2018 рік закінчується для сепаратистів Донбасу на мінорній ноті. Міністр закордонних справ РФ Сєрґєй Лавров, відповідаючи на запитання російських журналістів про те, коли ж Росія нарешті визнає «народні республіки», прямо відповів, що ні визнавати, ні тим більше приєднувати «ЛНР» і «ДНР» Москва не збирається. А це означає, що в ОРДіЛО залишається тільки два шляхи: повернення назад до України або подальше загнивання у вигляді невизнаної території. В останньому випадку про якийсь розвиток годі й думати.
Однозначна заява Лаврова не стала сенсацією. Схожі за змістом висловлювання з РФ лунали протягом усіх останніх чотирьох років, тому в перспективу приєднання до Росії в Луганську та Донецьку сьогодні вірить уже значно менше людей, ніж у 2014-му. І все ж таки надія в багатьох зберігалася. І категорична позиція Кремля стала для таких наївних громадян своєрідним ляпасом — неприємним та образливим. У новий рік прихильники «республік» входять із важким усвідомленням того, що в Росії їх уже точно ніхто не чекає і щасливого «повернення в рідну гавань» за кримським зразком не буде.
Читайте також: Звільнена ніша: економічні наслідки блокади ОРДіЛО
Дедалі менш привабливою видається й перспектива подальшого існування як невизнаної території. У другій половині 2018 року економічна ситуація в ОРДіЛО помітно погіршилася. Особливо це проявилося на території, підконтрольній «ДНР». Після вбивства лідера сепаратистів Олександра Захарченка та зачистки його оточення влада в Донецьку перейшла до угруповання Дениса Пушиліна. Однак організаторські здібності цих людей виявилися ще гіршими, ніж угруповання Захарченка й Тимофєєва. Провали пішли навіть за тими напрямами, де їх ніхто не чекав. Наприклад, днями з’ясувалося, що працівники підприємства «Теплиці Донбасу» просто забули прибрати урожай і залишили його гнити на полях. Через це на підконтрольній «ДНР» території раптово утворився дефіцит овочів, ціни на які тепер повзуть догори.
Зазвичай економічні негаразди в ОРДіЛО списували на підступи України. Мовляв, у всьому винні економічна блокада та воєнні дії. Але на сьогодні ситуація склалася така дурна, що на українців уже не спишеш. Ще у квітні 2018-го сайт «Ради міністрів ДНР» стверджував, що цього року «Теплиці Донбасу» забезпечать «республіку» овочами на 70–80%. А в грудні той самий сайт повідомив про результати, яких реально вдалося досягти.
«У ході перевірки території тепличного комплексу встановлено, що основна частина овочів лишається в полі й не підлягає прибиранню. Солодкий перець неприбраний на площі 2,8 га, на сумарній площі 2 га не прибрали гіркий перець і ратунду, пекінська капуста не зібрана на площі 0,4 га. Згідно з актом затрати насіння та посадкового матеріалу порушені нормативні терміни висівання пекінської капусти. Збір врожаю, незважаючи на сприятливі погодні умови в жовтні, не провели. У результаті капуста вимерзла й була уражена шкідниками. Для реалізації населенню вона непридатна. Очікувана її врожайність могла б становити більш як 26 т, у той час як зібрано (за даними ДП «Теплиці Донбасу») тільки 8,417 т. Таким чином, орієнтовний обсяг врожаю, який залишився на полі й міг бути повністю реалізований на ринках республіки, становить 17,6 т», — ідеться в повідомленні.
У соціальних мережах уже жартують про те, що Денис Пушилін у «МММ» навчався стригти капусту, а не вирощувати її, тому не в змозі організувати збирання врожаю. Але смішного насправді мало. Адже якщо навіть прибирання овочів перетворюється на невирішувану проблему, то що вже казати про ситуацію в більш наукомістких галузях.
Офіційної інформації про стан промисловості «ДНР» мало, масштаб проблем намагаються не афішувати, тому в мережі обговорюються переважно чутки. Наприклад, мешканці Горлівки розповідають про консервацію хімкомбінату «Стирол» і скорочення працівників. Наскільки правдива ця інформація, поки що незрозуміло. Але відсутність позитивних новин про роботу містоутворюючого підприємства Горлівки свідчить про те, що справи там кепські. Про будь-які успіхи пропаганда «ЛДНР» зазвичай сурмить у всіх доступних їй джерелах.
