Як пише видання, у сучасній реальності Путін є силою нестабільності і заворушень.
«Нещодавню поведінку Росії часто у вузькому сенсі визначають, як початок нової «холодної війни» з Америкою. Насправді вона представляє ширшу загрозу країнам у всьому світі, тому що Путін переїжджає танком існуючий світовий порядок», – пише The Economist.
Видання зазначає, що Путін своїми теперішніми діями знищує пострадянський порядок.
«Він оформлює своє захоплення Криму під виглядом міжнародного права, стверджуючи, наприклад, що скидання уряду в Києві означає те, що він більше не зобов'язаний будь-яким договором, що гарантує Україні кордони, з якими Росія погодилася, підписавши угоду у 1994 році, коли Україна відмовилася від ядерної зброї», – йдеться у статті.
«Новий порядок Путіна побудований на реваншизмі, зухвалому презирстві до істини і викручуванні закону для того, щоб він означав те, що підходить можновладцям. Це не робить з цього ніякого порядку», – вважає видання.
На жаль, відзначає The Economist, занадто мало людей це розуміють, оскільки багато країн обурюються пануванням Америки та західним моралізаторством.
Видання вважає, що меншим країнам є більше чого боятися, особливо, якщо поруч є регіональні сили, здатні вдаватися до тиску. Більші країни скоріш за все не стикатимуться із загрозами та залякуваннями, але світ анархії та недовіри шкодитиме їм також. Якщо міжнародні договори позбудуться свого значення, Індія легко може зіткнутися з Китаєм через Аруначал-Прадеш або Ладакх з Пакистаном. Якщо одностороння сецесія, вважає видання, стане прийнятною, Туреччині буде важче переконати своїх курдів, що їхнє майбутнє у створенні миру. Єгипет і Саудівська Аравія захочуть злегка зменшити регіональні амбіції Ірану.
Навіть Китаю треба призупинитися, вважає The Economist. «Тактично, Крим дає йому привід для занепокоєння також. Прецедент відділення є анафемою через Тибет, принцип об'єднання є священним через Тайвань. Стратегічно, однак, інтереси Китаю зрозумілі», – пише видання.
«Навіть якщо Захід готовий вжити серйозних заходів проти Путіна, держави, що зростають, можуть не бути схильними до того, щоб його засуджувати. Але замість потурання його незаконному приєднанню Криму, вони повинні показати, за якого світового порядку вони хотіли б жити», – наголошує The Economist.