Герард Елзінга: «Україна є однією з країн, із якою ми ділимося більшою частиною своєї інформації»

Світ
1 Липня 2019, 13:10

 

Чи задоволені ви результатами цьогорічного хакатону? І чи є якісь відмінності порівняно з минулим змаганням?

 

— Одним із позитивних моментів є те, що кожна команда знаходить власне рішення та різні підходи до розв’язання проблем. Однак, що важливіше, вони формують нові ідеї. Учасники вчаться одне в одного. І в нас теж з’являються нові ідеї щодо того, як краще виконати те чи інше завдання. Під час презентацій молодші учасники змагань запропонували кілька абсолютно нових підходів до вирішення проблем. Молоде покоління одразу використовує новітні технології в поєднанні зі смартфонами, мобільними додатками, як, наприклад, сканування QR-кодів. Надзвичайно цікаво спостерігати таку інтеграцію із сучасними технологіями. Однією з основних проблем, яку ми побачили давно і яку, на мою думку, надзвичайно важливо вирішити, є те, що різні організації в оборонному та безпековому секторах України досі працюють здебільшого ізольовано й взаємодіють по вертикалі, адже зосереджені виключно на своїй ділянці роботи. Вони або не комунікують з колегами, або спілкуються вкрай обмежено й мало обмінюються інформацією.

 

Під час хакатону ми помітили, що представники різних організацій нарешті почали розмовляти одне з одним. А отже, що вони створюють такі собі мережі спілкування. У довгостроковій перспективі це допоможе їм спільно виконувати завдання. Ось у чому полягає великий плюс хакатону. Звичайно, він і досі лишається змаганням. Кожен хоче стати переможцем, тому учасники не діляться абсолютно всіма своїми розробками, залишаючи якісь найкращі для себе. Однак тепер вони щонайменше знають одне одного, бар’єри зламано. І це дуже позитивний пост­ефект від хакатону. 

 

Читайте також: НАТО та Україна у 2019 році

 

Яку допомогу отримує Україна в межах Трастового фонду з модернізації системи командування, управління, зв’язку та комп’ютеризації (Command, Control, Communications & Computers, С4)?

— Трастовий фонд Україна — НАТО заснований 10 країнами, а керують ним три: Велика Британія, Канада та Німеччина. Його мета — розширити можливості України у сфері С4 та поліпшити сумісність із НАТО. Першим кроком стало проведення техніко-економічного обґрунтування, у межах якого було здійснено аналіз структур управління. Результат  — чотири проектні пропозиції, які на сьогодні перебувають на різних етапах виконання.

Перший проект — ситуаційна обізнаність. У межах цього проекту ми надаємо відповідне програмне забезпечення НАТО. Оскільки Україна створила власну систему ситуаційної обізнаності за стандартами Альянсу, його інструменти будуть використані для перевірки та кваліфікації сумісності між українськими системами та системами НАТО. І коли Україна й Альянс проводитимуть спільні операції, вони зможуть миттєво взаємодіяти між собою. Наразі ми чекаємо остаточного схвалення від провідних країн для початку реалізації проекту. 

Другий проект пов’язаний зі сферою захищеного зв’язку. У грудні минулого року ми доставили в Україну обладнання для захищеного зв’язку й надали допомогу з його розгортання, що дістало дуже схвальні відгуки. Обладнання дає змогу отримувати інформацію про фактичне місцезнаходження власних підрозділів, що необхідно для стеження за переміщеннями військ, а також безпечно обмінюватися наказами, розпорядженнями та повідомленнями між пунктами управління в закритій мережі. Це не означає, що в України не було таких можливостей раніше, однак наявне обладнання було вразливим до придушення засобами радіоелектронної боротьби противника та перехоплення інформації. Робота над проектом ще триває. Проект допомагає українським військовослужбовцям. Мушу визнати, я був вражений тим, що вони використовують можливості цієї системи набагато ширше, ніж це зазвичай робимо ми. Зокрема, включили до неї навіть обмін електронною поштою. Ваші військові глибоко розуміють принципи роботи обладнання й максимально експлуатують його у своїх цілях. 

