Із центру міста до дерев’яного будинку Террі Буріціуса лише 15 хвилин пішки. «У Вермонті, коли входять у помешкання, знімають взуття», — каже Буріціус і веде до вітальні. Часу на розмови про його давнього товариша в нього небагато, тому він одразу береться до справи. «Дивовижно, частина промов, які Сандерс виголошує сьогодні, дослівно лунала з його вуст ще в 1978 і 1983 роках. Наприклад, коли він говорить про загальне медичне страхування». Світ, політика, США дуже змінилися. Однак Сандерс досі там, де й був.
Минуло багато років відтоді, коли сенатор із Вермонту покинув Берлінгтон і зробив кар’єру. Тепер він хоче усунути Дональда Трампа і в’їхати в Білий дім, балотуючись від демократів. На нещодавніх кокусах (попередні вибори в США, які визначають підтримку громадянами того чи іншого кандидата в окремому штаті. — Ред.) в Айові та Нью-Гемпширі 78-річний Сандерс здобув більшість голосів і вважається фаворитом.
65-річний Буріціус знає його майже півстоліття, у 1970-х вони якийсь час спільно винаймали в Берлінгтоні квартиру. Та передовсім багато років разом займалися політикою. У 1981-му Сандерс став мером Берлінгтона, Буріціус — депутатом міської ради. Через 10 років Сандерс перейшов у Конгрес, його молодшого друга вибрали до законодавчого органу Вермонту. У передвиборчих кампаніях, у яких брали участь Сандерс і Буріціус, був один противник — демократи. Республіканці в Берлінгтоні не мали і не мають значення, у міській раді від них лише один представник. Сандерс завжди йшов як незалежний кандидат, Буріціус — від Прогресивної партії, сильної в маленькому Вермонті, але незначної на державному рівні.
Читайте також: У Сенаті США вимагають санкції проти РФ за втручання у вибори
Буріціус давно на шляху до пенсії, на доброчинних засадах займається проектами демократії і бере в Нью-Йорку уроки танців. Натомість 78-річного Сандерса тягне в Білий дім. Він вважає себе демократичним соціалістом. І завдяки цьому виграє попередні вибори, хоча соціалізм у США є не надто успішною ідеологією. Навпаки, Дональд Трамп із насолодою розпалює страх перед соціалістом Сандерсом, що подекуди в США дорівнює ганебній образі.
Тому не дивно, що Сандерса стороняться і деякі демократи у Вашингтоні й мусять кусати себе за язик, коли йдеться про нього. Важко сказати щось хороше про колишнього мера і його колегам із Берлінгтона, 40-тисячного містечка на березі мальовничого озера Шамплейн.
«Відносини Берні з демократами десятиліттями були дуже холодними», — каже Буріціус, який вважає себе прогресивним. А сьогодні? Чоловік знизує плечима. Багато локальних політиків-демократів на запитання про Сандерса багатозначно мовчить. Інші висловлюються скептично або навіть проти. Можна сказати, що відносини зруйновано. «У Берлінгтоні про Сандерса не хоче говорити жоден демократ, із ним ми можемо лише програти», — вважає один із провідних політиків і просить не згадувати його імені.
Не для преси вони кажуть, що Прогресивна партія — спадщина Сандерса, а вона працює переважно проти демократів. 3 березня, у «супервівторок» (Super Tuesday — день, коли в США одночасно відбуваються кокуси в більшості штатів. — Ред.), у Берлінгтоні обиратимуть нову міську раду. У шести з дванадцяти округів Прогресивна партія йде проти демократів. «Берні ніколи не підтримував навіть місцевих демократів на жодну посаду, — каже один із демократів, який також не хоче бачити свого імені в газеті. — Він не командний гравець. Використовує Демократичну партію, коли вона йому потрібна, а тоді забуває про неї».
Читайте також: Вибори у США. На кокусах у Неваді переміг соціаліст Сандерс, демократи стурбовані
«У більшості питань наша позиція збігається, — зауважує натомість 37-річний Алі Дьєнґ, який лише 10 років тому приїхав до США з Мавританії і нині є депутатом міської ради від Прогресивної партії. Він захоплюється Сандерсом. — Ми всі любимо це місто».
Різниця в підходах між демократами та прогресивними величезна. Аргументи останніх ідеалістичні, вони звинувачують демократів у панібратстві з капіталом. Торік вирішували, чи приватизувати міське телекомунікаційне підприємство. Демократи були за, прогресивні проти.
«Демократи уникають поняття «робітничий клас», вони десятиліттями відкидали будь-яку дискусію про загальне медичне страхування», — критикує Сандерса Террі Буріціус. Такі самі аргументи і в Сандерса. Він виступає проти «мільйонерів і мільярдерів», звинувачує своїх партійних конкурентів, зокрема 77-річного екс-віце-президента Джо Байдена і 38-річного Піта Буттіджеджа, які влаштовують заходи зі збору коштів, у продажності. Фанати Сандерса ще агресивніші. Під час його передвиборчої вечірки в Нью-Гемпширі на великому екрані був Буттіджедж. Прихильники Сандерса скандували «Піт із Волл-стрит». І отакий хоче «примирити» країну, «об’єднати» США? Берлінгтонські демократи налаштовані скептично.
Читайте також: У США почалися передвиборчі кокуси. Хто з демократів перемагає
У Москві Сандерс лаяв США
Вони пригадують, як у 1981 році Сандерс переміг досвідченого мера-демократа. Як у 1983-му здолав ще одного демократа. Як Сандерс-мер у 1988-му їздив до Радянського Союзу і там критикував американську систему охорони здоров’я.
Торговельний центр на Мейн-стрит. Сюди в один із офісів минулого тижня в’їхала передвиборча команда 78-річного Майкла Блумберґа. Керівником його штабу у Вермонті є Крістофер ді Меццо. Блумберґ мультимільярдер. На його виборчу кампанію працює понад 2 тис. добре оплачуваних фахівців — це той тип політики, з яким завжди боровся Сандерс. «Ми, демократи, робимо політику крок за кроком, з усіма співпрацюємо, — каже ді Меццо, — прогресивні хочуть усього й негайно». Ді Меццо втілює еволюційну, прагматичну політику — проти «революції», яку проповідує Сандерс. Усюди дискутують, як діятиме Сандерс, якщо не стане кандидатом у президенти. «Берні каже, що задля перемоги над Трампом підтримає кожного», — зазначає Алі Дьєнґ. Він йому вірить. «Сандерс не раз запевняв усіх кандидатів у своїй підтримці», — скептично зауважує ді Меццо. «Він зробить усе, щоб усунути Трампа з посади», — впевнений Террі Буріціус. А якщо в гру вступить мультимільярдер Блумберґ? Тоді, каже Буріціус, буде складно.
У випадку кандидатури Блумберґа Берні Сандерсу, напевно, доведеться відмовитися від своїх сталих політичних переконань. На порозі власного 80-річчя це, мабуть, трохи занадто.