Середина вересня, Женева, рецепція готелю Le Richemond: Девід Маркус пхає поперед себе величезну темну алюмінієву валізу, показує свій швейцарський паспорт і заселяється. Він щойно прибув потягом, кондиціонер був зламаний, температура у вагоні сягала 35 ºС. По обіді він розмовляв із представниками уряду та служби нагляду за фінансовим ринком, зранку був у Базелі, у банку міжнародних розрахунків на зустрічі робочої групи Великої сімки з питань криптовалют. «Дуже продуктивна розмова», — скаже він згодом.
Девід Маркус виріс у Женеві. Його батьки, румун та іранка, переїхали сюди з Парижа, коли йому було вісім років. Теща й брат дружини досі живуть тут, але часу на відвідини в нього немає, бо він повинен зустрітися з делегатами міста й командою товариства Libra, у якого тут головний офіс.
Ніхто зараз не має такої популярності, як Девід Александр Маркус. Адже 46-річний менеджер відповідає за найамбітніший проект у світі економіки. Можна навіть сказати найсуперечливіший. Минулі півтора року Маркус розробляв для Facebook криптовалюту Libra. Вона має докорінно змінити міжнародні платежі: стати пунктом перетину онлайн- та офлайн-транзакцій, а згодом й інших фінансових послуг навіть для тих, хто не має доступу до банку. Нова валюта розроблена, випущена й управляється не державою, а приватним підприємством із неабиякою економічною потужністю — гостро критикованою компанією Facebook. Libra наразилася на великий опір: політиків, центральних банків, регуляторів, споживачів. Однак Девід Маркус має зробити проект успішним: «Це найскладніше, найнапруженіше та найбільш інтелектуально надихаюче завдання, яке я коли-небудь виконував».
Читайте також: Die Welt: Страшна сила
Цей чоловік із ноткою Джорджа Клуні в зовнішності вже дечого досяг у своїй кар’єрі. Його дідусь був підприємцем. «Можливо, це мене надихнуло», — каже він. Уперше Маркус привернув до себе увагу, коли в 16 років торгував ексклюзивними годинниками Swatch і заробив цим трохи грошей. Він перервав вивчення економіки в Женеві, коли його батько, який керував капіталом, потрапив у фінансову скруту: Девід рік працював у женевській філії банку Handelsfinanz, щоб якось підтримати сім’ю. Там він дізнався нюанси торгівлі валютами, які сьогодні йому пригодилися.
Швидкий учень
Потім, у 1996-му, він заснував своє перше підприємство — GTN Telecom. Із GTN Маркус хотів зруйнувати монополію Telecom PTT на швейцарському ринку, що саме став лібералізуватися. Про телекомунікації він не мав найменшого поняття, на зустрічі представників галузі в місті Біль сидів мовчки й тільки слухав.
«Девіду було лише 23, але за два роки він вивчив усе й був кращим за будь-кого з телекомунікаційного ринку», — пригадує ветеран галузі Клод Шерер, тодішній голова технічного відділу GTN. Підприємство стало третім за розміром швейцарським постачальником послуг фіксованого телефонного зв’язку, через чотири роки Маркус продав його за $50 млн американській фірмі World Access. Його помилка, що оплату він узяв акціями. Після бульбашки доткомів вони знецінилися. Девід Маркус за кілька тижнів зробив крок до мультимільйонера й назад. Але це не підірвало його підприємницький дух. За три місяці він разом із Клодом Шерером поруч з аеропортом Женеви заснував наступне підприємство — Echovox. Воно знову було пов’язане зі сферою телекомунікацій, але цього разу стосувалося мобільного зв’язку: надавало додаткові послуги на базі sms, наприклад для голосувань у конкурсах та шоу.
