«Неймовірно велику кількість нісенітниць було написано про Україну з тих пір, як вона зайняла центральне місце у суспільній свідомості», – пише Мотиль.
За його словами, кількість фахівців щодо України за межами України, ймовірно, не перевищує кілька сотень у всьому світі. Їхні знання і досвід були мало цікавими людям, які не мали інтересу до країни.
«Тепер, коли Україна в новинах, не менш дивно, що неспеціалісти із жахливими знаннями про Україну стверджують, що мають можливість авторитетно говорити про неї», – зазначає Мотиль.
До таких експертів він відносить довготривалого спеціаліста по Росії, який «в житті нічого академічного про Україну не писав», Стівена Коена, проте чиї статті про Україну вже спричинили багато неоднозначних відгуків.
«Незнання України також не утримує впливового американського зовнішньополітичного стратега Генрі Кіссінджера від написання статті для The Washington Post, яка неправильно подає майже все про країну», – зазначає експерт
До цієї когорти він також відносить дві останні статті двох професорів Дейвіда Гендріксона та Роберта Інґліша.
«Як Кіссінджер, вони є фахівцями в галузі міжнародних відносин; тому їхні погляди на місце України в світовому порядку могли б мати право на довіру. Природно, ні один із них не виявляє глибоких знань української історії, політики, і культури», – зазначає Мотиль.
Сигналом тривоги для обидвох науковців виявилася присутність в українському уряді кількох членів правих політичних організацій: Свободи і Правого сектора. Інґліш навіть вважає, що їхня присутність є більш небезпечною, ніж вторгнення Володимира Путіна південної частини України – Криму», – зазначає експерт.
На думку Мотиля, необхідно моніторити, як і розвиток правого руху в Україні, але також дізнатися академічне чи наукове підґрунтя авторів, які пишуть статті про Україну.