Якщо про Франкфуртський книжковий ярмарок українці знають краще, то про Лондонський — переважно в професійній спільноті книговидавців. Чим важлива ця подія та які можливості вона відкриває перед книговидавцями й літературами окремо взятих країн?
— Лондонський книжковий ярмарок — це такий собі хаб для видавців, які хочуть заявити про себе у світі англійської мови, своєрідні ворота до англомовного книжкового ринку. Видавництво є неймовірно важливою креативною індустрією у Великій Британії. Так, вона дотична до культурної дипломатії, а також до освіти, просвіти й прогресу.
Здебільшого голосно ми заявляємо про видавництва, що видають художню літературу або нон-фікшн. Проте насправді найбільші видавництва академічні, як-от Macmillan, Oxford University Press, Cambridge University Press та інші. Водночас треба згадати про видавництва, які займаються технічною та медичною літературою. Усе це разом відображає академічні дослідження та поступ країни, формує її статус. Британська освітня система належить до переліку тих, які високо котируються у світі, так само, як і освітні видання. Поряд із цим не забуваймо про ринок художньої літератури, на якому панує демократія, свобода висловлення та друку. Усе це разом, а не щось одне, робить британський книжковий ринок впливовим і потужним.
Читайте також: "Книжковий Арсенал" та кінофестиваль "Молодість" і не тільки. Найважливіші культурні події тижня
Ідеться також про ринок, зацікавлений у перекладах із усіх куточків світу. Такий тренд пожвавився, маю сказати, протягом останніх 15 років, коли британці стали більше читати перекладної літератури. Думаю, це пов’язано з тим фактом, що вони нині активніше подорожують світом. Приємно це казати, адже таким чином ми більше й краще розуміємо людей довкола себе й себе самих.
Книжковий ринок Сполученого Королівства — четвертий найбільший у світі. Перший належить американцям, потім ідуть китайці. У масштабах Європи лідирує Німеччина. Там дуже потужні видавці й саме там відбувається Франкфуртський книжковий ярмарок. Ця країна є лідером з-поміж академічних видавництв. Якщо казати про Велику Британію, то її книжковий ринок дуже цікавий. Ми багато видаємо, чимало книжкової продукції імпортуємо за кордон. Це четверта за обсягами прибутків креативна індустрія моєї країни, що докладається до розбудови її економіки. Лондонський книжковий ярмарок — це міжнародна подія в одній із міжнародних столиць світу. Франкфуртський книжковий ярмарок на 20 років старший і мав зовсім іншу стартову позицію. Лондонський ярмарок має не менше значення, особливо якщо йдеться про видавців. Це не відкрита подія, а радше майданчик для зустрічі фахівців. У Франкфуртського ярмарку є ще й фестивальна, публічна складова, німецькі читачі відвідують цю подію. А от для британських читачів Лондонський книжковий ярмарок закритий, бо це захід виключно для професіоналів. Тисячі людей із понад сотні країн беруть у ньому участь з прямою амбіцією провадити свою професійну діяльність. Це принципова різниця, яка визначає якісну відмінність у сприйнятті двох подій, про які мова.
Як британському книжковому ринку та книговидавцям вдається почуватися впевнено, потужно розвиватися, коли поряд є американський книжковий ринок? Чи йдеться тут про велику конкуренцію?
— Англійський та американський книжкові ринки представляють світ англомовної літератури. Так чи інакше добре видно бестселери. А десь посередині — ті з них, що перетинають Атлантику, світового рівня. Хорошим прикладом є «Вогонь і лють: всередині Білого дому Трампа» Майкла Волффа. Британці з нетерпінням чекали, коли ж нарешті зможуть купити цю книжку американського автора. Її було надруковано практично одночасно в США та у Великій Британії. Це не єдиний приклад. Варто згадати «Вовчий двір» Гіларі Мантел або твори Ніла Ґеймана, Джорджа Мартіна, Джоанни Ролінґ тощо.
Читайте також: Шенґ Шеєн: "Доля архівів авангардистів складніша, ніж їхніх картин"
Далі варто говорити про книжки, які рефлектують той ринок, того читача та умови, у яких і для яких вони були написані. Наприклад, кухарські книжки. Очевидно, Джеймс Олівер (якого переклали українською) не такий популярний і знаний у США, як у себе вдома. Тож українські читачі, хочу сказати, перебувають у непоганій ситуації, коли мають доступ до книжкового продукту, створеного як британськими, так і американськими видавцями. Це умови, коли можна вибрати найкраще з того, що є нині. Книжки мають відображати суспільства, культури та країни, у яких і для яких вони написані.
