«Із корупцією в Україні все так погано, що нігерійський принц був би спантеличений» — цей заголовок колонки Джоша Коена від 30 грудня 2015 року на сайті Reuters консервативний американський автор Пітер Швейцер використав, щоб охарактеризувати ситуацію з інвестиційним кліматом і корупцією в Україні. Його книжка під назвою «Таємні імперії: як американський політичний клас приховує корупцію і збагачує сім’ю та друзів» вийшла друком у США в березні 2018-го. Україні, точніше «Байденам в Україні», там присвячено цілий розділ. Певну увагу вона привернула до себе після публікації ще торік, зокрема була першою в списку бестселерів The New York Times. Однак особливо пильно слід до неї приглянутися тепер. Зокрема, це вже зробили журналісти американського видання The Daily Beast, знайшовши десятки прикладів плагіату в цій книжці, хоча й не в розділі про Байденів. Однак поки що важливим є інший аспект такої роботи. Він пов’язаний із початком процедури імпічменту нинішньому американському президенту Дональду Трампу та роллю України в цій історії.
«Україна — країна корупції, повна жахливих людей, що намагалися мене розтоптати», — так відгукнувся про Україну Дональд Трамп під час зустрічі з уже екс-спецпредставником Державного департаменту США з питань України Куртом Волкером 23 травня цього року. Це можна побачити у свідченнях останнього перед Комітетом із зовнішніх справ Палати представників Конгресу США 3 жовтня. Далі Волкер каже, що після цих слів Дональд Трамп покинув кімнату для наради з адвокатом Джуліані. У самого ж Волкера склалося враження, що хтось інший формує його думку про Україну в абсолютно негативному ключі. Тепер можна повернутися до автора книжки «Таємні імперії». Пітер Швейцер разом з одіозним екс-радником Дональда Трампа Стівом Беноном є співзасновником неурядової організації Інститут підзвітності уряду, а також старшим редактором-консультантом праворадикального американського сайта Breitbart News. Швейцер часто дає коментарі близькому до Трампа Fox News, власне, від імені Інституту підзвітності уряду.
Читайте також: Нормандський формат: пастка нових можливостей
У 2015-му Пітер Швейцер опублікував книжку під назвою «Гроші Клінтонів», яка також стала бестселером і, як припускають деякі американські журналісти, зіграла на користь Дональду Трампу під час президентської кампанії 2016 року. Автор, зокрема, пише, що Гілларі Клінтон начебто ставила під ризик безпеку США, продавши уранові копальні Росії. Крім того, він розслідує іноземні пожертви на рахунки Фундації Клінтонів і вважає, що $2 млн туди надійшли як плата за продаж тих копалень. У час передвиборчої кампанії уривок із цієї книжки з’явився на сайті журналу The Times, через що видання критикували колеги по цеху. Ця інформація мала вплив на позиції Клінтон. Утім, через рік після її програшу до цієї історії знову поверталися. Коментатори на тому ж таки Fox News називали справу «найбільшим скандалом» за участю росіян в американській історії. Це саме в той час, коли комісія спецпрокурора Мюллера розслідувала справді найбільше в американській історії втручання у вибори з боку Росії.
Журналісти деяких ліберальних видань, зокрема Джейн Меєр із The New Yorker, припускають, що як книжка «Гроші Клінтонів» була спрямована проти основної суперниці Трампа на попередніх виборах Гілларі Клінтон, так «Секретні імперії» працювали проти Джо Байдена. Слід зазначити, що інші американські видання писали про етичний бік роботи сина Джо Байдена Гантера в українській компанії Burisma та можливий конфлікт інтересів також. Однак Швейцер розвиває цю ситуацію глибше та вважає, що закінчення кримінального розслідування щодо згаданої компанії 12 січня 2017 року було пов’язане з візитом Джо Байдена до України за чотири дні після цього. Власне, з оприлюдненої телефонної розмови Дональда Трампа з Володимиром Зеленським складається враження, що американський президент був певним щодо правильності цього припущення. І саме ця дезінформація, заручником якої стала людина, що на хвилі фейків та маніпуляцій у медіа й стала президентом, спричинила теперішню ситуацію з імпічментом.
