Українському суспільству 2019-й запам’ятається кількома гучними історіями. Зокрема, поверненням великої групи бранців Кремля в Україну. Власне, за п’ять років війни з Росією це перший вдалий великий обмін. Адже раніше врятувати з російських тюрем удавалося двох-чотирьох людей за раз. Тут же йдеться про 35 українців: 11 політв’язнів і 24 військовополонених моряків. Натомість Україна віддала понад 30 цікавих Росії людей, серед яких були причетні до війни на Донбасі, терактів, подій 2 травня в Одесі. Попри це, у влади досі лишається певний «обмінний фонд», який може допомогти витягти українських громадян з-за російських ґрат. Це російські військові й громадяни РФ, затримані та засуджені за участь у війні на Донбасі. До всього, уже анонсований наступний обмін. Тож можна сказати, що наші минулорічні прогнози, на щастя, збулися не повністю.
Утім, як і минулих разів, цей обмін бранців Кремля був ситуативним. І питання про це вирішувалося на рівні адміністрацій президентів України й Росії. Бо переговорний майданчик, про який і правозахисники, і родичі, і самі бранці Кремля говорять уже кілька років, досі не створено. До того ж питання пов’язані зі звільненням українських політв’язнів нині вирішуються під час переговорів у Мінську, які стосуються виключно війни на Донбасі. Скидається на те, що й у 2020-му ситуація лишатиметься незмінною. Тим паче, що, судячи з дій нової влади, питання звільнення політичних в’язнів тепер пов’язується із війною й мінськими домовленостями. Про це, наприклад, можуть свідчити неодноразові закиди президента Володимира Зеленського в бік активістів, які критикують його за надто активне бажання розвести війська на лінії фронту й пристати на умови Росії в питанні завершення війни. У своїх відповідях на критику Зеленський прямо говорив: «Ви не хочете повернення наших громадян?»
Читайте також: Звільнити, щоб забути
І якщо з попередньою владою Москва не надто поспішала проводити переговори щодо в’язнів Кремля, то після перемоги Зеленського у цьому питанні настала відлига. Про що, власне, свідчить повернення 35 українських громадян і навіть захоплених Росією кораблів. Водночас існують ризики, що ситуація доволі швидко зміниться, якщо українська влада виявиться нездатною домовлятися. Тоді про обміни найближчим часом можна забути. Очевидно, що Росія це усвідомлює й висуває Україні щоразу нові й нові умови. Зокрема, пов’язані з будівництвом «Північного потоку-2». На момент здачі номера до друку РФ вимагала, аби Україна погодилася на короткострокові контракти з транзиту газу до ЄС. Можна припустити, що російській владі це потрібно, аби дотягнути до моменту запуску нового газогону в обхід України. Тож фактично українські громадяни, яких утримує Росія, стають заручниками газових взаємин двох країн. Також можна припустити, що неочікувані для нас вимоги з’являться під час переговорів у «нормандському форматі». І вони можуть стосуватися реінтеграції Донбасу й проведення там місцевих виборів. Нам наразі лишається про це лише здогадуватися, адже досі не відомо, на які саме поступки Росії ми готові піти в питанні звільнення своїх громадян. Офіс президента регулярно говорить про червоні лінії, утім невідомо, якими вони є насправді.
Водночас, на відміну від попередників, Офіс президента Зеленського зробив питання політичних в’язнів для себе одним із основних. На Банковій регулярно зустрічаються з родичами політв’язнів та з окремими активістами. Джерела Тижня, зокрема, неодноразово підтверджували той факт, що Зеленського цікавлять можливості швидкого вирішення цієї проблеми. До того ж наразі існують проблеми в комунікаціях із правозахисним середовищем. Частина людей, які впродовж п’яти років займалися питанням політв’язнів за кордоном, нині лишилася осторонь. І вони позбавлені бодай мінімальної інформації про ситуацію. Водночас родичі політв’язнів підтверджують, що з ними в Офісі президента таки стали частіше зустрічатися. І насправді такий підхід до справи дещо відрізняється від підходів Адміністрації президента Петра Порошенка. Який питання бранців Кремля намагався зайвий раз не підіймати. Причина, імовірно, одна: ніхто достеменно не знав, як саме вирішувати справу політв’язнів.
Читайте також: Як звільнити бранців Кремля
Ситуація майже не змінилася. І лишатиметься приблизно такою ж в 2020‑му. Можна говорити про те, що чинна влада намагатиметься вирішити заразом і питання повернення політв’язнів, яких зараз нараховується 87, і повернення полонених з Донбасу, яких понад 220 людей, та й війну завершити. Проте в намаганні якомога швидше розібратися із цими питаннями Зеленський наступає на граблі попередників. Адже окупація Криму й частини Донбасу, війна, політв’язнів — це гра у довгу. Й аби отримати бодай нічию в цій історії, потрібно довгострокове планування, яке, бажано, не має залежати від зміни парламенту чи президента. Досі не створена координаційна рада при президенті України. Досі немає офіційної посади уповноваженого президента в питаннях політичних в’язнів, хоча про це родичі бранців Кремля просять не перший рік. Хоча людина, яка де-факто виконує обов’язки згаданого уповноваженого, зараз існує. Це помічник президента Андрій Єрмак, який неофіційно курує напрям міжнародної політики.
Парламент так і не спромігся ухвалити низку важливих законів. Вони, зокрема, стосувалися воєнних злочинів, полонених і політв’язнів. Ці документи дозволили б автоматизувати процеси надання фінансової допомоги сім’ям ув’язнених українців, вирішити питання з реабілітацією після повернення тощо. Оскільки зараз ці історії вирішують виключно у ручному режимі. Утім певні приводи для оптимізму є, оскільки депутати заявили, що готові голосувати за ці законопроекти.
Також влада уникає іншої проблеми. А саме українців, які досі лишаються в окупованому Криму й на Донбасі, які досі їздять до Росії з різних причин. Ідеться про кілька мільйонів людей. І всі вони, потенційно, є заручниками Кремля. За бажанням ніщо не завадить російській владі набрати собі в полон кілька сотень нових «терористів» чи «шпигунів». Тож наступного року президент, Кабінет Міністрів України й парламент, окрім нагальних проблем, мають взятися за розробку превентивних заходів, аби уникнути таких затримань у майбутньому.