Сполучене Королівство складається з кількох частин, які мають свої діалекти англійської або навіть окремі мови. Як британські книговидавці працюють із внутрішнім споживачем з огляду на згадану особливість?
— Торік Анна Барнс із романом «Молочар» стала першим автором із Північної Ірландії, що отримав премію Man Booker. Цей роман складно читати з тієї причини, що він написаний говіркою, якою розмовляють на півночі Ірландії, але він став бестселером у форматі аудіокнижки. Чому саме аудіокнижка здобула такий успіх? Тому що на слух сприймати варіант англійської північних ірландців легше, ніж продиратися крізь писаний текст. Множина діалектів — це багатство Сполученого Королівства.
На Лондонському книжковому ярмарку є місце авторам із різних частин Великої Британії. Наприклад, шотландські видавці й автори мають цілий окремий павільйон Publishing Scotland. Водночас вражає робота Вельської книжкової ради, що курирує видавництво книжок вельською мовою та зберігає її живою. Але не це найцікавіше. Коли ми кажемо про британську англійську, то не забуваймо про її складову — британську англійську, якою розмовляють індуси. Це окремий повноцінний діалект в Індії, у якій 24 офіційні мови. Американська англійська цікава теж. Чистіша, якщо сприймати це визначення як синонім до слова старіша. Американці в мовленні використовують підмети, а британці ні. Власне, якщо повернутися до англійської, якою говорять в Індії, вона теж певним чином законсервована, бо її розвиток зупинився на моменті 1920–1940-х років. Там багато від сухої, офіційної мови. Цікаво дивитися на те, як нині розвивається та куди рухається англійська. Вона мандрує, змінюється, навіть у себе вдома існує в різних варіантах.
Є австралійська англійська, канадська англійська, і тут можна продовжувати. Але лишається місце, яке є її форпостом. Ви згадували про інтерес та апетит британських читачів і видавців до іноземної літератури. Україна цьогоріч уперше відкрила свій національний стенд на Лондонському книжковому ярмарку.
Читайте також: Мистецтво дозвілля. Як театральні вистави виходять із затемненого простору на білий світ
Чи українській стороні вдалося зацікавити собою решту учасників?
— Перша наша зустріч із українськими видавцями відбулася на Франкфуртському книжковому ярмарку. І, скажу відверто, нас вразило те, як вони були там представлені. Власне, це заслуга Українського інституту книги (УІК), його професійна робота як учасника Франкфуртського ярмарку. Знаємо, що УІК — молода культурна інституція. Власне, ми до неї завітали, щоб обговорити її амбіції як установи, що представляє українське книговидавництво. Якщо вам цікаві книжки, просування авторів на нових ринках, ширше у світі, то так, англійська мова слугує тут потужним мотором, а переклади — те, що вам потрібно. Зацікавившись тим, що ми побачили й почули від УІКу, я разом із колегою відвідала Київ минулого листопада. В українській столиці ми побували на конференції видавців. Там зустрілися з представниками уряду, потому сформували пропозицію й вирішили, що Україна візьме цього року участь у Лондонському книжковому ярмарку. Отак це сталося вперше. Маю сказати, що презентації української сторони були дуже привабливими, багато хто зацікавився Україною.
Я вже згадувала вище про апетит британців до іноземної літератури та книжок. На Лондонському книжковому ярмарку було представлено понад сотню країн, але Україна зацікавила присутніх. Це країна можливостей із величезним потенціалом і простором для креативності, коли йдеться про дизайн, технології, моду, музику тощо. Україна, так би мовити, вагітна багатьма перспективами.
І все це відчувалося під час участі вашої країни на Лондонському книжковому ярмарку. Людям було цікаво прийти й подивитися, що ж ви пропонуєте. Так, мені відомо про стереотипи щодо вашої країни. Нині той час, коли вона показує себе світові з іншого боку завдяки літературі, дизайну та решті індустрій. Це своєрідний ребрендинг, якщо хочете. І людям довкола такі процеси цікаві.
Тобто мова про успіх?
— Узявши участь у Лондонському книжковому ярмарку, українці продемонстрували приклад найкращої практики. Не думаю, що тут треба щось змінювати. Однак зауважу: цей успіх не звалився вам із неба. Усі знають, що двома наймасштабнішими книжковими ярмарками світу є Франкфуртський та Лондонський. Скажімо, на одному починається дискусія та розмови про якогось автора, а на другому вони продовжуються. Те саме відбувається й у світі книговидавців, які знаходять щось нове, ведуть переговори. Цей процес може початися у Франкфурті, а закінчитися в Лондоні.