Навесні 2002-го він провів презентацію в Reuters. Через чотири роки, напередодні чемпіонату світу з футболу в Німеччині, він продав службу sms-оповіщення агентству новин. «Такого сервісу в нас тоді не було, ані платформи, ані потрібних зв’язків, — згадує Клод Шерер. — Але він однаково продав службу. Таку відвагу ще треба мати». Девід Маркус підганяв свою команду, і сервіс було створено вчасно, до початку ЧС. Це ще й тому, що він не дає себе збити зі шляху до мети. «Він не сприймає «ні» як відповідь, але завжди робить це дуже дипломатично й приємно», — каже Бенедикт Фонтана, який тоді надавав Echovox телекомунікаційні послуги від Swisscom. «Приємно» — це слово, яке часто зринає в розмовах із колегами Маркуса.
Читайте також: Тарифне протистояння США та ЄС і нова авторська політика для Google та Facebook
«Девід не той агресивний тип, що зазвичай зустрічається в Кремнієвій долині», — каже Даніель Ґраф, який зробив там кар’єру, зокрема в Google і Twitter. Він переконує харизмою та красномовністю і легко захоплюється, особливо якщо йдеться про техніку: у вісім років він сам навчився програмувати. Коли у 2007-му вийшов iPhone, Маркус швидко зрозумів, що люди вже недовго платитимуть за фонові зображення і рингтони. Він переформатував підприємство в сервіс платних мобільних послуг, заснував фірму Zong і разом із родиною переїхав до Кремнієвої долини. Власний офіс облаштував поруч зі своїм головним клієнтом — Facebook. «Проблемою у Швейцарії були розмір ринку та багатомовність, — пояснює Девід Маркус. — Щоб досягнути успіху, інноваціям потрібно масштабуватися і зростати». Zong через три роки за $240 млн купив PayPal, який тоді належав онлайн-аукціону eBay. Девід Маркус добре засвоїв урок з акціями від World Access і цього разу взяв оплату грошима. Він залишився в PayPal керівником відділу мобільних платежів, а за дев’ять місяців став головою компанії й одним із найвпливовіших менеджерів Кремнієвої долини.
Як директор PayPal, Маркус дає своїм людям свободу й автономію, бо очікує цього й від своїх керівників. «Зробіть це лайно!» («Get the shit done!») — ось його стандартна фраза, якою він спонукає людей до роботи. Він узагалі цінує безпосереднє спілкування. Щоправда, не завжди: коли в листі до своїх співробітників він закликав їх користуватися власним мобільним додатком чи йти з PayPal, це спричинило в інтернеті хвилю обурення.
Ментальність горця
Але йому вдається домогтися культурних змін. «Він оновив підприємство й знову вселив у нього дух стартапу», — каже Аймерік Саллін, інвестор венчурного капіталу в Кремнієвій долині й близький друг Девіда Маркуса. Бізнес-показники також говорять самі за себе. Але щасливим Девід Маркус у PayPal таки не став: «Мені важливо розробляти продукти, які справді щось змінюють і якими користуються сотні мільйонів людей, — зізнається він. І додає: —Щодня координувати роботу 15 тис. осіб не так уже й весело. Посаду CEO великих компаній дуже переоцінюють». Самозакоханості Маркусу не закинеш, він радше розповідає про свої плани, ніж про себе самого. Його вважають скромним реалістом, він активний у багатьох благодійних організаціях, наприклад у Tipping Point Community, яка бореться з бідністю в районі затоки Сан-Франциско. Найважливіші для нього, звісно, дружина Фанні, дві доньки та син. У вільний час він буває на природі, на канікулах влаштовує мандрівки Аргентиною на своєму мотоциклі BMW або катається на лижах у каліфорнійському Тахо чи у швейцарській Кран-Монтані. Він любить гори й регулярно просить друзів привезти зі Швейцарії сир для фондю і раклет.
