Коли нападник із Крайстчерч Брентон Таррант почав стріляти в беззахисних людей, були глядачі, які ним захоплювалися. Він це знав. Вони бажали йому успіху та вбити якомога «більше негрів і вузькооких». Чоловік стріляв у бездиханні тіла, а ті, хто на це дивився, називали його «бісовим героєм». Звертаючись до глядачів у прямому ефірі, він називав їх «хлопцями». Стримом хотів охопити максимальну кількість людей. Нападник міг розраховувати на сотні осіб, які стежили за ним від початку. Він їх знав, навіть якщо, можливо, ніколи не бачив.
Брентон Таррант був одним із багатьох завсідників інтернет-форуму 8chan. Там серед інтернет-користувачів, які гуляють форумами, він знайшов друзів і підтримку для обміну фантазіями про «велику расову війну», теоріями змов, записами страт та порно. Людей із платформ, які довший час вважалися маргінальними біотопами для фанів відеоігор і комп’ютерів із нахилом до провокативного гумору. Але 8chan та багато інших схожих ресурсів давно просякнуті ненавистю. Расизм і мізогінія тут вважаються хайповими, а співчуття слабкістю.
Читайте також: Сучасний тероризм: напівдержави, вовки-одинаки та атаки смертників
Радикальна сторінка форуму стала глобальним місцем зустрічі праворадикальних користувачів, зокрема тих, хто готовий до насильства. Таррант оприлюднив там свій маніфест. Не вперше на цьому й подібних форумах повідомляли про злочини на ґрунті ненависті або із застосуванням насильства, і це користувачі сприймали із захопленням. Цілком імовірно, що то було й не востаннє.
Очевидно, що структури безпеки не дають собі ради з оцінкою, наскільки небезпечні ці платформи насправді. Зрозуміло, що вони є місцями нової правої інтернет-культури, онлайн-мережею, яка об’єднує людей зі всього світу. Передовсім там збираються молоді чоловіки. Лише на 8chan ідеться про десятки тисяч відвідувачів щодня, й об’єднує їх лють на людей, які хочуть накидати їм правила. Якщо простежити за форумами довше, можна помітити, що їхні користувачі нещасні — самотність, фрустрація та брак визнання, особливо від жінок. (Але жінки серед них теж є.)
Цей 8chan є копією попередника 4chan. Його у 2003-му заснував 15-річний американець як платформу, на якій користувачі могли б анонімно обмінюватися даними: коміксами, порнографією, посиланнями на відео та коментарями про відеоігри. Ті, хто коментує та постить на форумах, попередники яких з’явилися ще в 1990-х, рідко виказують свою ідентичність. Контент найбільше схожий на те, чим хлопці обмінювалися б, сидячи на задніх партах. Серед молоді, яка багато часу проводить у мережі, сторінка швидко стала місцем зустрічі «негідників інтернету»: настільки грубим був гумор, настільки зневажливим тон, у якому спільнота висміювала ворогів, яких сама собі обирала. 4chan був мов мандрівка класу, на яку спізнилася вчителька.
А 8chan, заснований 2013 року, мав піти ще на крок далі. Засновник Фредрік Бреннан якось проголосив, що право на «вільне висловлення думки — найвищий пріоритет». 8chan справді швидко привабив користувачів, обурених через начебто строгий контроль на інших форумах. Ніша на ринку виникла, бо 4chan після мільйонів ненависницьких постів почав блокувати принаймні екстремально мізогінні висловлювання. Користувачі це сприйняли як наступ на свободу думки. Ці висловлювання — впізнавана константа серед аудиторії 8chan, чия мова та гумор часто важкозрозумілі для сторонніх осіб. Майже кожен поширюваний допис — це третій або четвертий варіант жарту, очевидний лише постійним відвідувачам. Гумор часто базується на вирваних із контексту відомих картинках або сценах із поп-культури. Зазвичай лають «нігерів» або «гоміків». Жодних табу. Можливо, молоді користувачі сприймають ці місця як втечу від щоденного регульованого життя, протилежність батькам, школі, будням. Тому форум став настільки привабливим.
Американець Роберт Еванс роками спостерігає за спільнотою, серед іншого, для платформи Bellingcat. Типові користувачі — від 25 до 30 років, «певною мірою антисоціальні особи, які дуже люблять грати у відеоігри». Багато хто з них відчуває глибоку зневагу до фемінізму в інтернеті та до моральних правил, які їм начебто хочуть нав’язати. Про складні стосунки з жінками свідчить не останньою чергою акція The Fappening — неологізм з англійських слів «відбуватися» та «мастурбувати»: у 2014-му на 4chan унаслідок хакерської атаки під гучні оплески користувачів було оприлюднено оголені фото десятків відомих жінок.
Читайте також: Ален Бурден: «Зупинити зростання міст практично неможливо»
Американець Браян П. понад десять років модерував сторінку. 33-річний чоловік не хоче називатися, бо користувачі за його критику можуть роздобути про нього інформацію та помститися. Він каже, що форум уже тоді був «розплідником ізольованих індивідів, які почувалися незрозумілими». «Наприклад, вони як жарт поширювали принизливі картинки та злилися, коли інші не розуміли цього. Нормальні люди, які не хотіли дивитися на те лайно, ставали образом ворога». Йдеться про належність та підтримку, яких ці користувачі, мабуть, не отримували деінде. «Краще цькувати, ніж бути зацькованим». А якщо цькування перетворюється на вбивство?
