Роберта Тоскі, якій 55, уже 25 років працює на металообробному підприємстві й каже про себе, що все життя була «переконаною лівою». Молодою голосувала за Комуністичну партію, потім ставила хрестик за соціал-демократів. Упродовж 10 років представляла профспілку металургійної індустрії FIOM у себе на підприємстві. Те життя тепер їй здається віддаленим на світлові роки.
Того вогкого й холодного січневого полудня сповнена надії Роберта чекала на Маттео Сальвіні, керівника правої популістичної партії «Північна ліга» та найуспішнішого нині політика Італії. У неї була обідня перерва, з двома колегами вона стояла перед Taverna del Marchese, двоповерховою новобудовою в Молінеллі, приблизно за 40 км на північний схід від Болоньї в центральноіталійській провінції.
Немов усупереч пасмам туману, що вкрили довколишні поля, піцерія була пофарбована в насичений оранжевий колір. Разом із трьома жінками на Сальвіні, який мав тут обідати, чекали ще з чотири десятки людей на всипаному гравієм під’їзді. На годиннику 13:00, Молінелла для Сальвіні того дня була п’ятим місцем зустрічі. Лідер «Північної ліги» перебував у передвиборчому турне. Роберта вперше мала зустрітися з ним особисто. Вона схвильовано затягнулася своєю цигаркою: «Я шаную Маттео, бо він не такий, як інші політики, і не боїться бути серед нас, звичайних людей».
Читайте також: Брунькування лівих
Такі виборці, як Роберта, мали допомогти Сальвіні здобути перемогу на регіональних виборах в Емілія-Романья. Якби «Північна ліга» виграла, це могло б стати історичним тріумфом, бо область вважається найчервонішим регіоном Італії. Від закінчення Другої світової війни тут правили виключно комуністи, соціалісти або соціал-демократи. Ці вибори були водночас пробою на міцність для правлячої на національному рівні урядової коаліції Демократичної партії (ДП) та популістського «Руху 5 зірок»: якби «Північній лізі» вдалося забрати в ДП цей регіон, можливо, впав би уряд, були б призначені нові вибори, які Сальвіні з альянсом правих та центристів, згідно з нещодавніми опитуваннями, мав би всі шанси виграти.
«Лівиця нас обдурила», — обурювалася Роберта. Ця ставна жінка зі старанно висвітленим волоссям і блакитними тінями говорила гучно. Жартуючи, вона стала на крок попереду її колег, оголосила себе речницею для преси й стала на пальцях правої руки рахувати розчарування останніх десятиліть. Спершу, зазначила жінка, вона з чоловіком була змушена закрити свій невеличкий автосервіс, який вони тримали 10 років, «через надто високі податки». Потім її, вже як найману працівницю, полишили напризволяще профспілки, «бо перестали дбати про права робітників». Врешті, головою ДП обрали «зверхнього» Маттео Ренці, який на посаді прем’єр-міністра «остаточно зруйнував» цінності лівих.
Результати виборів, які відбувалися протягом останнього десятиліття, показують, що розчарувалася не лише Роберта. Розташована між Альпами та Апеннінами на родючій Паданській рівнині Емілія-Романья з її майже 4,5 млн мешканців належить до найгустозаселеніших регіонів Італії. Це колиска італійського соціалізму та профспілкова твердиня. У її столиці Болоньї, у найстаршому університеті Європи споконвік дискутують про політику та соціальну справедливість. Однак останнім часом ліві чимраз помітніше втрачали тут свою постійну клієнтелу. У 2013-му все ще було гаразд, тоді на парламентських виборах соціал-демократи здобули 20% переваги над правоцентристською коаліцією та на 15% більше голосів, ніж популісти з Р5З. Проте відтоді, як у 2013 році Ренці перебрав керівництво ДП, ця перевага ставала щораз меншою.
Для багатьох постійних виборців він, очолюючи партію до 2018-го, став останнім цвяхом, забитим у її труну. «Ренці чимраз більше штовхав партію до центру», — лається Роберта. Особливо це стосується проведених під його керівництвом реформ ринку праці, через які жінка лютує досі: «Цей Jobs Act став відчутним ударом для тих, хто починає професійне життя, тепер їх можна звільняти протягом перших трьох років праці без пояснення причин». А коли профспілка нічого не зробила, щоб цьому запобігти, у неї ввірвався терпець і вона порвала свій членський квиток.