Цього йому засновник Facebook Марк Цукерберґ, звісно, запропонувати не міг, коли запросив Девіда Маркуса восени 2014 року на вечерю до себе додому в Пало-Альто. Але тоді за лососем та овочами він зробив швейцарцю пропозицію, від якої той не зміг відмовитися: керувати Messenger — службою повідомлень Facebook, яка тоді мала 300 млн користувачів. Повернення з позиції шефа PayPal знову до статусу віце-президента незвична. Замість 15 тис. працівників у підпорядкуванні тільки 100. Але в його розпорядженні сили й можливості однієї з найбільших інтернет-компаній. І 90% свого часу він знову міг присвятити продукту. У Messenger Маркус мав виконати два завдання: збільшити кількість користувачів і розбудувати службу повідомлень до універсальної платформи на кшталт WeChat. За допомогою цієї китайської служби можна замовляти продукти, записуватися на прийом до лікаря, грати в ігри та оплачувати рахунки. Щодо збільшення кількості користувачів Маркус виправдав очікування: за його керівництва їх стало понад мільярд. Різний успіх мають його стратегічні ініціативи, наприклад віртуальний асистент на ім’я «М», служба повідомлень для дітей, базована на текстах система діалогів для фірм чи платіжні функції. Деякі ідеї не були підтримані, подекуди їх припинили розвивати чи взагалі відмовилися від них.
Найбільший виклик для компанії з часу WhatsApp
А тепер ще й Libra. Неекономічність платіжних систем давно турбувала Девіда Маркуса. «Коли я поїхав зі Швейцарії, за sms доводилося платити 25 рапенів. Сьогодні будь-хто, маючи мобільний за $30, може з будь-ким у світі безплатно влаштовувати відеоконференцію з високою якістю, за потреби одночасно з багатьма людьми. Чому те саме не стосується грошей?». Western Union, MoneyGram та інші в середньому беруть 7% суми переказу, іноді трансфер грошей триває кілька днів. Це велике навантаження, особливо для мігрантів, які фінансово підтримують свої сім’ї. «За 50 років була купа інновацій на периферії фінансових ринків, але жодних інновацій у ядрі», — каже Девід Маркус. До того ж саме в країнах, що розвиваються, люди не довіряють своїм банкам. І майже половина людства взагалі не має банківського рахунку. Отже, простору для нових гравців удосталь.
Читайте також: Die Welt: Подорож у непевне
Під час різдвяних канікул 2017-го на пляжі в Домініканській Республіці Маркус накидав концепт Libra й надіслав його Марку Цукерберґу. Той одразу зацікавився й відтоді бере активну участь у розробці. Бо полегшити торгівлю у Facebook — його стратегічний пріоритет: «Цей проект дуже припав йому до душі. Водночас він дав мені свободу розвивати Libra», — каже Девід Маркус. Через кілька днів у своєму новорічному листі-зверненні Марк Цукерберґ повідомив, що хоче серйозніше придивитися до криптовалют: більшість спостерігачів не звернули уваги на те, що мало стати найбільшим викликом для Facebook після купівлі WhatsApp у 2014 році. Швидко переконав Девід Маркус і раду правління Facebook, до якої входять такі велетні Кремнієвої долини, як Марк Андрессен і Пітер Тіль.
Коли переговори про купівлю або співпрацю зі стартапами блокчейн-мереж провалилися, потрібні структури й технології вирішили розробляти самотужки. Через кілька місяців Девід Маркус офіційно закінчив керувати Messenger і разом із майже сотнею людей узявся за роботу. Вони працюють у будівлі на околиці кампуса фірми в Менло-Парку, для доступу туди потрібні спецдозволи.
