Передвиборча гонка вийшла на фінішну пряму, і вже цієї неділі виборець нарешті зможе виконати свій громадянський обов’язок й опустити бюлетень у скриньку. Українці встигли скучити за виборами. Останній раз обирати владу на національному рівні доводилося восени 2014-го. Зовсім в інших умовах, під час гарячої фази війни. Відтоді минуло майже п’ять років. За цей час ситуація змінилася, у людей накопичилося багато емоцій і претензій, яким хочеться дати вихід. Хтось бажає помститися владі за всі провали та невиправдані надії. Хтось, навпаки, чекає 31 березня, щоб підтримати нинішнього президента на зло всім опонентам і критикам.
Головним сюрпризом тримісячної передвиборчої кампанії стало впевнене й швидке зростання рейтингу Володимира Зеленського, який напередодні виборів лідирує в соцопитуваннях зі значним відривом і має найвищі шанси на вихід у другий тур. Ще перед стартом кампанії він був на другому місці й багато хто прогнозував падіння його підтримки після початку серйозних виборчих перегонів. Але сталося навпаки. Фактично вся кампанія минула «під знаком Зе», який не відвідав жодного ток-шоу й не взяв участі в жодних дебатах з іншими кандидатами, але разом із тим тотально домінував в інформаційному просторі. Причому допомагали йому в цьому найчастіше його ж опоненти.
Читайте також: Мова кандидатського програмування
Актор і телеведучий провів революційну для України виборчу кампанію, яка радикально відрізнялася від усього, що робили інші політики, і виявилася на диво ефективною. Ймовірно, вибори-2019 стануть для українських політиків приводом задуматися і переглянути свої підходи до ведення кампаній. У сфері політтехнологій відбувається злам. Старі, традиційні підходи втрачають свою ефективність і перестають працювати. На зміну їм приходять нові інструменти, з якими в більшості штабів працювати ще не навчилися.
До виборів команда Володимира Зеленського підходить із неймовірним результатом. Їй вдалося провести практично цілком віртуальну кампанію. Зеленський не робив майже нічого з того, що зазвичай входить до обов’язкової програми будь-якого серйозного політика. Не було поїздок регіонами та багатолюдних мітингів на площах. Не було участі в ток-шоу та дебатів із політичними опонентами. Не було навіть конкретної передвиборчої програми з чітко сформульованими меседжами. Навряд чи хоч хтось може чітко пояснити, що пропонує і що збирається робити Зеленський у разі своєї перемоги.
Активність цього кандидата здебільшого була зосереджена в соцмережах. Там телеведучий почувається як риба у воді. Причому, на відміну від інших українських політиків, активність він виявляє не у Facebook, а переважно в Instagram (найпопулярніша мережа серед української молоді), де регулярно записує короткі відеоблоги для своїх фоловерів. Кожен такий ролик набирає до 1 млн переглядів, що можна порівняти з охопленням сюжету на українському телеканалі. Тож кандидат Зе непогано почувається і без телеефірів. В історії України це перший настільки рейтинговий кандидат у президенти, який віддає перевагу активності в мережі, а не виступам на телебаченні.
Прийнято вважати, що секретом успіху Зеленського є підтримка телеканалу «1+1», який постійно дає в ефір різні програми за участю шоумена включно з популярним серіалом «Слуга народу». Але вплив «плюсів» явно перебільшений. Як відомо, інші українські олігархи також мають популярні телеканали, які підтримують тих чи інших кандидатів. Але повторити успіх Зеленського не вдалося нікому. «Інтер», «Україна», не кажучи вже про дрібніші інформаційні канали, попри всі свої намагання розкрутити дружніх політиків, особливих успіхів не досягли. Рейтинг Юрія Бойка давно вже тримається на одному рівні й перспектив для зростання не видно, навіть якщо показувати його по «Інтеру» з ранку до вечора. Підтримка Юрія Вілкула та Олега Ляшка, яким симпатизує телеканал Ріната Ахметова, вселяє ще менше оптимізму, хоча ТРК «Україна», згідно з дослідженнями, найпопулярніший український телеканал. А деяким кандидатам не можуть допомогти навіть дорогі й масовані рекламні кампанії. Серед таких невдах Олександр Шевченко, який витрачає на рекламу на одному рівні з лідерами президентських перегонів, але навряд чи набирає й 1%.
Здається, все менш ефективними стають й інші традиційні методи агітації: борди, газети та намети. Штаб Зеленського застосовує їх дуже обмежено або не застосовує зовсім. Цією іржавою зброєю намагається за звичкою активно воювати Юлія Тимошенко, проте всі останні соцопитування демонструють спад рівня її підтримки. По низхідній рухається й головний популіст України Олег Ляшко. Електорат цих кандидатів поступово йде до Зеленського, причому йому навіть не доводиться докладати для цього надмірних зусиль і перебивати обіцянки досвідчених популістів своїми, щедрішими.
Читайте також: Битва за місце. Як змінювалися позиції топ-кандидатів у президентських рейтингах з початку кампанії
У своєму рекламному ролику, який нині активно крутиться на ТБ, Зеленський каже одну-єдину фразу: «Так, я готовий». Без будь-яких обіцянок і пояснень. І, схоже, жодні обіцянки його виборцям і не потрібні. Українські політики довго й наполегливо працювали, щоб підготувати ґрунт для кампанії Зе. За роки своєї діяльності вони роздали стільки нездійсненних обіцянок, що привчили народ до думки, що будь-які гарантії політиків неважливі. Тепер для них настав час пожинати плоди цієї безвідповідальності.
Напередодні дня голосування головна інтрига виборів полягає в тому, чи прийде виборець Зеленського на дільниці. Згідно з усіма соціологічними дослідженнями голосувати за телеведучого готова насамперед молодь. А як молодь ходить на вибори, відомо всім. Можна згадати 2012 рік, коли УДАР популярного в молодіжному середовищі Віталія Кличка також у всіх соціологічних опитуваннях мав більшу підтримку, ніж здобув у результаті на виборах. Напевно, деякий спад чекає й на Володимира Зеленського. Але яким він буде, передбачити поки що неможливо. Опонентам лишається сподіватися тільки на недисциплінованість виборця Зе.
Політологи сходяться на думці, що голосування за Зеленського — банальна помста суспільства своїм політикам і передусім владі. Саме тому він залишається невразливим до критики й чорного піару. Будь-які нападки сприймаються його опонентами як агонія старих політиків. І тільки переконують у необхідності скрутити їм дулю — підтримати кандидатуру Зеленського.
Читайте також: Вінець еволюції
На тлі таких вражаючих результатів успіхи інших кандидатів куди скромніші. Рейтинг Порошенка зіпсував скандал довкола Укроборонпрому, але негатив від цієї історії компенсувало зниження рівня підтримки принципового конкурента — Юлії Тимошенко, яка ще недавно лідирувала, а тепер за результатами деяких соцопитувань посідає вже третє місце. Рейтинг Анатолія Гриценка трохи зріс після об’єднання з Андрієм Садовим, але соціологи все одно пророкують йому лише четверту позицію. На проросійському фланзі також підраховують збитки, яких зазнали від участі в кампанії Зеленського. Всупереч розрахункам Вілкула і Бойка, симпатії виборця з південно-східних областей виявилися не на їхньому боці, а на боці актора й телеведучого з Кривого Рогу.
Ніхто з опонентів Зеленського так і не зміг знайти на нього управу. І, схоже, ні в кого немає чіткого розуміння, що робити із Зе в другому турі. Уся надія хіба що на свідомість виборця, який в останній момент раптом прозріє і не стане голосувати «по приколу».