Схоже, те саме відчувало багато людей у цьому регіоні. На виборах до Європарламенту в травні 2019-го «Північна ліга» здобула 33,8% голосів, ДП — 31,2%, а Р5З лише 12,9%. Тому перемога «Північної ліги» здавалася цілком можливою: останні опитування незадовго до перегонів показували тільки 3% різниці між кандидатом від ДП (46,5%) та кандидаткою від «Північної ліги» (43,5%), а кандидат від «Руху 5 зірок» скотився до цілковито не вартих уваги 6,5%. Міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо зробив висновки з цих катастрофічних результатів опитування й подав у відставку з посади керівника партії Р5З. Слідом за ним його суперник Сальвіні радісно проголосив, що уряду настав кінець. Адже що нестабільніша коаліція, то вагоміші аргументи були б у очільника «Північної ліги» в разі перемоги в Емілія-Романья для того, щоб вимагати нових виборів. Цих виборів Сальвіні чекає від серпня, коли вийшов із коаліції з Р5З. Однак колишні запеклі вороги, ДП та Р5З, об’єдналися в альянс проти Сальвіні й перешкодили дочасному закінченню каденції парламенту.
Читайте також: Соціалізм уже не той
72-річний Джанні Альберані та його 70-річна дружина Нірвана прийшли, щоб підтримати цю стратегію Сальвіні. Одягнуті в товсті зимові куртки, вони стояли перед рестораном і дивилися туди, звідки, на їхню думку, він мав прибути. Подружжя не хвилювалося, їм радше було цікаво. «Уряд у Римі не відповідає волі виборців», — сказав Джанні, маленький чоловік у кашкеті, тримаючи руки в кишенях куртки. «Політики утворили цю коаліцію лише тому, що не хочуть позбутися своїх посад у парламенті», — додала Нірвана. Пара живе тут уже понад 40 років. Вона колись працювала куховаркою, він був зварювальником. Сьогодні обоє на пенсії.
«Колись я був соціалістом», — каже Джанні із сумішшю гордості та приреченості в голосі й розповідає, що раніше голосував за італійську соціалістичну партію, яка існувала до 1994-го. Він вийшов на пенсію у 50, після 37 років праці. У 1980-х вони удвох купили будинок, пенсії їм нині вистачає. «Нам немає на що скаржитися», — зізнається Джанні. Та все ж таки вони збиралися голосувати за Сальвіні. «Нас турбує майбутнє наших онуків», — пояснила Нірвана. Злочинність і наркоманія зростають, а діти, щоб знайти гідну працю, мусять їхати за кордон. «Сальвіні сьогодні єдиний політик, що докладає зусиль задля маленьких людей, — додав Джанні. — Він бореться за зменшення податків і проти нелегальної міграції».
Тієї миті зашурхотів гравій: привезли Сальвіні. У темно-синій зимовій куртці, джинсах та зі своєю невтомною усмішкою він вийшов з авто. Довкола нього відразу утворився невеликий натовп. Роберта та її колеги теж поспішили до Сальвіні: «Маттео! Одне фото! Маттео!». Джанні та Нірвана споглядали цю сцену збоку, тоді як Роберта стала в чергу за селфі. Вона вигукнула до нього: «Маттео! Нам просто треба виграти ці вибори!».
Читайте також: Казус Ґауланда
Ось настала її черга. Сальвіні поклав руку їй на плече й натиснув на кнопку її смартфона. Потім вона запросила його до себе додому на вечерю. Політик на пропозицію не відреагував, він був зайнятий наступним фото. Проте це запрошення доводить успіх його стратегії. Якомога щільніше контактуючи з людьми, він дає їм відчуття того, що їх помічають, вони бачать у ньому не так політика, як друга. «Знайомство з ним мене зворушило», — каже Роберта потім. А спільне фото вийшло так добре, що вона одразу розіслала його всім своїм друзям. Одна знайома відповіла смайликом, який блює. Це її прикро вразило. «Я страждаю через нападки на нього», — пояснила жінка. Вона збиралася поговорити зі своєю знайомою, щоб пояснити їй, чому та помиляється і чому треба голосувати за «Лігу». На її думку, якщо Сальвіні стане прем’єром, то зменшить податки й поборюватиме нелегальну міграцію. В усякому разі вона на це сподівається: «Звичайно ж, я напевно не знаю, як він поведеться, коли здобуде влади» (26 січня «Північна ліга», отримавши 43,6% голосів, програла регіональні вибори конкурентам із ДП (51,4%). — Ред.).