Міхаель Штюрмер попереджає про “нову світову небезпеку”. Кінець історії? Ха, це був жарт від корпорації RAND та Державного департаменту США. Вони придумали це поняття для умовної зручності західних індустріальних суспільств. Але як показало життя це має мало спільного з дійсністю. Хоча багато західних аналітиків і справді так вважали після несподіваного для них розпаду Радянського Союзу та добровільної відмови від ядерної зброї, наприклад Україною. При цьому їй нібито надали захист від потужного східного сусіда. Але Захід прорахувався з тим, що Росія була занадто слабкою. І це виявилося серйозною помилкою. Так, Москва певний період часу начебто прагнула вступити до клубу “глобальних демократій”, але ще тоді від Пентагону йшли попередження про очевидну імітацію цих маневрів. Зараз вже доводиться мати справу з зовсім іншим феноменом. Німці, до речі, теж вважали, що військовий союз з американцями навряд-чи стане в нагоді. І вони безжально скорочували свою військову міць. І нині Берлін має розбалансовану армію. Через свої помилкові припущення, Заходу необхідно звикати до того, що “якщо не робити чогось спільно з Росією, то вона автоматично вважає це як ворожий випад”. Путінська держава заробила свою силу від високих цін на нафту і почала реалізовувати свої вічні мрії. Сьогодні вони виражають їх таким слоганом “або Новий Порядок, або ніякого порядку”. І Захід спохватився, адже ситуація виглядає загрозливою в Прибалтиці, наростає напруга в Центральній Азії та на Ближньому Сході. Демократичний табір проспав відновлення Росії. І тепер Москва шантажує його, погрожуючи ядерною анархією. Стабільність, яка була після Холодної війни канула в Лету. Також не потрібно забувати, що Китай змінює географію глобальної влади, і не тільки в тихоокеанському басейні, а в економічному сенсі. Пекін, крок за кроком, впроваджує свій порядок денний. Росія намагається зайняти ті території, з яких пішли американці. Світ змінюється щодня, а Захід намагається триматися за свої застарілі геополітичні доктрини. Але час всіх змушує змінюватися.
Читайте також: Die Welt: венесуельські тітушки, небезпечна газова залежність Європи від Росії
Джонні Ерлінґ переконує, що “цього року всім потрібно мати свинку”. Минулого тижня в Китаї розпочався рік Земляної свині – традиційно це приносить удачу. Але Пекін занепокоєний, адже економіка падає, а зовнішній світ дистанціюється від Піднебесної. Лідер країни Сі Цзіньпін привітав китайців з Новим роком та виконав певні традиційні ритуали. Це все робиться для того, щоб отримати прихильність Фортуни. Адже він як ніхто інший розуміє складність викликів, які стоятимуть перед його країною в 2019 році. З поміж інших потрібно виділити торговельну суперечку з США. Хоча якщо бути відвертими, тут мова йдеться більше про світове панування. В Піднебесній добре розуміють наслідки такої глобальної гри. З однієї сторони, Пекін пообіцяв, що в 2019 році він пришвидшить впровадження реформ, а з іншої робить все можливе щоб витиснути з країни іноземних інвесторів. Китайські високі партійні функціонери ставлять перед країною високі завдання, але вони не розуміють, що для цього потрібні неймовірні ресурси. Країна дійсно потребує справжніх реформ а не половинчатих рішень. Новий рік – це час коли звичайному громадянину Китаю не вбивають в голову різні ідеологеми. А лідерам Піднебесної слід зрозуміти, що їх країну вже не чекають з розпростертими обіймами в усіх закутках планети. Їх прагнення правити світом стало очевидним.
Читайте також: Die Welt: секрети Трампа про Путіна, Північний потік – 2 як антиєвропейський проект
Торкіт Трайхель пише про масштабне виснаження Сербії. Десятки тисяч виїжджають з країни. Німеччині потрібні їх руки. А Балкани навпаки прямують до колапсу – транспорт не працює і вже немає лікарів. Дійсно, кадровий голод в сербському громадському транспорті призвів до того, що в січні цього року певні маршрути не обслуговувалися. Щороку Сербію залишають від 50 000 до 70 000 людей. Якщо раніше, серби їздили на сезонні сільськогосподарські роботи і поверталися назад, то зараз вже ні. Вони шукають постійної роботи та хочуть назавжди покинути рідну країну. При цьому, ніхто не веде чіткої статистики. Опозиційний союз “Альянс за Сербію” стверджує, що цифра в 600 000 є ще замалою. Їдуть з країни представники всіх професій. Зрозуміло, що країни, які потребують робочої сили радо приймають сербських працівників, але для самої Сербії це – катастрофа. Вимушена еміграція – це найважливіша тема для обговорення в суспільстві. Багато сербів не бачать тут свого майбутнього. Економічне становище складне. Рівень безробіття досягає 12%. Але це офіційні цифри, реальні набагато більші. З грудня минулого року, серби виходять на демонстрації проти Вучіча, місцевого правителя з замашками автократа, але ні до чого це не призводить. Легше виїхати в Німеччину, Австрію чи Швейцарію і там будувати своє майбутнє.
Читайте також: Die Welt: геополітичний прогноз на 2019, нова холодна війна між Росією та США
Тобіас Кайзер інформує про причини невдачі соціального експерименту в Фінляндії. В 2017 фіни почали експеримент – вони захотіли перевірити, що відбудеться, коли ніхто/ніщо не примушуватиме людину працювати. Забігаючи наперед потрібно підкреслити, що це стало можливим завдяки введенню поняття «базовий дохід». Але перші результати дослідження відразу поставили все на свої місця. “Перустуло”, а саме так перекладається на фінську “базовий дохід” наелектризував все суспільство. Між січнем 2017 та груднем 2018 року дві тисячі випадковим чином відібраних безробітних отримували 560 євро на місяць без будь-яких умов. Прихильники базового доходу вважають, що цим інструментом можна боротися з бідністю. Це нібито повинно було допомогти людям знайти роботу чи перевчитися новій професії. Таким чином уряд захотів перевірити на практиці цю тезу, щоб зрозуміти як реформувати систему соціальної допомоги. Коли отримали перші результати, стало зрозуміло, що рівень зайнятості серед учасників експерименту не змінився, але в них знизилося відчуття постійного стресу. Дослідники ще вивчають остаточні результати експерименту, але ясно, що такими способами безробіття не позбудешся. Потрібно шукати й надалі як же все-таки вирішувати цю нелегку проблему.