ООН про Україну: менше жертв війни та військовополонені моряки

Політика
13 Березня 2019, 16:20

Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (УВКПЛ) опублікувало 25 доповідь про ситуацію з правами людини в Україні, яка охоплює період із 16 листопада 2018 року по 15 лютого 2019 року. Монітори провели 152 інтерв’ю із жертвами та свідками порушень прав людини.

 

Ситуація на Донбасі

 

Перестрілки через лінію розмежування у зоні бойових дій, як і раніше, зачіпали житлові райони та призводили до жертв серед цивільних, повідомляють монітори. За звітний період вони зафіксували 16 жертв: двох загиблих і 14 поранених.

 

 

Наприклад, 5 грудня жінку на території окупованого Зайцевого поранили вогнем із гранатомета. 10 січня поблизу окупованої Крутої Балки в автомобіль компанії «Вода Донбасу» влучив снаряд, коли в ньому їхали працівники, всіх трьох поранило.

 

Загалом у 2018 році спостерігачі зафіксували 279 жертв конфлікту на Донбасі: 55 загиблих і 224 поранених, це майже вдвічі менше, ніж у 2017 році, і є найнижчим показником за весь час конфлікту.

 

Із квітня 2014 року до 15 лютого 2019-го в ООН зафіксували 3321 цивільного загиблого внаслідок війни на Донбасі, враховуючи жертв катастрофи літака рейсу МН17, поранених – понад 7 тисяч.

 

«На звітний період припала четверта річниця прийняття Комплексу заходів із виконання Мінських домовленостей, який був підписаний 12 лютого 2015 року. Заходи з припинення вогню і розведення сил та засобів, передбачені Комплексом, хоча й ніколи не були виконані в повному обсязі, з часом призвели до істотного зменшення кількості жертв серед цивільного населення, пов’язаних із конфліктом. На перші 10 місяців конфлікту (з середини квітня 2014 року до середини лютого 2015 року) припало 81,9 відсотка всіх загиблих серед цивільного населення (2 713), а на чотири роки після прийняття Комплексу заходів – 18,1 відсотка (608 загиблих)», – кажуть в УВКПЛ.

 

Права постраждалих від конфлікту

 

Близько 5,2 млн людей, які постраждали від війни, не мають доступу до водопостачання, опалення, охорони здоров’я, не мають належного житла, зазначають в ООН. Переселенці та мешканці окупованих територій стикаються з труднощами при отриманні пенсій і соціальних виплат. За даними Пенсійного фонду України, у грудні 2018-го 562 тис. пенсіонерів із окупованих територій отримували пенсії, втім, це менше половини від кількості пенсіонерів на цій території станом на серпень 2014-го (читайте Пенсії для Донбасу). Також монітори зазначають, що труднощі з перетином лінії розмежування шкодять родинним зв’язкам та негативно впливають на соціально-економічну ситуацію.

Крім того, УВКПЛ спостерігає за імплементацією змін до закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які поширили сферу дії цього закону на цивільних з інвалідністю в результаті бойових дій. Станом на 15 лютого спеціальна комісія розглянула 30 таких справ. Монітори вітають це зрушення, але занепокоєні з приводу того, що цей закон не стосується цивільних, які отримали поранення на неконтрольованій території (читайте Труднощі реабілітації).

Усе ще відсутній єдиний механізм відшкодування за майно, пошкоджене під час бойових дій. За даними ООН, станом на лютий по обидва боки лінії розмежування нараховується понад 50 тис. пошкоджених будинків цивільних (читайте Відшкодування за війну).

 

Права затриманих

 

За звітний період монітори задокументували 172 порушення прав людини, серед яких незаконне тримання під вартою, катування, жорстоке поводження. За їхніми даними, за 18 із цих порушень може нести відповідальність український уряд, а за 154 – бойовики «ДНР-ЛНР». На контрольованій території не було проблем із доступом до місць тримання під вартою. УВКПЛ отримало скарги на відсутність медичної допомоги та погане харчування в цих місцях. На території ОРДЛО спостерігачі не мали доступу до затриманих і не могли з ними поспілкуватися.

