуму відбулися також включення представників міністерства ветеранів з Хорватії та американських ветеранських об’єднань, які розповідали про свій досвід кооперації бізнесменів, що мають бойовий досвід. На заключній панелі Форуму учасники досягли домовленості про те, що українські ветерани будуть створювати своє об’єднання підприємців, а бізнес-спілка CEO club стане ментором цього процесу.