Підготовча робота, яку зробили УІК та Асоціація видавців, щоб узяти участь у згаданих вище подіях, теж захоплює. Кілька днів тому я відвідала УІК. Мені показали матеріали, яких я не бачила й не торкалася в Лондоні, але вони, очевидно, були підготовані саме до Лондонського книжкового ярмарку. То були дослідження про найперекладаніших українських письменників. Це дуже допомагає, бо люди за кордоном потроху починають знайомитися та впізнавати українських авторів.
Читайте також: Книжковий Арсенал: сусідство чи співіснування. Яким явищам приділено увагу на IX Міжнародному фестивалі "Книжковий Арсенал"
Водночас варто думати про перекладацькі гранти на рівні держав, бо переклад як такий — дуже недешева річ. Це ті гроші, що змащують коліщатка механізму, завдяки якому ми маємо переклади творів того чи іншого автора різними мовами. Проте за фактом усе починається з участі в книжкових ярмарках. Це вікно для тих, хто купує книжки, через яке видно, які країни приїхали та презентовані на події, як вони показують своїх авторів та їхні роботи. Розумію ваше бажання якнайшвидше перекласти українських авторів англійською, але запитаю, хто та як їх знайде без участі вашої країни в Лондонському книжковому ярмарку? До того ж ми привезли британських видавців та авторів на «Книжковий Арсенал», восени привеземо ще ілюстраторів до Львова. Власне, про це я нещодавно розмовляла з британськими видавцями, що є членами Британської асоціації ілюстраторів, а також із лектором з ілюстрування та графічного дизайну Університету Портсмута. Пожвавився процес налагодження контактів, він став якіснішим, ніж два роки тому. Британська рада надзвичайно активна й у питанні двосторонніх програм резиденцій для авторів та в проведенні перекладацьких і копірайтерських майстер-класів. Є багато енергії, завзяття та доброї волі в побудові двосторонніх відносин між Сполученим Королівством та Україною у цій сфері. Маю потужний оптимізм щодо зростання кількості українських авторів, перекладених англійською та включених до читацького списку британців.
Вам є що показати. Не лише трагедію, не лише жертви. У вас чудова країна, глибока історія, вистачає ідей та енергії, інновацій та амбіцій. Розумію, що багато з цього ви сприймаєте як даність, не помічаєте. Але ви можете чимало запропонувати світу довкола себе, адже починаєте щось нове й дуже цікаве. УІК — хороша метафора для цього.
Багато хто каже, що ми живемо в еру кінця книгодрукування, витіснення друкованої книжки цифровою. Чи свідчить про це досвід книговидавців із різних країн світу, із якими вам доводилося співпрацювати?
— Якщо казати про опозицію електронних та друкованих книжок, то ця тема справді дуже хвилює людей. Проте за фактом то те саме, що наявність торгівлі в інтернеті й у магазинах чи на ринках. Людям потрібен вибір та еволюція. Торік на англомовному ринку розподіл книжкової продукції відбувався за такими параметрами: 53% друкованих книжок і 47% електронних. Очевидно, коли їдеш у відпустку, зручніше прихопити із собою п’ять книжок в електронному форматі, ніж п’ять паперових томів. Проте зовсім інша ситуація з книжками про мистецтво. Тут споживач воліє мати паперові томи. Дослідження 2018 року показало, що діти й молоді дорослі віддають перевагу друкованим книжкам, а не електронним. Чому так відбувається, мені складно відповісти. Велика ймовірність, що вони ситі електронними підручниками в школі. Але факт такий, що наступні генерації хочуть друкованих книжок. Це показує наш шлях розвитку, що нам потрібно мати вибір. Не повинно бути тільки щось одне.
Читайте також: Нова хвиля українського кіно: Острівець можливостей
Однією з тем міжнародного життя нині є Brexit у Великій Британії. Чи впливає він якось на сферу британського книговидавництва?
— Британський торговельний журнал провів опитування серед спільноти видавців Сполученого Королівства, яке показало, що понад 90% її виступають проти Brexit. Ця ідея в такому середовищі непопулярна. Адже щороку дедалі важливішим стає відкриватися світові, контактувати з міжнародними й закордонними видавцями. Ми не можемо закриватися в собі. Думаю, що книговидавці моєї країни цього свідомі.
———–
Джекс Томас — директорка Лондонського книжкового ярмарку. Випускниця Університету Галла. Працювала в BBC та у виданні Reader’s Digest. 2010 року стала співзасновницею книжкового фестивалю у Чесвіку. Із 2004-го по 2012-й була головною виконавчою директоркою лондонського агентства Midas Public Relations, що займається комунікаціями для видавництв, сектору культури та мистецтва. Із 2013 року очолює Лондонський книжковий ярмарок.