Однак у всій цій історії є кілька вибухово небезпечних моментів для України. По-перше, йдеться про майже повсюдне зрівнювання «Україна = корупція». Ніби нічого нового в тому й немає, але імідж найкорумпованішої у світі країни, яка спричинилася до імпічменту американського президента, збережеться за Україною надовго. Нині мейнстримні медіа видають статті на кшталт «Україна не найкорумпованіша країна, якій США надають фінансову допомогу». Але, найімовірніше, це не допоможе ситуації, що склалася. По-друге, це ще більше фейків та перекручувань. Українському читачеві в книжці Швейцера точно впаде у вічі його пасаж про те, що протести в Україні розпочалися не деінде, а на Західній Україні в лютому 2014-го, «кульмінацією яких стала політична революція». Тут можна лише припускати, із яких ресурсів цей автор брав інформацію про події в Україні, адже американська мейнстримна преса тоді рясніла заголовками та фотографіями з Києва, і не тільки в лютому.
Читайте також: Імпічмент Трампу: перспективи справи
Окрім ситуації довкола Байденів є ще одна відверто конспірологічна теорія, якою оперує Трамп і про яку він згадував у сумнозвісній телефонній розмові із Зеленським. У ній, зокрема, американський президент каже: «Я хотів би, щоб ви розібралися з інцидентом довкола України, маю на увазі CrowdStrike… Сервер, кажуть, в Україні». Він має на увазі фейк, поширений російською пропагандою та радо підтриманий американськими консервативними, немейнстримними ЗМІ, згідно з яким американські демократи самі вигадали історію з російським втручанням у роботу їхніх серверів.
Окрім того, що ця інформація є елементом російської пропаганди, виходить, що нинішній американський президент не довіряє власній розвідці, яка щодо цього питання казала протилежне. Інший елемент цієї історії полягає в тому, що Дмітрій Альпєровіч, голова компанії CrowdStrike, яка першою помітила втручання в роботу серверів американської Демократичної партії, є начебто українцем за національністю та погодився підтвердити втручання з боку Росії як задля демократів, так і щоб покарати Владіміра Путіна за війну з Україною. Ця конспірологія з вуст американського президента звучить не вперше. Ще у своїй розмові з Associated Press у 2017 році він також казав, що CrowdStrike —це українська компанія і володіє нею багатий українець. Насправді ж Альпєровіч американець російського походження. Його батьки мігрували з Росії в радянські часи. А CrowdStrike — американська компанія з офісом у Каліфорнії.
Найгірше в цій ситуації те, що вже доведене спецслужбами російське втручання у вибори 2016-го американський президент бачить «українським». Така підміна понять у стилі доби постправди з уст президента США, певно, дуже тішить Кремль. І він на цьому не зупиняється. 22 жовтня американське видання The Washington Post оприлюднило інформацію із закритих свідчень заступника помічника держсекретаря США Джона Кента, де він каже, що російський президент Владімір Путін та прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан мали вплив на створення негативного образу України в очах президента Трампа. Зокрема, як пише видання, посилаючись на власні джерела в Білому домі, під час телефонної розмови в травні Владімір Путін діяв, як завжди, намагаючись підірвати відносини України та США. Він стверджував, що Україна — це «корупційний притон». Однак через відхід тих працівників Білого дому, які могли опонувати риториці Путіна, Дональд Трамп став сприйнятливішим до неї.
Читайте також: Тактика троянського коня
Свідчення тимчасово повіреного США в Україні Вільяма Тейлора перед Конгресом у вівторок 22 жовтня світова преса вже назвала вибуховими. Судячи з них, американський президент справді займався відвертим шантажем української влади, базуючись на власній конспірології. Зокрема, як ідеться в тексті свідчень Тейлора, що став доступним журналістам пізніше, «усе» (і допомога у сфері безпеки також) тоді залежало від публічної заяви новообраного українського президента Володимира Зеленського стосовно поновлення розслідування щодо компанії Burisma Group і втручання України у вибори 2016 року. Таку умову Тейлора, за його словами, озвучив посол США у ЄС Ґордон Сондланд.
Однак що робити Україні? Якщо раніше, наприклад, ми мали справу з нігілізмом, пов’язаним з українською історією та панівним раніше імперським наративом, то тепер до цього додалися відверті фейки та перекручування, до яких дослухається очільник найпотужнішої країни світу.