«Мені просто здалося, що буде зручніше, якщо нанести адреси на карту», — каже Лі Джун-янг (Lee Jun-young), розробник мобільного додатка Corona 100m. Програма повідомляє жителів Південної Кореї, коли вони проходять ближче ніж за 100 м від місця, де перебував чи жив хворий на коронавірус. Із часу запуску цього додатка його завантажили вже понад мільйон разів. Такий додаток — не єдина інновація, що з’явилася за поданням «знизу» у Південній Кореї. Корейські та європейські науковці, що уважно слідкують за тим, як проходить боротьба із коронавірусом у цій країні, відзначають високий рівень солідарності, довіри та особистої стриманості. Так, попри те, що перші випадки захворювання виявили там ще 21 січня, на 50 млн населення було зафіксовано всього майже 10 тис. випадків, з них лише 165 летальних (тобто 1,6%, чи не найменший коефіцієнт у світі). Разом з тим боротьба із коронавірусом тут проходить доволі демократично порівняно з Китаєм чи Італією. У Кореї немає повного закриття кордонів, держава не вимагала закривати й заклади громадського харчування, хоча в Теґу, де було зафіксовано найбільше випадків, ресторани самі закрилися, бо жителі просто їх не відвідували, намагаючись дотримуватися соціального дистанціювання. Більшість компаній зараз працюють у віддаленому режимі. Так само навчаються школярі та студенти.
Два корейські соціологи Джінвон Кім та Джех’юнґ Кім у своїй статті для британського видання The Independent пишуть, що корейцям було притаманне соціальне дистанціювання ще до спалаху COVID-19 та моменту, коли місцева влада рекомендувала такі заходи цього року. Для них нині майже норма носити маску в громадських місцях. Не тому, що вони самі бояться захворіти, а тому що не хочуть стати джерелом хвороби для когось іншого. Викладачі багато занять розробляють так, щоб їх можна було опановувати з дому. Причиною таких підходів є складний минулий досвід.
Читайте також: Die Welt: Рейн знову став кордоном
У 2015 році один корейський бізнесмен повернувся із поїздки у три близькосхідні країни із симптомами гострого респіраторного захворювання. Його лікували у трьох клініках, допоки стало зрозуміло, що він хворіє на MERS (Middle East Respiratory Syndrome). За даними журналу Science, на час виявлення мережа людей, що заразилися MERS через цього чоловіка, склала 186 людей, 36 із них померли. Серед останніх були й працівники лікарень і пацієнти, що там перебували через інші проблеми. Дослідники відзначають, що той випадок та боротьба із епідемією MERS (хоча насправді й досвіди інших епідемій), що тривала понад два місяця, стали уроком для уряду та громадян. Відтоді внесені зміни до законодавства, що дозволяють владі мати доступ до особистої інформації хворого (на коронавірус чи інші критичні для суспільства захворювання), як-от дані мобільного телефону чи кредитної картки, щоб за потреби відтворити його перебування та розслідувати всі контакти, що також могли бути інфіковані. Так само дійшли до висновків і щодо кращого захисту медичних працівників. Згідно останніх даних в Кореї досі не було інфіковано жодного медичного працівника. Це разюче відрізняється від досвіду інших, зокрема європейських країн (14% хворих коронавірусом на сьогодні в Іспанії — медичні працівники).
Відкриті дані щодо перебування хворих сприяють також технологічним інноваціям, а ті — безпеці здорових корейців. Окрім уже згаданого додатка Corona 100m, популярним є також додаток Corona Map, який також дозволяє побачити, де знаходяться спалахи вірусу. Усі свої зусилля на боротьбу із коронавірусом скерували також місцеві біотехнологічні стартапи. Один із них, Ahram Biosystems, розробив спеціальний сканер, який може ідентифікувати вірус усього за півгодини. У Кореї місцева влада рекомендує носити маски усім, а з їхньою нестачею теж бореться за допомогою технологій. Близько десяти веб-сервісів пропонують додатково послугу із пошуку масок. Наприклад, така опція з’явилася в додатка для пошуку лікарень та запису до лікаря DdocDoc. Наявність масок в аптеках на карті у цьому додатка оновлюється кожні п'ять хвилин.
