Вигравши 1994-го вибори мера Стамбула Реджеп Таїп Ердоган ураз став одним із найголовніших гравців турецької політики. Його сходження до найвищої влади в державі тривало до 2003 року, однак від тієї виборчої ночі в Стамбулі одне залишалося незмінним: Ердоган ніколи не програвав перегонів. Або, точніше кажучи, якщо якісь він програв, як-от парламентські в червні 2015-го, то повторив їх і таки виграв. Аж ось 31 березня цього року Ердоган зазнав поразки в Стамбулі, місті, де починалась історія його перемог. І, звісно, із цим не змирився.
Результати виборів цілий місяць «перевіряли», а потім Вища виборча комісія оголосила, що голосування слід повторити. На думку спостерігачів, уряд чинив масивний тиск на комісію. Але вельми сумнівно, що повторні перегони матимуть бажаний для Ердогана результат. Результати опитування навіть близьких до уряду соціологічних інститутів свідчать про 5–8% відриву кандидата опозиційної сили НРП (Народно-республіканська партія) Екрема Імамоглу від колишнього прем’єра Ердогана Біналі Їлдирима (на момент підготовки статті до друку, за попередніми даними, Екрем Імамоглу переміг свого суперника, набравши близько 53% голосів. — Ред.). Допомогти може лише радикальна безоглядність до ворожого кандидата. А якщо реальність не дає для цього достатньо підстав, то треба цю реальність змінювати.
Читайте також: США-Туреччина: приборкання норовливого
Кампанія фейкових новин проти Імамоглу почалася одразу після оголошення перевиборів із твердження, мовляв, НРП вкрала бюлетені. Групи оплачуваних дописувачів у соціальних мережах разом із фанами ПСР (Партія справедливості та розвитку) роблять спроби вплинути на громадську думку під хештегом #ÇünküÇaldılar («тому що вони вкрали»), хоча в обґрунтуванні рішення виборчої комісії немає жодного рядка про те, що НРП начебто десь викрала якісь бюлетені. В офіційному рішенні це жодним чином не згадано.
Кілька днів тому близькі до уряду медіа поширили скандальне, за їхнім твердженням, відео, яке начебто показує таємну нічну операцію НРП із виборчими урнами. У тому відео справді видно, як представники НРП вночі з’являються біля споруди одного зі стамбульських судів, але не таємно, а щоб цілком офіційно внести протест проти перерахунку голосів. Дивними є радше поява та поширення цих зйомок. Адже вони були зроблені камерою спостереження на будинку суду й за нормальних умов узагалі не мали б потрапити до медіа. Те, що було зафіксовано, є натомість цілком звичною адміністративною процедурою.
Кампанія з демонізації НРП розгорнулася ще перед місцевими виборами, які відбулися по всій країні 31 березня. Стверджувалося, нібито партію підтримують «терористи», себто РПК (Робітнича партія Курдистану) та рух Ґюлена. Зараз, схоже, до цих наративів не надто вдаються, адже вони спричинили ворожість курдських виборців до ПСР, особливо в Стамбулі. Водночас кандидат від ПСР Їлдирим регулярно використовує слово «Курдистан», хоча в цілій низці прокурорських звинувачень уже саме його вживання розцінюють як «підтримка терористичного об’єднання». Однак Їлдирим навіть намагається поєднувати вивчені від своїх радників курдські слова в цілі речення. І все це заради того, щоб здобути голоси курдських виборців, яких раніше за кожної нагоди виставляли злочинцями задля симпатій націоналістичного електорату.
Оскільки в Стамбулі особливо багато курдських виборців, роль улюблених ворогів ПСР мають перебрати інші — нині це мешканці чорноморського узбережжя. Саме звідти походить сім’я Імамоглу. Властиво, люди, які живуть біля Чорного моря, налаштовані радше націоналістично та консервативно й зазвичай є стабільним резервом голосів для ПСР. Ердоган сам походить із чорноморського узбережжя. Але сьогодні ці тонкощі не мають значення. Грецька журналістка дала ПСР поживу для кампанії проти загрози з Чорного моря. Принаймні так вважали виборчі стратеги правлячої партії.
