Міфи й реалії
– Вже рік від офіційного прийняття реформи. Які найбільш болючі точки виявляються?
Є дуже багато нерозуміння як серед звичайних людей, так і серед професійної спільноти. Причина цьому, по-перше, слабка комунікація муж Міністерством і громадянами, тому що насправді, доволі мало інформації про реформу, і багато людей не знає, принаймні, об’єктивних фактів. А з другого боку, є супротив, з’являється багато міфів, багато самовільних трактувань тих чи інших фактів. Це велика проблема.
– Які міфи найпоширеніші?
Наприклад, свіжий доволі міф про те, що не буде виїжджати «швидка», що її не буде. Якоюсь мірою це правда, тому що згідно з тією концепцією, яку зараз просуває МОЗ, «швидка» не буде більше виїжджати температуру поміняти чи тиск збити. Тобто, на частину цих непрофільних викликів які «швидка» раніше обслуговувала – справді вона виїжджати не буде. Але те, що вона взагалі не виїжджатиме, це, звісно, перебільшення.
Пам’ятаю, коли в соцмережах пройшла інформація, що прийняли закон і він вступив в силу. І проходить місяць, з’являються пости у ФБ – фотографія ЦРЛ в якомусь селі – там облуплені стіни, все розбито, немає навіть унітазу… і підпис: «Супрун, де твоя реформа, ви вбиваєте людей!..»
Читайте також: Сміх у лікарняних палатах
– А як щодо невідкладної допомоги?
Невідкладна допомога забезпечується лікарем первинної ланки у його робочий час на робочому місці. У неробочий час – лікар має в дистанційному режимі надати консультацію і запросити до себе на прийом на наступний день.
Якщо ж ситуація стає доволі тяжкою – викликається «швидка»
– А паліативна допомога? Є випадки, коли лікар відмовлявся їхати на дім до онкохворих на останніх стадіях, аби полегшати біль…
Це ненадання допомоги, яку він має надати. Так, це допомога паліативна, вона людину не врятує, але лікар має допомогти. Знеболення і догляд за пацієнтом в останні дні – це також його обов’язок. Згідно реформи, згідно того переліку дій, які має виконувати сімейний лікар, там є окремий пункт «паліативна допомога».
Реформа ще впроваджується тільки на одному етапі. Тільки «первинка». Слабкі місця – знову ж таки, комунікація, люди не розуміють, що відбувається взагалі. Про декларації більш-менш була інформація. Але стосовно принципів роботи, стосовно прав та обов’язків обох сторін – багато людей зловживають. В той самий час, і багато лікарів зловживають.
Читайте також: Уроки порятунку
– Наприклад?
Наприклад, те що ви казали про паліативну допомогу, чи зловживання можливістю не ходити додому до пацієнтів.
Пацієнти – навпаки: «Ми викликали сімейного лікаря щоб не йти в поліклініку, бо погана погода!» І пацієнту нічого за це не буває!
– Чи є виправданим рішення закрити туберкульозні диспансери?
Тут можна послухати прогресивних спеціалістів із інфекційного контролю. Ніде у західних країнах немає туберкульозних диспансерів. Туберкульоз там є, його там значно менше, ніж у нас, а диспансерів нема. Диспансер – це закритий заклад, напівтюрма. Там місяцями знаходяться пацієнти, у тому числі, з відкритими формами туберкульозу, тобто, вони його виділяють у навколишнє середовище. Довгі курси тривають по-різному, але більше місяця, потім терапія продовжується амбулаторно. По-перше, хворі у цих приміщеннях обмінюються одне з одним мікробами. У цих мікробів різна чутливість до антибіотиків. Вони взаємозаражуються, формуються штами, які ще більше не чутливі до антибіотикотерапії, і ця ситуація погіршується. Тому у всьому цивілізованому світі хворі на туберкульоз лікуються в амбулаторних умовах, лікуються у сімейного лікаря. Навіть немає такої спеціальності окремої медичної, як фтизіатр.
Читайте також: Ребрендинг гомеопатії: як «розвести» науковців
– Але чи готові до цього наші лікарі?
Наші лікарі багато до чого неготові. Є деякі речі, які просто мають бути, і неважливо, що думає про це навіть професійна спільнота. Тому що якщо це у всьому світі працює, чому це не має працювати у нас?
– Як буде відбуватися лікування?
Лікування в нашому випадку буде розписувати фтизіатр. Сімейний лікар – на нього покладається обов’язок ведення пацієнта. Туберкульоз доволі важко лікується взагалі. Тому така довга терапія. І коли виявлена чутливість, розписується план лікування залежно від того, на які препарати цей організм реагує. І потім цей список передається до сімейного лікаря, його обов’язок, по суті, тільки контролювати, що пацієнт отримує ці препарати, і в динаміці спостерігати за його станом.
