"У бідніших регіонах Середньої Азії в Путіна ще більше впливу. Він міг би знищити економіки Киргизстану, Таджикистану й Узбекистану, просто запровадивши обов’язкові візи для гастарбайтерів, чиї грошові перекази становлять значну частину ВНП цих країн (наприклад, у випадку Таджикистану – майже половину). Взаємозалежність їхніх економік проявилася вже в перший робочий день після появи російських військ у Криму. Захиталися не лише російські ринки й рубль; киргизький сом упав на 15%, хоча потім дещо піднявся", – йдеться у статті.
А от у багатому на газ Туркменистані Москва має менше впливу. Її давно дратує політика тамтешнього уряду стосовно російської діаспори. Чи можуть і етнічні росіяни в Туркменістані теж попросити захисту? Напевне, хоча навряд чи Путін раптом вдався б до військової інтервенції в Середній Азії. До того ж він і так має достатньо впливу в більшій частині цього регіону.
"Але випадок із Кримом показав, що кремлівському очільникові не потрібно особливо заморочуватися із приводами для виправдання інтервенції, коли вона йому вигідна. Лідерам Казахстану та Узбекистану давно за 70, але вони ще не розкрили своїх планів (якщо такі взагалі існують) стосовно наступників. Якщо після їхньої смерті почнеться хаос, то Путін цілком зможе вирішити, що російськомовним «соотєчєствєннікам» конче потрібен захист", – пише The Economist.
Детальніше читайте у статті "Російська рулетка" в журналі "Український тиждень" №12.