Міжнародний економічний форум, що нині триває в Давосі, цьогоріч має тему «Глобалізація 4.0: формуючи нову архітектуру в епоху Четвертої промислової революції». Загальновідомо, що в цього заходу подвійне призначення. З одного боку, це трибуна, з якої частина світової еліти розповідає про своє бачення актуальних тенденцій та майбутнього. З другого — одне з багатьох місць, де потужні економічні та політичні гравці узгоджують власні інтереси, а суб’єкти меншого калібру мають нагоду зав’язати з ними стосунки (див. Тиждень, № 3/2019). Вочевидь, саме останнє змушує учасників форуму робити солідні членські внески і витрачати свій час. Утім, публічна його частина не менш важлива, оскільки дає уявлення про настрої в середовищі міжнародної еліти. А вони цього року досить мінорні: за протокольним давоським оптимізмом проглядає цілком щира стурбованість тим, що відбувається у світі, зокрема в його євроатлантичній частині.
До того ж дедалі сумнівнішим стає статус і самого форуму: цього року він не лише без американської делегації, а й без прем’єрки Великої Британії Терези Мей та президента Франції Емманюеля Макрона: перша заклопотана Brexit, другий — ворохобними «жовтими жилетами». Однак Україні він потрібен і як нагода для комунікації з потенційними інвесторами, і як спосіб підтримання політичних зв’язків із західними елітами. Ну а його публічна частина змушує замислитися не тільки про зміни у світі, а й про те, що відбувається з тими, хто претендує на глобальне лідерство.
Читайте також: Світ у 2019-му і прогнози для України
Відкриваючи цьогорічний форум, його засновник Клаус Шваб озвучив те, що його цільова аудиторія давно і вперто намагається не помічати. «Значна частина суспільства невдоволена й розлючена не тільки політикою та політиками, а й глобалізацією та всією економічною системою, яку вона підтримує», — наголосив Шваб. За його словами, одна з ключових проблем сучасності полягає в тому, що баланс між національними суверенітетами та глобальною співпрацею було втрачено. Це сталося через те, що еліти захопилися «глобалізмом» — ідеологією, яка надає пріоритет неоліберальному глобальному ладу над національними інтересами. «Ніхто не може заперечувати, що ми живемо в глобалізованому світі. Але чи мають усі наші стратегії бути глобалістськими? Вельми сумнівно», — заявив Шваб. Відкриваючи Міжнародний економічний форум, він закликав до того, щоб наново узгодити насущні потреби суспільств із глобальними проектами еліт. З огляду на підйом антиглобалістських сил — від Трампа та Болсонару в обох Америках і закінчуючи Brexit та націоналістичним ренесансом у Європі — заклики Шваба, поза сумнівом, актуальні. Питання в тому, чи почують його адресати й чи встигнуть вони щось вдіяти.
Читайте також: МВФ погіршує прогнози через Brexit та Китай, а у Давосі оцінюють ризики
Окрім втрати балансу між глобальним та національним у Давосі говорили також про баланс між пошуком прибутковості та принципом спільного блага. Як зазначив Шваб, відкриті ринки з їхньою конкуренцію породжують не лише переможців, а й лузерів. Крім того, явно недосконалим є перерозподіл благ на національному рівні, де посилюється відчуження між тими, хто користується принадами сучасної економіки, і дедалі численнішим прекаріатом (найманими працівниками, які весь час перебувають у ситуації непостійної зайнятості). На думку Шваба, до таких наслідків призводять сучасні бізнес-моделі, що часто є рентоорієнтованими. Становище ускладнюється і вторгненням в економіку новітніх технологій, екологічними змінами та іншими чинниками. І хоча все це озвучується в Давосі з року в рік, конкретні рішення там не ухвалюються, а замість пропозицій звучать радше філософські узагальнення. «Це не питання вільної торгівлі чи протекціонізму, технології чи робочих місць, імміграції чи захисту громадян, зростання чи рівності. Усе це фальшиві дихотомії, яких ми можемо уникнути, розробляючи стратегії, що дають змогу задовольняти всі групи інтересів паралельно», — твердить Шваб.