Лікуватися він буде у звичайній лікарні. Не завжди туберкульоз відкритий, і не завжди хворий заразний. Якщо терапія, яку йому призначили, ефективна, і вона діє на його збудник, то за декілька днів після початку прийому ефективної терапії хворі вже не виділяють мікроорганізми у навколишнє середовище.
– Як працюватиме політика ціноутворення? Від чого залежить зарплата лікарів?
У будь-якої послуги є ціна, у тому числі і в медичної послуги. Туди входять і витрати на препарати та розхідні матеріали, на роботу лікаря, на оренду приміщення чи сплату за комунальні тарифи. В цьому і суть автономізації. Дуже багато запитань від лікарів, чому зарплата у декого стала навіть ще менша. Але при розмові, з’ясовується що багато з цих закладів взагалі не підписали договір – вони просто не отримують грошей від НСЗУ. Отримують якусь субвенцію, і все. Згідно з деклараціями, хоч тисячу, хоч дві, хоч три ти набрав – взагалі, можливо тобі не заплатять. Це відповідальність самих лікарень. У нас просто всі звикли, в тому числі і в медицині, що має прийти дядько, він має сказати, і всі зроблять. Тут дали механізм. Створили умови для того, щоб отримувати, принаймні, більш гідну, ніж раніше, зарплатню. Навіть 15 тисяч, насправді, для Києва небагато. Але якщо це порівняти з тим, що було 6000-7000 – то є різниця!
Читайте також: Як відучити українців від Google-терапії
– За рахунок чого лікарям нараховується платня?
Договір між керівництвом закладу і співробітниками – це гаряче питання. Принцип розрахунку заробітної плати може бути різним, з фіксованими ставками, відсотками від кількості декларацій, може бути, що він отримує якусь прораховану ставку і додатково до неї відсоток від декларацій.
Є багато махінацій на цьому моменті, лікарям потрібно бути дуже уважними до деталей цих договорів. Є проблема нераціонального використання ресурсів адміністрацією закладу, наприклад – роздутий штат чи висока комуналка, з подібними організаційними проблемами високої зарплатні у лікарів, звісно ж, не буде.
Знову ж таки. Люди думають, що має прийти дядько, сказати, що це несправедливо… вас ніхто не тримає на тому місці, де ви працюєте! От це дуже фундаментальна річ – на «первинці» сформувався вже ринок. Як ринок надання послуг, тому що можна вільно обирати, куди піти, так і ринок праці, тому що ти теж будеш вільно обирати, у якому закладі працювати.
– Які є обмеження по кількості декларацій?
Донедавна для педіатра це 900, для сімейного лікаря – 1800, і терапевт – 2000. Але станом на зараз це обмеження скасували, відтепер можна набирати й більше пацієнтів (щоправда, з понижувальними коефіцієнтами). Діти нечасто хворіють на тяжкі захворювання, але часто – на захворювання респіраторні, плюс їх потрібно частіше оглядати, тому на дітей лікар витрачає значно більше часу, відповідно – таке обмеження.
– Одне з болючих питань – електронний запис. Це зручно й сучасно, але нерідко для хворого немає місць на найближчий час, а діагностувати, почати лікування (й виписати лікарняний) потрібно негайно.
Як би це не було прикро, але коли вводяться якісь фундаментальні зміни, ніколи не можливо прорахувати наперед усі нюанси, які будуть виникати. Реформа працює менше року. І враховуючи це, очікувати, що одразу все стане так, як має бути, не варто. Так, це погано, бо мова іде про медицину, і недоліки в роботі системи можуть призвести до серйозних наслідків. І звісно, якщо лікарі не знають, що робити, якщо вони витрачають час на те, щоб підлаштуватися під нову систему, не розуміють, як правильно її використовувати, як правильно користуватися медичними інформаційними системами і завдяки ним економити свій час, і так далі, це знижує ефективність їх праці. А це може впливати на здоров’я і навіть життя людей. Але без цього ніяк. Ми робимо цю інвестицію, щоб в майбутньому у нас була ефективна система.
Читайте також: Ростислав Білий: «Медицина майбутнього буде персоналізованою»
Що робити – наразі не можу сказати, це питання організації. Можливо, мають бути якісь чергові кабінети, які саме на такі випадки будуть приймати людей без запису. Якщо є можливість записатися – це зручно, ефективно, це економить час. Але поки що такої інструкції немає. Зараз таких пацієнтів або приймають без черги, «всовують» між іншими якось, або є люди, котрі записуються і не приходять… Я думаю, що було б зручно, щоб для таких пацієнтів за окремим графіком чергував окремий кабінет. Туди приводять пацієнта, лікар його дивиться, і вже за якийсь час записує його до того лікаря, у якого він має спостерігатися.
– Розкажіть про позитивні кейси, про заклади, де реформа працює ефективно.