 

Також вони розповіли про два випадки свавільних затримань, які, можливо, здійснювали працівники Служби безпеки України. 13 грудня у Світлодарську озброєні люди в камуфляжній формі увійшли до будинку громадянина Вірменії, який шукає притулку в Україні. Вони обшукали його будинок без ухвали суду, погрожували депортувати його до Азербайджану чи окупованого Криму. Чоловік розповів моніторам, що його відвели у підвал, допитували, звинувачували у шпигунстві на користь російської і вірменської розвідки, били. Потім перевезли до Києва, де продовжували бити. Врешті 29 грудня відпустили, наказавши мовчати.

 

В іншому випадку 15 листопада в Києві люди в камуфляжі й масках затримали росіянина й відвезли в невідоме місце. Поліція почала розшук, 30 грудня дані цього чоловіка з’явилися на сайті «Миротворець», але станом на 15 лютого родичі не знали, де він.

 

В ОРДЛО цивільних знову затримували й відправляли під «адміністративний» чи «превентивний» арешт, що по суті є свавільним затриманням.

 

Водночас у грудні та лютому Україні вдалося забрати з окупованої частини Донбасу 88 осіб, засуджених до початку війни. Усього з в’язниць в ОРДЛО на окуповану територію перевели 274 людей. Переведені в’язні розповіли, що в тюрмах в окупації є люди, як теж хочуть перевестися чи хоча б підтримувати контакти з родичами. Також вони повідомили, що умови у в’язницях погіршилися після початку війни, медперсоналу і ліків не вистачало, вони голодували, не мали доступу до води та електрики. Дехто з ув’язнених розповів, як до колоній заходили бойовики, били їх та залякували: такі «відвідування» тривали до середини 2018 року. Також в’язнів змушували працювати без вихідних та без платні чи за мізерні гроші (читайте Окуповані в’язниці).

 

Правосуддя

 

Монітори знову спостерігали тенденцію визнання винними бойовиків «ДНР-ЛНР» на основі угод про визнання винуватості та зізнань без доказів: обвинувачені визнали вину у 35 із 60 вироків. І в 24 із 35 випадків обвинувачення не надало суду доказів. В ООН занепокоєні, що такі обвинувачення можуть бути необґрунтованими. Крім того, щонайменше у трьох випадках у Харківському СІЗО обвинувачені в тероризмі скаржилися на тиск: карцер, обшуки, насильство.

 

«Звичайно, я пішов на угоду. Іншого шляху вийти звідси, ніж підписання угоди про визнання винуватості, немає, – один із опитаних, який перебуває під вартою в Одеському СІЗО»

 

Також кримінальні процеси пов’язані з конфліктом, затягуються через нестачу суддів: слухання призначають один раз на місяць чи два місяці.

 

Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури, яке розслідує убивства активістів під час Революції Гідності, стратить слідчі повноваження 20 листопада 2019 року. До того всі справи мають бути розслідувані або передані в Державне бюро розслідувань (читайте Справи Майдану: законодавчі перешкоди).

 

Водночас досі не притягнуто до відповідальності жодного посадовця, відповідального за події 2 травня 2014 року в Одесі, коли загинуло 48 людей.

 

Свобода слова

 

30-денний період воєнного стану у 10 областях не призвів до значних обмежень прав людини, зазначають в ООН. Проте він призвів до скасування виборів у 52 територіальних громадах.

 

Водночас монітори зафіксували сім випадків втручання у роботу журналістів, в тому числі напади та залякування, при цьому такі порушення не розслідуються. Наприклад, 18 листопада члени крайніх правих груп забризкали з газового балончика та вдарили канадського журналіста, який висвітлював захід про трансгендерних людей. Поліція кваліфікувала напад як хуліганство.

 

Також УВКПЛ занепокоєне відсутністю ефективного розслідування нападу на працівницю Херсонської міськради Катерину Гандзюк, яка померла після опіків кислотою.

 

На окупованій частині Донбасу тим часом будь-які критичні думки чи альтернативні погляди можуть призвести до свавільних затримань, зазначають монітори. В одній із виправних колоній в ОРЛО в ув’язненого із проукраїнськими поглядами, який утримувався там у 2014-18 роках, були конфлікти з адміністрацією. Працівники колонії погрожували йому та били, а також рік протримали у штрафному ізоляторі. За його словами, після цього він намагався накласти на себе руки.