За непримітною блакитною стартовою сторінкою 8chan десь ховається підфорум Politically Correct. Саме на цій сторінці свій лайв-стрим поширював і терорист із містечка Крайстчерч. «Спільнота, що тут постала, відкрито підтримала ненависть замість іронічно припинити її, — каже Еванс. — Це місце, де зустрічаються люди з дуже екстремальними поглядами. Тут ми бачимо ненависть, величезне захоплення насильством і такими концептами, як «білий геноцид». На підфорумі «домінують самі неонацисти». Скількох користувачів це приваблює, складно оцінити. Серед 50 підфорумів політичний найулюбленіший. Тисячі користувачів можуть належати до вузького кола. Еванс каже, що серед них є й потенційно небезпечні. «Та спільнота породить ще більше нападів, я здивуюся, якщо не цього року», — зазначив він.
Колишній модератор Браян П. пригадує дописи, у яких користувачі ще 2006-го присягалися вирізати на шкірі кожного чороношкірого, якого вони поб’ють, свастику. У певний момент такий тон став нормою.
Коли нещодавно в Утрехті в трамваї чоловік розстріляв трьох людей, а про причини ще спекулювали, численні користувачі 8chan уже раділи гаданій «расовій війні». «Отже, якщо там були «чорно…пі», починається війна», — писав хтось. «Чорно…пі» — звичне для форумів визначення на позначення іноземців. І раз по раз: «Лайно, стає цікавіше». А ще: «Це сталося!». Так, наче настав «день ікс», якого вони дуже чекали. І ніби кожен із них знав, що робити. Браян каже, боїться саме того, що багато цих людей має потенціал перетворитися на стрілків, таких як новозеландський. Це аж ніяк не перший випадок. Ще в жовтні 2015-го 26-річний чоловік повідомив на 4chan про планований напад, який незабаром і здійснив: він застрелив десятьох людей у коледжі Орегону. Незадовго до злочину він просив поради в інших відвідувачів форуму. У серпні 2017-го націоналісти та ідентитаристи завдяки форуму змогли домовитися про демонстрацію Unite the Right в Шарлотсвіллі — за даними Лондонського інституту стратегічного діалогу (ISD), це наразі найуспішніша мобілізаційна кампанія середовища. Пізніше, під час демонстрації, машиною переїхали одну з її учасниць, що протестувала проти зібрання націоналістів.
Читайте також: Терористи-смертники: хто вони й що ними керує
18-річний Давід С., який у липні 2016-го вбив у Мюнхені дев’ятьох людей, як з’ясувалося, був завсідником форумів та груп, де поширювали праві ненависницькі фантазії. Серед іншого, він відвідував платформу відеоігор Steam і був членом групи Anti-Refugee-Club — чату, заснованого американцем Вільямом Ачісоном. Сам Ачісон у грудні 2017 року вбив у США двох підлітків мексиканського походження.
Після цих випадків дедалі гучнішими ставали заклики закрити або краще контролювати відповідні сайти. Але служби безпеки часто могли лише спостерігати, особливо в Німеччині. Користувачі більшості форумів та чатів перебувають у США. І вони дуже чітко знають одне правило: не постити нічого, що там заборонене. На запит Welt am Sonntag Федеральна служба захисту Конституції Німеччини, посилаючись на свій найновіший звіт, заявила, що не може надавати про це жодної інформації. У ньому, однак, лише дуже загально йдеться про те, що інтернет став найважливішим інструментом пропаганди правого середовища та що міжнародні контакти й обмін інформацією останнім часом надто інтенсифікувалися.
Але мережі надають фанатикам багатьох країн можливість підсилювати та підбурювати одне одного, хай навіть часто лише віртуально та побіжно й на дуже різних організаційних рівнях.
Chan-спільноти й справді були надзвичайно активними під час передвиборчої кампанії-2016 у США. Тоді перед Дональдом Трампом вони схилялися як перед імператором, сторінка його кампанії DonaldJTrump.com, за аналізом програміста Еміліано Де Крістофаро з Університетського коледжу Лондона, із 8 млн постів стала найпоширюванішою на форумі. Позиція реномованих медіа про те, що Трампа не можна обирати, перетворила його тут на ікону. Не без іронії його піднімали на п’єдестал як майстра тролінгу.
Очевидно, що німецькі користувачі форуму, окрім чистої провокації в інтернеті, мають також наміри впливати на політичні процеси реального життя. Задокументовано, як група правих активістів Reconquista Germanica поширювала в 4chan посилання на відео в YouTube, щоб залучити користувачів соціальних мереж до підтримки партії «Альтернатива для Німеччини». Йшлося про меми та введення в дискусію певних тем. Наприклад, кільком тисячам користувачів вдалося вірусно поширити хештеги #NichtMeineKanzlerin (#НеМояКанцлерка) і #MerkelMussWeg (#МеркельМаєПіти). У поширенні взяли участь і депутати АдН, хоча деякі з них ніколи не чули про 4chan або Reconquista Germanica.