Окрім локальних фейків, наприклад про лікування коронавірусу ін’єкціями спирту або медичними банками, у мережі циркулюють десятки, а то й сотні фейків-іноземців. Найчастіше вони потрапляють в Україну з Південної Америки, США і, звісно ж, з Росії. А їх поширювачами можуть стати як прості користувачі Facebook, так і медіа.
Як зарубіжні фейки потрапляють в Україну?
Фейки з-за кордону можуть потрапити в Україну кількома шляхами.
Частину фейків, які виникають за кордоном, користувачі просто перекладають українською та російською. Це може відбуватися так: спочатку хтось з українців поширює допис, наприклад, американця. Наступний, хто вирішить поширити повідомлення, «потурбується» про аудиторію, яка не розуміє англійської, і додасть переклад. Наступний користувач поширить тільки переклад. І таких поширень у найрізноманітніших інтерпретаціях може бути тисячі.
Приміром, в Україну потрапив фейк про те, що коронавірус лікується великими дозами вітаміну С або ж теплою сумішшю соди та лимону. Перший фейк виник у США, другий — в Ізраїлі, але циркулював і в Іспанії, Індії, Бразилії та США.
Щоб зробити хибні методи лікування коронавірусу більш правдоподібними, користувачі супроводжували їх фразами «мій друг із США розповів» або «знайома лікарка в Ізраїлі порадила».
Читайте також: Коронавірус підштовхує світ до рецесії
Такі фрази — яскраві маркери фейків. Що це за друг у США? Він справді знається на лікуванні коронавірусу? Що це за лікарка з Ізраїлю? А головне — чому ж про такі «революційні методи» не говорить ВООЗ?
Часом користувачі поширювали такі тексти не репостом, а копіюючи їх у нові дописи. Тобто в частини поширювачів допису теж нібито були друзі / лікарі із США / Ізраїлю. На жаль, це свідчення того, що люди часто навіть не вчитуються в те, що поширюють.
Але з перекладом не завжди все так просто. Частина фейків виникає і через хибний переклад цілком достовірних та правдивих матеріалів.
Наприклад, інформація про те, що начебто 80% хворих на коронавірус помирають через підключення до апаратів ШВЛ, виникла через проблему з перекладом. Насправді ж в оригінальній статті Associated Press ішлося про те, що пацієнти помирають під час того, як підключені до апаратів ШВЛ. Підвищена смертність серед таких пацієнтів може залежати від стану пацієнта, у якому його підключили до апарату ШВЛ.
Поширення фейків, звісно ж, не обмежується лише користувачами Facebook. Їх в Україну заносять і ЗМІ, які поширюють неперевірену й недостовірну інформацію. Саме так в Україну прийшов фейк, нібито коронавірус викликає не пневмонію, а тромбоз, і лікувати його треба антибіотиками або аспірином.
Схожі тексти поширювали в Парагваї та Венесуелі, Мексиці, Аргентині, Німеччині, Іспанії, Італії та Індії.
Так само ще на початку року до України потрапив фейк, мовляв, пандемії виникають кожні 100 років. Такі повідомлення поширювали і в Північній Африці, Мексиці та Філіппінах. Щоб привернути більше уваги до цієї вигадки, її доповнювали емоційними заголовками (що дуже властиво для фейків): «Божа кара спустилася на Землю», «Бог нас карає» і все в такому ж дусі.
Аналогічна ситуація може виникнути навіть з офіційними повідомленнями органів влади інших країн. Наприклад, спочатку в Ірландії, а потім і в Україні виникла качка про те, що уряд Великої Британії прирівняв коронавірус до звичного грипу. Насправді ж в офіційному повідомленні йшлося про те, що COVID-19 виключили зі списку інфекційних хвороб з важкими наслідками. Ця зміна мала радше технічний характер і не означала скасування карантину, зміни підходу до боротьби з епідемією чи прирівнювання COVID-19 до звичайного сезонного ГРЗ.
Як в Україну потрапляють фейки з Росії?
Український та російський сегменти Facebook тісно перетинаються. Фейки, які початково поширюють у російських групах та публічних сторінках, швидко потрапляють і в Україну.
Наприклад, з Росії в український Facebook прийшли фото з російських газет про коронавірус та методи його лікування 2003 й навіть 1976 року. Насправді ж мова йшла про інші штами коронавірусу.
Читайте також: Навчання попри карантин
Аналогічним способом в Україну потрапляють і фейки від російських експертів, науковців та медиків, як-от постапокаліптичні прогнози російського історика Андрія Фурсова або ж ідеї професора Гундарова, який вважає COVID-19 звичайним ГРЗ.
І, певна річ, російські ЗМІ самі створюють фейки про Україну, які українці потім масово поширюють. Останній — про те, що американську вакцину від коронавірусу тестують на українських військовослужбовців. Звісно ж, це неправда, адже жодних випробувань вакцини від COVID-19 в Україні взагалі не проводиться.
Як фейки адаптують під українські реалії?
Найбільше для України намагаються адаптувати саме теорії змови й різноманітні конспірологічні ідеї.
Наприклад, в одному із численних фейків про шкоду карантину запровадження обмежувальних заходів пов’язували і з упровадженням 12-годинного робочого дня, і з забороню переказів понад 5000 грн, і зі шпигуванням за українцями через застосунок «Дія». І все це нібито експеримент над українцями.
Водночас причини поширення коронавірусу в Україні пов’язують зі знищенням санітарно-епідеміологічної служби. Нібито все це планувалося ще з 2017 року, коли й ліквідували СЕС.
Насправді ж функції Держепідемслужби передали іншим установам: МОЗ, Держпраці та Держпродспоживслужбі. А для боротьби з епідеміями створили Центр громадського здоров’я.