 

Ситуація в Криму і захоплені моряки

 

УВКПЛ звернуло увагу на напад російських військово-морських сил на українську кораблі у Керченській протоці 25 листопада, в результаті якого 24 члени екіпажу потрапили в полон. «УВКПЛ зауважує, що, керуючись нормами міжнародного гуманітарного права, 24 затриманих членів екіпажів можна вважати військовополоненими і такими, що перебувають під захистом Третьої Женевської конвенції. У будь-якому разі вони повинні користуватися статусом військовополоненого доти, поки компетентний трибунал не ухвалить іншого рішення. УВКПЛ нагадує, що з військовополоненими, зокрема, повинні поводитися гуманно, захищати їх від актів насильства чи залякування і надавати їм необхідну медичну допомогу», – наголошують в ООН (читайте В полоні без лікування).

 

Також монітори зазначають, що арешт кримського татарина, адвоката Еміля Курбедінова в грудні 2018-го за публікацію в соціальній мережі є продовженням політики залякування з боку російської влади у Криму. Раніше окупаційна влада вже переслідувала його за пости в соцмережах. «Справа Еміля Курбедінова відображає загальне вороже ставлення влади Російської Федерації до правозахисників і громадянських активістів. Адвокати, які займаються захистом осіб у «делікатних» справах, обвинувачених в екстремізмі чи тероризмі у Криму, ризикують самі стикнутися з аналогічними обвинуваченнями», – кажуть в організації.

Також на кримських татар негативно впливає російська політика криміналізації релігійних мусульманських громад. У грудні ростовський суд засудив до 9 та 17 років чотирьох кримських татар за причетність до організації Хізб ут-Тахрір, яка заборонена в РФ, але дозволена в Україні.

Згодом, у січні, так званий Верховний суд Криму визнав чотирьох кримських татар винними в членстві у Таблігі Джамаат (теж заборонена в РФ). Троє отримали умовні вироки, ще один – чотири роки в’язниці. В обох випадках в обвинувачення не було доказів, що ці люди закликали до порушення громадського порядку чи планували це (читайте Окупована релігія).

Водночас Росія закрила щонайменше п’ять кримінальних справ проти кримчан, відкритих за нібито антиросійські заяви в соцмережах. Там ухвалили закон про декриміналізацію однократного акту «підбурювання до ненависті або ворожнечі».

Також Росія у 2018 році депортувала з півострова щонайменше 435 осіб, зокрема, 231 громадянина України. 50 із них були «примусово видворені» за процедурою, яка передбачає тимчасове тримання під вартою до депортації. В ООН наголошують, що депортація осіб, які перебувають під захистом, з окупованої території забороняється міжнародним гуманітарним правом (читайте Повільна депортація).

На звітний період припав восьмий призов мешканців Криму до Збройних сил РФ: було призвано 2,8 тис. чоловіків. А загальна кількість кримських призовників за час окупації налічує 14 тис. 800 осіб. За ухилення від призову кримінальне законодавство Російської Федерації передбачає позбавлення волі на строк до двох років. Як з’ясували в ООН, у 2018 році щонайменше 21 особу засудили за ухилення. Хоча міжнародне гуманітарне право забороняє Росії як окупанту примушувати кримчан служити в її збройних силах (читайте В армії країни-окупанта).

 

Рекомендації

 

УВКПЛ закликає усі сторони конфлікту на Донбасі дотримуватися положень про припинення вогню і розведення сил та засобів, передбачених Мінськими домовленостями, для захисту цивільного населення.

 

Крім того, український уряд має вжити заходів для захисту вираження громадянських поглядів напередодні президентських, парламентських і місцевих виборів, які відбудуться в Україні у 2019 та 2020 роках.

 

Росія має припинити порушення прав людини в Криму, як от обмеження свободи релігії, думки, вираження поглядів, а також залякування і переслідування правозахисників.

 

Крім того, як кажуть в ООН, більшість попередніх рекомендацій не були виконані та залишаються актуальними.

 

Також читайте попередній звіт ООН про Україну: постраждалі від війни, мовний закон і єдина церква.