 

Читайте також: Як бачать НАТО у Східній Європі

Третій проект — програма безпеки регіонального повітряного простору. Ця система узгоджуватиме й координуватиме рух цивільної та військової авіації через український кордон. Вона буде з’єднана з уже розгорнутою системою в Польщі, Туреччині та Норвегії, що дасть змогу отримати повну картину повітряного руху й уникнути інцидентів. Обладнання вже є, система перебуває на стадії тестування. Очікується, що її запровадження розпочнеться в другій половині цього року й завершиться остаточним приймальним тестуванням. До експлуатації система може бути готова на початку 2020-го.

І, нарешті, четвертий проект пов’язаний з обміном знан­нями. Він передбачає обмін інформацією в сфері С4, яка є в НАТО і яка може надаватися Україні. Це стандарти, доктрини, концепції та досвід. Інформація включає в себе й такі деталі, як визначення ролей та повноважень посадових осіб. Це важливий аспект, адже в НАТО виконання завдань дуже децентралізоване, повноваження передаються на найнижчі рівні управління. В Україні такі перетворення тільки почалися. Система управління дуже централізована через спадщину, яку ви маєте досі. І це не дає змоги якнайефективніше використовувати свої можливості та сили. Зважаючи на швидкий темп операцій на сучасному полі бою, повноваження треба спускати до нижчих ланок управління. Наприклад, не можна раз по раз телефонувати до столиці, щоб отримати якесь розпорядження чи дозвіл, це неефективно. Наша ініціатива з обміну знаннями допоможе вам зрозуміти, як запроваджувати стандарти. Ми проводимо консультації стосовно того, яким чином країни НАТО і сам Альянс провадять свою діяльність у сферах, пов’язаних із С4. Зокрема, семінари, курси для персоналу C4, курси з керування IT-системами або з управління інформацією. Важливо також, що українські експерти можуть безпосередньо комунікувати з експертами НАТО. Ми допомагаємо їм установити контакт із колегами з НАТО та з країн-членів, які мають великий досвід. Можу сказати чесно: Україна, за винятком нехай одного-двох інших наших партнерів, є однією з країн, із якою ми ділимося більшою частиною своєї інформації. Усе, що є в нас, ми негайно передаємо Україні, при цьому залучаємо експертів у сфері безпеки та оборони. Розповідаємо їм, що саме робимо, щоб вони розуміли, у якому напрямку ми вже рухаємося. Намагаємося надати якомога більше даних, щоб покращити ваші можливості в сфері С4 та оперативну взаємну сумісність із НАТО. Саме на цьому була зосереджена наша увага протягом останніх двох років. Тепер у нас є підтвердження від провідних країн щодо продовження цього проекту, що дасть змогу і далі працювати в цьому напрямі.

 

Що буде після цього?

— У наступній фазі реалізації проекту з обміну знаннями ми поставили за мету приділити більше уваги проектним робочим групам, якими керують українці та які займатимуться конкретним питанням. Наприклад, створення федеративної мережі місій (Federated Mission Networking), що є одним із драйверів у сфері С4 в НАТО. Далі йдеться про об’єднану систему розвідки та спостереження (Intelligence, Surveillance and Reconnaissance, ISR). Ми більше не хочемо, щоб Альянс керував цими командами, вони мають бути під керівництвом України, але за підтримки НАТО. Такий підхід гарантує більш сталу підтримку.

 

Читайте також: Фаєрвол проти хакерів чи онлайн-цензор?

 

Таким чином вони зможуть здобути більше досвіду?

— Йдеться не лише про досвід, адже ваші спеціалісти в секторі безпеки та оборони вже досить досвідчені. Однак це було б надто просто виконати всю роботу за них. Українці самі мають докласти максимум зусиль до реалізації проекту, і тоді це краще інтегрується в їхній стиль роботи. Це не означає, що ми хочемо нав’язати Україні певний підхід до роботи, який застосовується в НАТО. Кожна країна, що входить до Альянсу, відрізняється від інших. І хоча всі ми працюємо за певними стандартами та процедурами, які дають змогу взаємодіяти, певні національні особливості є завжди. Таким чином, спосіб, у який ви реалізовуватимете наші ініціативи, завжди дещо відрізнятиметься. Оскільки у вас інша культура, інші структури. Але спільні структури та процеси дадуть вам змогу взаємодіяти з НАТО й країнами-членами. Йдеться не просто про закупівлю такої самої радіостанції чи іншого обладнання. Підхід до роботи теж має бути відповідним. Тому всі процедури й процеси потребують бодай мінімального рівня стандартизації та сумісності. Обладнання — це, мабуть, найпростіша частина завдання. 