Цілий рік не було практично жодної інформації аж до офіційної презентації Libra в липні 2019-го. Відтоді зазвичай досить стриманий Девід Маркус раптом опинився в центрі світової уваги. Очевидно, що в принципі ідея Libra має сенс, адже нині є потреба в швидкому, дешевому й універсальному платіжному засобі. Китай уже вирішив це за допомогою WeChat, а на Заході нічого такого немає. І Facebook із його 2,7 млрд користувачів, серед яких 90 млн малих і середніх підприємств, має найбільшу клієнтську базу, ніж будь-яка інша організація на планеті. Зручна для користувачів, із надійним обслуговуванням Libra може стати світовою валютою з можливим надзвичайним впливом на системи платного контенту, мікроперекази, торгівлю, банківську сферу та медіа. «Libra має потенціал цілковито змінити онлайнові бізнес-моделі», — вважає Девід Маркус. А інвестор Аймерік Саллін навіть передбачає «п’яту індустріальну революцію»: «Якщо Libra матиме успіх, це стане великим кроком у розвитку цілих суспільств». Саме в цьому й проблема. Банківська та фінансова система досі є наймогутнішою галуззю економіки на планеті. Просто так це не зміниш. Тому від поважних фінансових інститутів та інерційних сил підтримки очікувати не доводиться. Політики побоюються, що криптовалютою Libra можуть зловживати для відмивання грошей чи фінансування тероризму. Утім, залучені в Libra виконавці платежів обіцяють не допустити цього. Натомість центральні банки турбуються про свою монополію на емісію грошей і пов’язану з цим стабільність їхньої вартості. Відповідно пристрасним є й опір: проти Libra висловився президент США Дональд Трамп, голова американського центрального банку Джером Павелл і Рендал Куарлес, голова Ради з фінансової стабільності. Представники Конгресу в листі до Цукерберґа, Девіда Маркуса та голови Facebook Шеріл Сандберґ навіть вимагали зупинити розробку Libra. Застереження висловили і європейські голови центральних банків, міністри фінансів, банківські наголядачі та економісти. «Ми не можемо прийняти паралельну валюту, — заявив федеральний міністр фінансів Олаф Шольц. — Від цього точно треба відмовитися». Він натомість виступає за цифровий євро.
Значна частина скепсису стосовно Libra пов’язана з її розробником Facebook: через витік даних і скандал довкола Cambridge Analytica до нього помітно впала довіра, як серед користувачів, так і серед політиків та установ. Відновити її досі не вдалося. Спершу Libra брали на кпини в пресі, називаючи її Facecoins чи Zuck Bucks, хоча Facebook робить усе, щоб зробити її самостійною. «Добре, що все влаштовано так, що для користування Libra не обов’язково довіряти Facebook», — каже Девід Маркус. Інші фірми також можуть розробляти необхідні для платежів Libra електронні гаманці, додатково до гаманця від Facebook Calibra (за нього також відповідальний Девід Маркус).
Facebook не має доступу до інформації, які продукти та послуги користувач оплачує Libra. Керує мережею Libra не Facebook, а незалежне товариство Libra Association з офісом у Женеві. Вона управляє та здійснює контроль також і над валютним кошиком, закладеним для стабілізації криптовалюти. Libra Association почала роботу в середині жовтня, нині там 12 працівників. Колись членами товариства стануть понад 100 фірм та організацій. Тоді Facebook буде лише одним голосом серед багатьох, голосом без особливих прав.
Погане планування
Є проблема: оскільки ідея і технологія належать Facebook, Libra вважають валютою Facebook, байдуже, хто ще залучений до проекту. Так само як Android досі вважають операційною системою Google, хоч у відповідальний за нього консорціум Open Handset Alliance вже 12 років входить 86 дуже поважних членів.
Скептичних користувачів Libra можна переконати, якщо валюта справді розв’яже їхні проблеми. Інакша ситуація з підприємцями, які мають зважати на свою репутацію. Це зрозуміли й ті партнери, які спершу підтримали проект. Імениті союзники вийшли з проекту ще до заснування товариства: наприклад, Visa і Mastercard, eBay, Stripe і колишній працедавець Девіда Маркуса PayPal. Партнером у проведенні розрахунків залишається тільки відносно невелика нідерландська фінансова технологія Pay-U. Банки до проекту взагалі не вдалося залучити. Замість запланованих 27 членів у товаристві нині лише 21. «Це відкритий для всіх проект і з часом склад може змінитися, — пояснює Маркус. — Це частина процесу». Водночас виникає питання планування часу. «Презентувати Libra саме тепер було великою стратегічною помилкою, і головна відповідальність тут на Девіді Маркусу», — вважає Девід Кіркпатрік, засновник американської конференції Techonomy та автор впливової книжки про Facebook.