Корея — це приклад злагодженого в таких критичних випадках суспільства, хоча й тут бувають свої винятки. Одним із них була 61-річна жінка, яка під час перебування на службі в одній із релігійних громад у місті Теґу протягом кількох днів стала джерелом інфікування ймовірно понад 1000 людей (усього близько 10 тис. осіб були в церкві разом з нею у ті дні, коли вона вже була носієм захворювання). Корейці в соцмережах сміялися і обурювалися з церкви «Нова Земля, нові Небеса», до якої належала інфікована кореянка. А очільник церкви Лі Ман-хі тепер перебуває під слідством через ймовірне приховування смертей серед своїх прихожан, які також, як вважають, були інфіковані. Католицькі та протестантські церкви, як і буддистські храми, на час епідемії в країні були закриті та перейшли в онлайн.
Поки ще рано говорити однозначно, але, за припущенням дослідників, саме громадська солідарність є однією з причин того, чому цьогорічна пандемія у Південній Кореї проходить доволі м’яко. Утім важливим елементом у цьому пазлі є досвід попередніх пошестей, який має ця країна.
Досвід боротьби із епідеміями MERS та SARS також допоміг краще підготуватися до нинішньої ситуації і в Тайвані.
Читайте також: Пожежа в сусідів. COVID-19 у Польщі
«Гадаю, відповідь (йдеться про заходи боротьби із поширенням коронавірусу. — Ред.) бере свій початок у 2004 році після епідемії SARS», — каже у коментарі Vox Джейсон Ванг, дослідник політики охорони здоров’я з університету Стенфорда. Тоді в Тайвані започаткували командний центр, робота якого спрямована на протидію таким викликам, як сьогоднішній спалах COVID-19. Зважаючи на те, що відстань між островом Тайвань та Китаєм всього близько 90 км, уже від перших спалахів хвороби в Китаї на кожен борт, що прилітав звідти, підіймався працівник аеропорту для того, щоб оглянути стан здоров’я пасажирів. Країна також велике значення надавала технологіям. Одним із нововведень в Тайвані є так звана «електронна огорожа». З її допомогою місцева влада може відслідковувати, чи ті, хто перебуває на карантині, перебувають у своїх квартирах та не поширюють вірус деінде, а також чи не вимкнули вони телефон.
Раннє реагування на поширення нової хвороби дозволило урядові Тайваню не закривати школи, садки та залишати людей на їхніх робочих місцях. Аби упередити нестачу масок та санітайзерів, їхнє виробництво збільшили одразу в лютому. Носіння масок тут також заохочується державою. Місцеві стартапи, як і в Південній Кореї, створили онлайн-платформу для того, щоб полегшити їхній пошук. Важливо, що школярі зобов’язані носити маски у школі весь час. Знімати їх можна, лише коли триває обід, однак тоді вони сидять за столами по одному та за захисними бар’єрами.
Дослідники також відзначають високий рівень солідарності на Тайвані. І що найважливіше ця солідарність має політичні корені. Останніми роками Китай вдається до все більш жорстких заходів для політичної ізоляції цього острівного народу. Це провокує тайванців усе більше довіряти власному урядові, який робить усе можливе, щоб його політика була відкритою. Політики Тайваню шукають найрізноманітніші способи комунікації.
Читайте також: Сто років виживання. Від яких вірусів постраждала Європа у XX та XXI століттях
Віце-президент Чень Цзянь-Джен є відомим епідеміологом (у розпал епідемії SARS він обіймав посаду міністра охорони здоров’я) майже щодня звертається у Facebook до своїх громадян. Жорсткі заходи, як-от телефонне спостереження, можуть бути задіяні лише під час таких надзвичайних ситуацій, яку маємо нині. Важливим елементом боротьби з коронавірусом у Тайвані є також штраф за поширення неправдивої інформації щодо інфекції.
У західних ЗМІ часто можна почути думку про те, що успіх Південної Кореї та Тайваню пов’язаний із культурними розбіжностями з Європою. Цим двом країнам поки що вдається зберігати поширення хвороби демократичнішими заходами, ніж європейським Італії, Франції чи Іспанії. У чому ж секрет? Витоки нинішньої поведінки можна знайти і в пережитому попередньому досвіді: з часу епідемії SARS та MERS минуло не так багато часу. Висновки про ті події зробили для себе не лише уряди, але й звичайні люди.