Павєл Локшин стверджує, що Путін поступово втрачає контроль. Арешт російського журналіста Івана Голунова викликав неочікувану хвилю солідарності, навіть зі сторони державних ЗМІ. Звинувачення, напевно, сфабриковані без участі Кремля. Журналіста звинувачують в спробі продажу наркотиків. Сам Голунов та редакція, де він працює, говорять про те, що наркотичні речовини йому підкинули. В Росії – це досить поширена практика щоб прибрати небажаних осіб. Прихильники журналіста святкують часткову перемогу, адже його відправили під домашній арешт, а не в СІЗО. Поки Путін концентрується на зовнішній політиці, його репресивна система працює сама по собі. В своїх розслідуваннях Голунов фокусувався в останні роки не на участі російських громадян в сирійській війні, чи багатстві Путіна, а на корупції чиновників міста Москва. Нещодавно, він займався справою двох високопоставлених офіцерів ФСБ з корумпованим ринком похоронних послуг російської столиці. І складається враження, що саме вони вирішили застосувати державну монополію на застосування сили відносно набридливого журналіста. Їх мета приховати свої заробітки, адже ніякої небезпеки для путінського режиму Голунов не становить. ФСБ давно користується такими методами, щоб приховати свою корупційну діяльність. Тому, в принципі, держава так легко й відступила у питанні його подальшої долі. Навіть в хаотичній судовій системі Росії домашній арешт для ймовірного наркоторгівця – унікальний випадок.
Читайте також: Die Welt: Найбагатший концерн Росії
Гольґер Цшепітц роз’яснює наскільки важливими для світової економіки є події в Ормузькій протоці. В цьому геостратегічно важливому місці вже давно очікувалися провокації. Занадто багато залежить від цього ключового транспортного вузла. І напади на танкери не стали повною несподіванкою. Місяць тому чотири кораблі були атаковані в Оманській затоці. Тому експерти не бачать випадковостей в атаках. Проте нинішні події можуть призвести до зростання напруженості в регіоні. США звинуватили Іран в причетності до вибухів, керівники ж останнього вперто з цим не погоджуються. Така ситуація може спровокувати збройний конфлікт. Поки-що ціни на нафту зросли лише на 6%. Це не дивно, адже світова економіка добре забезпечена нафтою. Експерти навіть говорять про перенасичення. Ормузька протока – це один з найважливіших морських шляхів у світі. Саме через неї щодня проходить майже 17 млн барелів нафти. Це ⅓ частини об’єму нафти, яку доставляють танкерами. Ця протока й раніше була центром світової напруги. Ескалація подій тут неминуче позначиться на роздрібних цінах на нафтопродукти. Аналітики очікують, що в середньому ціна на сорт Brent зросте з 54$ до 70$. Але тут не враховується можливий фактор подальшої ескалації між США та Іраном. Якщо, ситуація розвиватиметься за песимістичним сценарієм то можна очікувати й росту цін до 100$. Трамп про це прекрасно знає, тому не буде першим педалювати конфлікт. Адже різке зростання цін на нафтопродукти загрожує його переобранню на посаду. Рецесія йому точно не потрібна. За ситуацією потрібно уважно слідкувати і не вестися на поверхневі аналізи. Адже в Ормузькій протоці переплетено багато різних інтересів.
Читайте також: Die WELT: Росія має фінансові проблеми, гіперзвукова зброя у німців
Джонні Ерлінґ пише про останню боротьбу за свободу. Гонконзький протест проти екстрадиції до Китаю є найбільшим виявом спротиву за останні десятиліття. Пекін недооцінив наскільки сильним є громадянське суспільство в цьому мегаполісі. Зараз відбувається серйозна криза. Світлини з масових виступів в Гонконзі обійшли весь світ. Китай звичайно ж потурбувався про правильну подачу цих демонстрацій у своїх медіа. На одній з таких організатори нарахували понад 1 млн громадян. Навіть поліція не дуже применшували їх кількість. Натомість в Пекіні зробили вигляд що нічого суттєвого не відбувається. Цензори блокували всі трансляції CNN та BBC, як тільки виступаючі вживали слово “Гонконг”. Не дивуйтеся, що звичайні китайці нічого не знають про те, що коїться в них під боком. З самого початку було зрозуміло, що Пекін відверто проспав відродження руху за громадянські права та демократію в Гонконзі. І зараз його потуги виглядають дещо недолугими та малоефективними. А спусковим гачком для висловлення незадоволення політикою Китаю став марш протесту адвокатів, які виступили проти нового закону про екстрадицію. Піднебесна хоче, щоб в недалекому майбутньому підозрюваних в скоєнні цілого ряду кримінальних злочинів могли передавати до Пекіну. Жителі Гонконгу відразу виступили проти, адже справедливо вважають, що судова система Китаю є свавільною, занадто упередженою та знаходиться під повним контролем Комуністичної партії. Цим законом Китай намагається отримати більший контроль над Гонконгом. Але здійснити такі “перетворення” майже нереально. З кожним днем ситуація заходить в глухий кут, з якого немає виходу.