Не менш симптоматичним є «Звіт щодо глобальних ризиків 2019» («The Global Risks Report 2019»), підготовлений експертами форуму й презентований напередодні. Згідно з документом макроекономічні загрози нині загострюються, а темпи зростання нижчі, ніж очікувалося. Зокрема, у розвинених економіках МВФ прогнозує сповільнення з 2,4% реального ВВП у 2018-му до 2,1% у 2019-му й до 1,5% у 2022-му. Тенденції в економіках країн, що розвиваються, можуть лишитися незмінними, хоча Китаю прогнозують спад із 6,5% до 5,8% у 2018–2022 роках. Крім того, загострюється проблема накопичення боргів, обсяг яких нині сягає 225% глобального ВВП. Якщо у 2016-му перебувала в борговій кризі або балансувала на її межі третина бідних країн, то у 2018‑му таких уже було 45%. Автори звіту також убачають зв’язок між геоекономічними проблемами та ускладненням геополітичного становища, проте їхня позиція вкрай суперечлива. Приміром, про російську агресію проти України, що серйозно вплинула на економічні зв’язки не лише в регіоні, а й на континенті, у документі не йдеться взагалі.
Читайте також: 2019-ий: слалом по ризиках
Україна згадується у звіті лише один раз у контексті посилення «консервативних груп» у низці країн, де нас помістили поряд зі США, Бразилією, Туреччиною, Індією, Таїландом та Угандою. На тлі решти проблем, пов’язаних з екологією, високими технологіями, урбанізацією та біологічними загрозами, українська проблематика взагалі випадає з поля зору. Більше уваги нашій країні приділено в іншому документі форуму, а саме у звіті «Регіональні ризики ведення бізнесу», укладеному ще в листопаді 2018-го. Найсерйознішими ризиками в Україні визнано «шокове» подорожчання енергоносіїв, фіскальну кризу, глибоку соціальну нестабільність, поширення інфекційних захворювань, а також терористичні атаки. Такі результати було отримано в результаті опитування представників бізнес-середовища (Executive Opinion Survey). Щодо надійності цієї методики та об’єктивності отриманої картини можна сперечатись, але саме такими даними оперують у давоському клубі світової еліти. Але й тут наша війна потрапляє в сліпу пляму: у документі йдеться лише про «російсько-українське напруження, значною мірою заморожене» (яке, щоправда, «сприяло різкому погіршенню відносин між РФ та багатьма західними країнами в останні роки»). Схоже на те, що в Давосі недооцінюють загрози, що походять від Росії. Вочевидь, вони непокоять тамтешню публіку набагато менше, ніж гіпотетичні проблеми штучного інтелекту або глобального потепління. Йдеться, звісно, не про моральний обов’язок солідарності з Україною, а про усвідомлення факту, що Москва загрожує руйнуванням політико-безпекової екосистеми континенту, завдяки якій Європа змогла досягти теперішнього рівня розвитку та добробуту. На тлі цієї невідповідності виникають сумніви, чим насправді є давоський форум: місцем, де еліта шукає рішення для реальних проблем, чи просто декораціями, на тлі яких великі бізнесмени вдають із себе провідників людства та архітекторів майбутнього.
Читайте також: Сповільнення світової економіки, обвал Johnson & Johnson та нові старі проблеми Facebook
Однак у нинішній ситуації Україна мусить використовувати всі наявні можливості, тож і цього разу — вже другий рік поспіль — у Давосі працює Український дім. Його гасло залишається незмінним: «Україна: креативність, інновації, можливості», а тематика ретельно підлаштована під тональність форуму. Жіноче лідерство, стартапи та штучний інтелект, відновлювана енергія, приватність у цифрову епоху, креативні індустрії — все це не зовсім відповідає переліку проблем, які хвилюють українське суспільство і які стоять перед нашим керівництвом. Але для того, щоб бути почутими в Давосі, слід говорити «давоською» мовою й оперувати «давоськими» сенсами. Цього року українську делегацію на форумі очолює президент Петро Порошенко. Ще під час урочистостей з нагоди Дня Соборності він анонсував, що поїде туди шукати «потужних інвестицій», про які говоритиме з іноземними лідерами та представниками великих корпорацій. Також президент разом із міністром фінансів Оксаною Маркаровою зустрінуться з директором-розпорядником МВФ Крістін Лаґард. Крім того, у Давосі відбудеться засідання Національної інвестиційної ради. Але якщо транші МВФ Україна вже отримує, то результативність спілкування з потенційними інвесторами виявиться згодом, після приходу до України бізнесових важковаговиків. Але цього року перед нашою делегацією стоїть подвійне завдання: переконати інвесторів не тільки в тому, що Україна має відповідний потенціал, а й у тому, що досягнуті домовленості не втратять сили після виборів. Та й загалом очікувати сюрпризів не варто, адже Давос є радше платформою для спілкування, а не місцем ухвалення рішень. Хай там як, а українська присутність на форумі допомагає вирішити щонайменше одну проблему, а саме зробити Україну «видимою» для західних еліт, які ще кілька років тому бачили тут лише підросійську територію. Звичайно, зрушення відбуваються повільно, проте в історичній перспективі це важитиме не менше, ніж інвестиції.