От, приміром, КНП «Балтський центр ПМСД», його головний лікар Роман Колонтай став «Головним лікарем року 2018». Чудові умови, обладнання, ремонти… Для Балти, до речі, для районного центру Одеської області зарплата – 15000 гривень, а максимальна 20000 – більш ніж непоганий результат Там люди створили справді диво. Коли пан Роман прийшов туди, він побачив повну руїну, там була сумна картина, як майже всюди. І він за кілька років зробив із цього центру дуже цивілізований заклад. У нього, якщо не помиляюся, сім чи вісім амбулаторій, головна амбулаторія, і ще якась кількість ФАПів. Він буквально за п’ять років відремонтував 98% будівель закладу. Довга історія, але йому це вдалося. Він це почав робити ще до реформи. І коли вона «включилася», коли з’явилася НСЗУ (Національна служба здоров’я України), вони підписали з нею договір моментально.
Роман розробив цілу систему, завдяки якій значно підвищив показники якості роботи закладу. Хворих із ускладненнями стало менше, хворих із запущеними формами раку стало менше. І це приклад, тому що це робота, це профілактика, це медикаментозна підтримуюча терапія. Наприклад, ті ж бабусі-гіпертоніки. Вони приймають таблетки, не мають кризів, не мають інсультів, принаймні, їх значно менше. А все це завдяки грамотно побудованій системі роботи з людьми.
У Вінниці дуже непогані кейси, наскільки я чув, у Гадяцькому районі Полтавської області. Це не єдині випадки, звісно, позитиву дуже багато!
Читайте також: Первинне і вторинне
– Скільки людей станом на зараз підписали декларації?
Вже половина українців обрала собі лікаря. В різних областях по-різному, але далі буде більше.
– Чому важливо підписувати декларації з сімейним лікарем?
Держава платить гроші на «первинці» не за лікування. Вона платить за спостереження за пацієнтом, за веденням та підтримку здоров’я декларанта протягом довгого часу. Лікар або лікувальний заклад зацікавлений в тому, щоб пацієнт був здоровий і відповідно, якомога рідше звертався до лікаря. Тому що якщо він не приходить, ці гроші платяться просто так. Це стабільний прибуток. Я не маю на увазі, що лікар не має звертати увагу на пацієнта – якщо той поступить на «вторинку», або його «швидка» завезе з якоїсь причини, яка могла б бути профілактована завдяки роботі первинної ланки, то з лікаря знімуть гроші. Він не отримає якогось відсотка, тому що він це пропустив. Зараз такого механізму нема, з наступного року буде вводитися. Механізм контролю якості.
І ще одне. Вперше з’явилася можливість підписати декларацію безкоштовно, тобто, за державний кошт, отримувати лікування у приватних закладах. Тобто, ти можеш підписати декларацію з лікарем і за гарантований пакет платить держава. Ніхто більше не зобов’язує вас спостерігатись та лікуватись у поліклініці за вашим місцем проживання. Можете подивитися перелік приватних закладів, із якими можна підписати декларацію.
Таким чином стимулюється розвиток і ФОПів – лікарів-підприємців, як це, знову ж таки, у більшості розвинених країн. Багато лікарів первинної ланки працюють на себе, вони є підприємцями. У них власний кабінет, де вони ведуть практику. Тому що підписання декларації гарантує постійний, стабільний дохід. Як ти його витрачаєш, і як ти його раціоналізуєш, це вже твоя справа. Але в цілому це дуже вигідно.
– Яка ситуація з селами? Адже там набрати 1200 пацієнтів складніше при населенні 200-300 осіб.
Медична реформа та програма «Доступна медицина» – створює механізм для виправлення ситуації що склалась. З’являється новий ринок для праці лікарів, цей ринок перспективний.
Якщо створюються умови, будуються амбулаторії, закуповується обладнання, і до цього іде гідна і достойна зарплатня… наприклад, молодий спеціаліст, у якого немає, скажімо, житла в одному з великих міст, і в нього є пропозиція поїхати в село, відпрацювати там, скажімо, п’ять років, при цьому йому будуть платити 15-20, плюс, він там буде жити на всьому готовому… Чому б ні? Це практика, це можливість заробити непогані гроші, жити в нормальних умовах, мати усе необхідне обладнання! Раніше «поїхати в село» – було майже покаранням, а зараз така пропозиція стає конкурентоспроможною. І знову ж таки, ринок це вирівняє. Також, одним з бонусів є практично повна відсутність конкуренції. А набрати необхідну кількість декларантів можливо, закуповуються машини, буде можливість обслуговувати віддалені села.
—————————————
Андрій Гаценюк 25 років. Вивчав «Лікувальну справу» у Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця.Працює лікарем із медицини невідкладних станів у «Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва».Менеджер «Програми комплексної підтримки лікарів первинної ланки» – програми що була створена як навчально-консультативна платформа для допомоги лікарям первинної ланки, у тому числі з можливістю дистанційного навчання за допомогою онлайн-курсу «Успішний лікар первинки». Менеджер проекту «Школа Сімейного Лікаря», що має на меті підготувати сімейних лікарів до успішної роботи в сільських амбулаторіях у рамках реформи сільської медицини.