Перш ніж виходити до громадськості зі своїми планами про віртуальні гроші, Facebook слід було вирішити свою іміджеву проблему, залучити більше партнерів і в тиші розробити технічну платформу. А так регулятори не дадуть Libra дозволу, принаймні наступні п’ять років точно. Ба гірше, у США давно триває дискусія про розділення інтернет-гігантів Amazon, Google та Facebook. Найвідоміша прихильниця цього Елізабет Воррен, лідерка демократичної гонки кандидатів на президентство США.
Читайте також: Межі штучного інтелекту
Додатковий вплив, який може отримати Facebook із введенням Libra, — новий аргумент для критиків. Так, Девіду Маркусу в липні довелося виступати перед банківською комісією Сенату США. Звісно, більшість питань стосувалася не Libra, а була пов’язана з жорсткою критикою Facebook, але Маркус зберігав спокій і по суті відповідав на звинувачення. Але настроїв його виступ змінити не зміг: «Він ні на що не вплинув», — каже Девід Кіркпатрік. Опір Libra обох партій залишається потужним. «Facebook — одна з небагатьох інституцій, що об’єднують у США правих і лівих», — додає він.
Сам Девід Маркус свій виступ описує дипломатично: «Перші 10 хв пішли на акліматизацію. Але це був цікавий досвід». Наприкінці жовтня перед Конгресом довелося виступати Марку Цукерберґу. Невже обидва керівники Libra хибно оцінили політичну реальність? Тоді вони наївні. Або оцінили правильно, але вважали, що зможуть її змінити? Тоді вони зверхні.
Тому в Девіда Маркуса немає іншого вибору, як невтомно рекламувати свій проект. Він робить це, орієнтуючись на своїх ділових партнерів. Тоді як Цукерберґ колись вийшов у шльопанцях, зробив популярним худі й перетворив на уніформу сіру футболку, Маркус у своїй білій сорочці, темному костюмі з хусточкою в кишеньці та краватці — елементі одягу, який у Кремнієвій долині давно не носять, — справляє враження серйозного банкіра. Є певна іронія в тому, що він як підприємець, що хоче ухвалювати й реалізовувати рішення, тепер здебільшого зустрічається з людьми, які говорять, що йому робити не можна. «Система з мільярдами користувачів має ризики. Питання дуже слушні й заслуговують отримати відповіді з правильними рішеннями, — коментує розмови з політиками й урядовцями Маркус. — І дискусії значно конструктивніші, ніж це описують в медіа», — додає він.
Мільярдні прибутки
Після нещодавніх поразок тепер він матиме більше підтримки. Нині спільно з Марком Цукерберґом і головним лобістом Facebook Ніком Клеґґом, колишнім віце-прем’єром Британії, йому доведеться плазувати перед можливими партнерами, урядами, центральними банками й установами. Чи вдасться Девіду Маркусу врятувати мільярдний проект? «Він це зробить. Якщо хтось і може це зробити, то тільки він», — каже Аймерік Саллін. «Він не зможе. Ніхто не зміг би», — вважає Девід Кіркпатрік.
Наслідки очевидні. Один із найамбітніших фінансових та інтернет-проектів усіх часів може зазнати поразки. Зрозуміло, що додаткового бізнесу Facebook не вибудує. Але підприємство й надалі зароблятиме купу грошей. $2,6 млрд чистого прибутку було лише за позаминулий квартал. Нічого боятися і Девіду Маркусу. По-перше, Facebook не помічали за покаранням менеджерів, які зазнали невдачі. По-друге, Маркус дуже близький до Цукерберґа й має його довіру. Зрештою, у нього блискуча репутація: швейцарець вважається одним із найкращих менеджерів Facebook. «Девід Маркус міг би керувати компанією», — переконаний Кіркпатрік. Звісно, і сам Девід Маркус впевнений в успіху свого проекту: «Понад 1,5 тис. фірм та організацій з усього світу заявили про зацікавленість у Libra». Для нього нині це лише перші кроки довгого шляху: «Нас чекає понад 10 років роботи». У майбутньому Девід Маркус ще частіше повертатиметься до своєї рідної Женеви.