У статті про виборчі змагання для грецької газети «Етнос» Йоана Клефтояні назвала Стамбул «Константинополем», а Імамоглу, вихідця з чорноморського узбережжя, «понтійським мешканцем». Колись і справді існувала велика спільнота понтійських греків, однак навіть у статті Клефтояні це слово вживається тільки для означення географічного регіону. Про те, що Імамоглу етнічний грек, там ніде не написано. Та все ж таки ПСР нарешті знайшла проти Імамоглу новий емоційний аргумент: урядовий табір тепер постійно звинувачує його, мовляв, за посаду мера Стамбула він бореться лише тому, що слідує прадавньому плану Греції розколоти Туреччину та створити над Понтом грецьку державу.
Читайте також: Легітимізація зла
Однак найважливішою темою ПСР та її тролів залишається релігія. Так, політики цієї партії стверджують, що в разі її програшу в Стамбулі не залишиться мечетей, а жінкам не можна буде носити хіджаб. І найбільшим ворогом віри є, звісно, Імамоглу. Під час Рамадану, місяця посту, який закінчився на початку червня, в обігу з’явилося фото Імамоглу, на якому він перед мітингом п’є воду. Побожним мусульманам у час Рамадану робити це вдень не можна. Тож, писали тролі, Імамоглу всупереч власним запевненням взагалі не постить. Близькі до ПСР медіа використали фото із соціальних мереж як джерело новин, вони поширювали твердження тролів на всіх каналах. Насправді ж Седат Суна, фотожурналіст European Pressphoto Agency, зробив цю світлину задовго до Рамадану. Однак відповідних уточнень у проурядових ЗМІ не було.
Іноді політики ПСР навіть практично допомагають у створенні фейків проти Імамоглу. Наприклад, губернатор чорноморської провінції Орду, як справжній солдат партії, заборонив надавати Імамоглу доступ до VIP-зони аеропорту, коли той відвідував місто. В аеропорту через це сталася словесна перепалка, а вже незабаром соціальними мережами стало гуляти відео, де начебто чути, як кандидат від НРП каже губернаторові, що той повівся «як паскудна шавка». І справді можна розслухати, хоч і дуже невиразно, щось схоже на «шавка». Пізніше з’явилися незмонтовані відео. Там Імамоглу чітко промовляє: «Скажіть губернаторові, що ми відбули». Звук монтували й деформували доти, доки не стало чутно щось фонетично схоже на «шавка».
Читайте також: Туреччина між двома "друзями"
Незважаючи на ці спростувальні докази, Сулейман Сойлу, турецький міністр внутрішніх справ, обурювався, що Імамоглу образив героїчного губернатора, ветерана війни з тероризмом. Окрім того, Сойлу стверджував, що приватний літак для відвідин Орду Імамоглу надала фірма Koç. А її ПСР вважає антиурядовою організацією ще з часів протестів проти вирубки парку Гезі у 2013 році, бо Divan Hotel, який належить концерну, дозволив надавати медичну допомогу пораненим демонстрантам у холі готелю. «Ті, що в час протестів через Гезі надавали протестувальникам притулок у своїх готелях, сьогодні пропонують свої літаки», — лютував Сойлу. Насправді ж Імамоглу оплатив літак, який він орендував у компанії Setair, а вона з Koç має лише ділові відносини. Цікаво, що колишній депутат від ПСР Ніхат Зейбекчі використовував для однієї зі своїх подорожей у 2017-му той самий літак.
Усе це може ввійти в історію як особливо гротескна виборча кампанія пізньої ери Ердогана. З огляду на результати опитувань таке поливання брудом не має значного успіху. Якщо Ердоган, незважаючи на всі наявні в нього засоби, програє Стамбул, до кінця його ери залишиться небагато. Якщо йому вдасться перемогти, він зможе ще раз консолідувати свою владу. Але одна певність є: виборча боротьба в сьогоднішній Туреччині не є чесним і відкритим змаганням, як того вимагає демократія.