Чутки про шкоду 5G часто доповнюють планами запуску мережі в Україні. Хоча як іноземні фактчекери, так і ми у VoxCheck уже не раз доводили, що мережі 5G не шкодять здоров’ю і не впливають на поширення COVID-19.
Велика частина фейків в українському Facebook — про проект ID2020. Цю глобальну ініціативу постійно пов’язують із чипуванням та впровадженням контролю через вакцину. Схожі фейки циркулюють і в Боснії і Герцеговині, Хорватії, Сербії, Польщі, Мексиці, Аргентині, а також у Колумбії.
Читайте також: Уроки на дивані. Як українці впоралися з дистанційною освітою
В Україні небезпеку проекту доповнюють тим, що все це глобальний план ООН із Цілей сталого розвитку, які впроваджують в Україні. А справжня мета Цілей нібито знищити медицину й скоротити кількість світового населення.
Насправді ж мета ID2020 — дати можливість людям, які мають проблеми з посвідчення особи, підтвердити свою особистість у будь-якій точці світу. Така ініціатива дуже актуальна, наприклад, для біженців. І, безперечно, вона не має нічого спільного із чипуванням, а тим більше з вакцинацією.
Водночас у так званих цифровій трансформації та біофашизмі намагаються звинувачувати й український уряд. Наприклад, цифрова трансформація — за яку відповідальне ще й спеціально створене міністерство — перетворить країну на «платформу». А Кабмін намагається створити цифрову економіку, щоб перетворити людей на об’єкти й товари.
Чи варто довіряти лише закордонним ЗМІ?
Ті, хто не довіряє українським ЗМІ або ж блогерам у соцмережах, намагаються шукати правду в закордонних медіа. Водночас є і фейкороби, які використовують іноземні статті, щоб читачі ще більше повірили в їхні аргументи.
Утім, якщо ви бачите посилання на англомовну статтю або відео — це ще не привід довіряти джерелу на 100%.
Під час пандемії популярним стало шоу ведучого Дела Біґтрі «The Highwire». У своїх випусках Біґтрі запрошує вчених та лікарів, які кажуть, що COVID-19 — не страшна хвороба, а пандемія — це глобальний концтабір.
Ресурс Media Bias / Fact Check (який користується оцінками незалежних фактчекерів мережі IFCN) оцінив його сайт «The Highwire» як псевдонауковий та конспірологічний. А сам Дел Біґтрі — представник руху антивакцинаторів.
Схожа ситуація була і з американським телеканалом Next News Network. На каналі вийшло інтерв’ю з доктором Рашидом Буттаром. Учений заявляв, що пандемія коронавірусу — це шахрайство «світового уряду» та змова проти людства.
Media Bias / Fact Check оцінювали цей канал як політично заангажований, а відео каналу можуть містити як правдиві, так і неправдиві тези.
Читайте також: Типологія фейків про COVID-19
Також у мережі поширювали фейк про те, що невакциновані діти здоровіші за вакцинованих. На доведення думки наводили дослідження, опубліковане в журналі The Epoch Times. На першому ж етапі аналізу фейку з’ясувалося, що цей ресурс може містити псевдонаукові твердження, теорії змови, а також неперевірені факти. Тоді варто було б читати саме оригінальне дослідження, яке містило низку обмежень, не згадані в статті The Epoch Times.
Надія на науку
Наукові статті — достовірне джерело інформації. Але тільки якщо правильно трактувати висновки з досліджень та користуватися рецензованими статтями.
Досить часто фейкороби використовують закордонні дослідження, щоб лише довести правоту своєї позиції.
Наприклад, у мережі поширювали тезу, нібито антивакцинатори розумніші за прихильників щеплення. Це приклад хибної інтерпретації іноземних досліджень. Автор допису у Facebook навів низку наукових статей на підтвердження своєї думки, але більшість із них він пояснив маніпулятивно, щоб тільки довести свою думку.
Саме лише ім’я науковця, який працює за кордоном, теж не гарантує, що перед вами правда. Наприклад, спочатку в Казахстані, Росії та Киргизстані, а потім і в Україні поширювали ідеї Леонарда Колдвелла. Його представляють як автора низки наукових праць, книжок та як лікаря, який успішно лікує людей від раку. Насправді ж це конспіролог, що поширює абсолютно неправдиві ідеї про штучне походження коронавірусу, шкоду 5G та чипування.
Інший приклад — заяви німецького вченого Сухаріт Бхакді. На його думку, 99,5% інфікованих коронавірусом перенесуть його безсимптомно або дуже легко, а от обмежувальні заходи — перебільшені й призведуть лише до краху економіки та зростання кількості самогубств.
Утім, заяви вченого недостовірні. Їх спростували німецький громадський мовник ZDF та австрійські фактчекери Mimikama ще в березні.
Читайте також: Інфлюенсери і «нульові пацієнти»
То як тоді вберегтися від закордонних фейків?
Щоб самому не стати поширювачем фейку-іммігранта, варто завжди — навіть якщо дуже лінь або немає часу — завжди перевіряти інформацію. У разі, якщо інформація про коронавірус іде з-за кордону, дотримуйтеся таких порад:
1) перевірте офіційні заяви міжнародних організацій: ВООЗ, CDC, ООН тощо;
2) почитайте про якість фактів на джерелі інформації, скориставшись ресурсом Media Bias / Fact Check;
3) ознайомтеся з біографією вченого, перш ніж посилатися на нього;
4) не поширюйте нерецензовані дослідження (зокрема, з ресурсів Biorxiv, Medrxiv, Arxiv та Сhemrxiv), уважно читайте висновки, обмеження та критику до наукових статей;
5) пошукайте, чи не спростовували схожі фейки іноземні фактчекери в базі IFCN.