За даними МОЗ, серцево-судинні захворювання стають причиною 67% усіх смертей в Україні. У дослідженні Університету Вашингтона вказано, що смертність від цих захворювань в Україні становить 956,26 на 100 тис. населення. Для порівняння: у Європі — 448,45 на 100 тис., а в США — 277,76.
Українці, як і значна частина населення світу, виявляють низький інтерес до реальних загроз своєму здоров’ю. Відповідно вони мало цікавляться тим, як від них уберегтися. Ставлення до медицини в пацієнтів нерідко зводиться до простого алгоритму: якщо захворів, то лікар зобов’язаний виписати чудодійну пігулку; а коли здоровий, то можна й не перейматися. Однак головним фактором виникнення серцево-судинних хвороб є саме повсякденні звички. Ідеться, приміром, про куріння, вживання алкоголю та нездорове харчування. Ще одна причина, яку медики називають серед головних — низька фізична активність.
Однією з проблем української медицини минулих років була недостатня увага до профілактики захворювань. А вона вигідніша за лікування з усіх позицій — і з фінансової, і стосовно результату. Для прикладу можна згадати й популярну нині тему скорочення кількості населення. Це стається не тільки через низьку народжуваність, а й ранню смертність. Цю проблему теж вирішує профілактика й популяризація здорового способу життя.
Читайте також: Український спорт: вправи і результат
За даними, які часто публікує МОЗ, лише 3% українців рухаються достатньо активно для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак достовірної статистики з цієї теми вкрай мало. Вказана цифра з року в рік повторюється в новинах, звітах і документах. При цьому, згідно з даними ВООЗ, поширення недостатньої фізичної активності серед дорослого населення України 2016 року становило 19,6%. До речі, найкращий результат у світі — в Уганді (5,5%), найгірший — у Кувейті (67%). Однак ці дані варто оцінювати критично. Чим гірший у країні рівень життя загалом, тим гірше в ній зі статистикою, і медичною зокрема.
У Центрі громадського здоров’я МОЗ (ЦГЗ) у відповідь на запит Тижня визнали брак достовірної інформації про фізичну активність українців. І зазначили, що донедавна комплексні дослідження факторів ризику розвитку неінфекційних захворювань (до яких належать серцево-судинні) серед дорослого населення не проводили взагалі. Однак цьогоріч їх нарешті проводять. Результати обіцяють уже наприкінці року. «Визначення рівнів фізичної активності здійснюється на основі результатів опитування (15 основних питань), за яким фізична активність оцінюється за інтенсивністю, тривалістю та частотою на роботі, під час пересування та в побуті», — зазначили у відомстві.
До цього репрезентативні дослідження фізичної активності проводили тільки серед підлітків та молодих громадян. Наприклад, у дослідженні в межах міжнародного проекту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» (2018), здійсненого за підтримки ВООЗ, зазначено, що більшість підлітків займається фізичними вправами, а протилежне повідомили лише 6% опитаних. Водночас виявилася й низка негативних тенденцій. По-перше, частота та тривалість вправ зазвичай низькі. Медики рекомендують дорослому населенню щотижня виділяти 150 хв на фізичну активність середньої інтенсивності або 75 хв — високої. Дітям — щодня 60 хв фізичної активності середньої та високої інтенсивності. По-друге, дівчата займаються фізичними вправами помітно менше за хлопців. Ця тенденція характерна для всього світу. І по-третє, найгірше, що з віком фізичне виховання не має тенденції перетворюватися на звичку.
Читайте також: Гріє, але не пече
Отримання достовірних даних по всій країні важливе з огляду на подальші кроки для профілактики захворювань і популяризації здорового способу життя. Річ у тому, що у ВООЗ популяризацію фізичної активності серед громадян вважають найоптимальнішим за витратами способом боротьби з неінфекційними захворюваннями. Ідеться про фінансування просвітницьких заходів, пропаганду через ЗМІ та консультації на рівні первинної ланки медичної допомоги. Іншими словами, людина, яка сама піклується про своє здоров’я, обійдеться дешевше і для власного бюджету, і для державного. Для запровадження подібних програм важливо знати, хто є цільовою аудиторією та на що спрямувати зусилля передусім.
Простий приклад із фітнес-клубами, які останнім часом розвивають мережу у великих містах. За даними дослідження ринку таких послуг, проведеного самими його учасниками, він зростає в Україні найшвидшими темпами порівняно з рештою країн Європи. Ціна на абонемент у нас найнижча (без прив’язки до рівня купівельної спроможності). Водночас, за даними ЦГЗ МОЗ, дослідження впливу фітнес-клубів на поширеність серцево-судинних захворювань в Україні поки що не проводилися, тому доказові дані відсутні. Окрім того, за даними згаданого дослідження учасників ринку, серед європейських країн найбільший його сегмент у Німеччині, а за даними ВООЗ, вона ж є лідером у Європі за недостатньою фізичною активністю. Іншими словами, проводити прямі паралелі між рівнем фізичної активності та популярністю тренажерних залів у країні точно не можна. Для оцінювання бракує фактів. Ще одне важливе питання — брак інфраструктури. Ідеться не тільки про відкриття спортивних закладів, а й про міське середовище загалом. Наприклад, кількість басейнів у Києві навіть близько не дотягує до норм, установлених ДАБІ. Це можна було б компенсувати заохоченням до інших видів спортивної діяльності — від простого бігу до прогулянок на велосипеді. Однак для цього теж потрібне місце. Натомість новітня щільна забудова у великих містах зовсім не сприяє вирішенню проблеми.
Три роки тому уряд схвалив Національний план заходів щодо неінфекційних захворювань до 2030 року. Однією з його цілей поставлено послідовне зниження поширеності неналежної фізичної активності на 10%. У плані йдеться і про профілактику, і про співпрацю з містобудівними органами. Приміром, прописано обов’язкове включення до містобудівної документації відповідного рівня облаштування територій, призначених виключно для фізичної активності, а також поліпшення доступу до них. Однак результатів запровадження плану доведеться чекати довго. А доки офіційної статистики та звітів ще немає, у кожного є час потренуватися та підтягнути форму.