 

Яким є ваш досвід співпраці з українськими колегами?

— Під час наших перших контактів з українськими військовими вони були більше зосереджені на матеріальній частині питання, тобто на обладнанні. Ваші спеціалісти вважали, що після того, як вони отримають обладнання, проблеми взаємосумісності вирішаться самі собою. Але це не так. Треба працювати й над рештою питань. І після подальших обговорень українська сторона з розумінням поставилася до цього застереження. Воно швидко поширилося серед військових. Покращивши свої можливості у сфері С4, ви можете ухвалювати ефективніші рішення, а отже, проводитимете операції з високим рівнем безпеки, зокрема й для персоналу. Завдяки використанню меншої кількості ресурсів зрештою це й коштуватиме менше. Також не можна забувати, що наш бюджет досить обмежений.

 

Читайте також: Цифровий неспокій

 

У нас немає сотень мільйонів для підтримки України. Тому треба знайти розумні способи змінити речі, які потребують втручання, і зосередитися на аспектах, які матимуть найбільший вплив. Саме тому ми розробили проекти у тому вигляді, у якому вони є сьогодні. І вже бачимо, що на всіх рівнях, від найвищого до найнижчого, поступово починають це розуміти. Тепер Міністерство оборони і Генеральний штаб нас дуже підтримують. Спочатку всі були скептичні, щось на кшталт «ось чергові хлопці з НАТО приїхали розказати, як нам треба працювати». Ми були абсолютно чужими одне одному. Але сьогодні вже є певний рівень співпраці, контактів, і це допомагає взаємодіяти на доволі непоганому рівні. Це ще й питання довіри, яке потребує часу. І тепер між нами та людьми, з якими ми працюємо, достатньо довіри. Якщо в штаб-квартиру НАТО приїжджають українські представники, ми просто беремо по каві й вільно щось обговорюємо. Раніше так не було, а тепер це стандартна процедура. Я майже щодня контактую з Місією України при НАТО, у нас дуже хороші робочі відносини. Це допомагає просунути всі започатковані проекти.

 

Чи бачите ви якісь зміни в українській політиці щодо НАТО після президентських виборів?

— Я не помітив жодних змін після виборів. Минуло надто мало часу, щоб їх можна було побачити. Зміни потребують часу. Однак що стосується нашого трастового фонду С4, гадаю, жодних змін не буде, адже ми здебільшого зосереджені на технічних та процедурних деталях. Це не змінить нашої співпраці. Я не бачу наразі, як вибори можуть вплинути на нашу роботу, окрім того, що це формуватиме умови, у яких ми реалізуватимемо проекти якомога ефективніше. На глобальнішому рівні, сподіваюся, будь-які зміни будуть на краще. І це позитивно позначиться на співпраці НАТО — Україна. Маю надію, що позитивне ставлення, яке ми змогли сформувати в межах наших ініціатив, лише сприятиме партнерству. 

 

————

Герард Елзінга у 1986 році закінчив Королівську військову академію (Нідерланди) за фахом інженер-електронік зі спеціалізацією на телекомунікаціях, офіцер Повітряних сил. Із 1983-го по 2003-й служив офіцером зі зв’язку та інформаційних систем у Королівських військово-повітряних силах Нідерландів. Після закінчення Командно-штабного коледжу ВПС був фінансовим планувальником і заступником керівника програми з модернізації ІТ-інфраструктури ВПС. У 2003-му приєднався до штабу контролю, управління та зв’язку штаб-квартири НАТО, спочатку як офіцер у відділі частот та С3-інфраструктури, а з 2016-го очолює цей відділ.