Затихли й інші амбітні проекти, про які раніше штампували сюжети тамтешні ЗМІ. Наприклад, трамвай «Донецький», складання якого обіцяли налагодити в місті Захарченко й Тимофєєв, був тихо похований після зміни верхівки «республіки». Єдиний трамвай, який вдалося зібрати, виявився просто відремонтованою старою чехословацькою «Татрою». У підсумку він так і не вийшов на маршрут через проблеми з гальмами, тож сьогодні згадувати про цей невдалий проект у місцевих медіа заборонено. Обговорюють його лише анонімні блогери.
Читайте також: Пенсії для Донбасу
«Перший трамвай не був прийнятий в експлуатацію через відсутність гальм (самого механізму), другий завмер на ще меншому ступені готовності й, імовірно, не буде зібраний ніколи — некомплект запчастин», — розповів про сумну долю донецького трамвая у своєму телеграм-каналі блогер Донецький Абориген.
Реальною владою на підконтрольній «ДНР» території після вбивства Захарченка стали люди колишнього українського олігарха Сергія Курченка (точніше, тих, хто за ним стоїть), який через компанію «Внешторгсервис» тепер контролює всю промисловість ОРДіЛО. Після ліквідації Захарченка в «ДНР» була створена посада прем’єр-міністра, яку обійняв колишній працівник «Внешторгсервиса» Олександр Ананченко. Відтепер економікою керує переважно він, а Пушилін виконує радше декоративні функції.
Про реальний стан економіки на території, підконтрольній «ЛНР», відомо менше, адже, на відміну від Донецька, тут практично не спостерігається бодай якась активність, навіть підпільна опозиційна. Але й звідти інформація періодично просочується в ЗМІ. У листопаді колишній український нардеп Олег Царьов, який підтримує «ЛДНР», опублікував у своєму блозі лист із «ЛНР», у якому анонімний автор описує економічну ситуацію, що склалася в окупованій частині Луганської області.
Читайте також: Донбас і майбутнє. Як українці бачать повернення окупованих територій
«Люди вже втомилися жити в підвішеному стані. У Росію не беруть, визнання республікам не дають, зарплати маленькі (няня в садочку отримує 3 тис. руб., головний спеціаліст адміністрації міста — 7 тис. руб., прохідник — від 15 тис. до 25 тис. руб., гірник підземний — від 7–12 тис. руб. залежно від виконання плану). Ціни відповідають і навіть перевищують рівень Ростова-на-Дону, а от зарплати немає. Підприємства працюють на останньому. Дуже багато людей звільняється і йде туди, де можна заробити більше. Це незаконні копанки (на них платять 1,5 тис. руб. за добу) або шахти в Ростовській області, наприклад ДТЕК ШУ «Обухівська» (зарплати від 40 тис. руб.). На дільницях не вистачає прохідників, електрослюсарів, гірників. Доводиться переходити з чотиризмінного режиму роботи на три- або двозмінний», — ідеться в листі з «ЛНР».
Наслідком занепаду в економіці стала дика ситуація, коли мешканцям ОРДіЛО, щоб прогодувати себе, доводиться їздити на заробітки навіть до такої самої злиденної та невизнаної Абхазії. Нещодавно репортаж про гастарбайтерів із «ЛДНР» вийшов у російській «Комсомольской правде». Люди, які приїхали до Абхазії на збір мандаринів, скаржилися, що в ОРДіЛО їм пропонують зарплату лише 5 тис. руб. на місяць. У той час як в Абхазії важкою працею за день можна заробити до 1 тис. руб.
До всіх труднощів в останній місяць додалося ще й істотне зростання цін на харчі, пояснити яке об’єктивними причинами неможливо. Наприклад, ціна десятка яєць подекуди сягає 80 руб. Це дуже дорого навіть порівняно з Києвом, де в супермаркетах вони коштують 27 грн, а на ринках 22–24 грн. У перерахунку на російську валюту це близько 60 руб. Звідки ж береться така велика націнка в ОРДіЛО з їхніми копійчаними зарплатами? Запитати нема в кого. Але найпопулярніша версія — бойовики обкладають оптових постачальників даниною, користуючись тим, що населення безправне й не може нічого цьому протиставити.
Злетіли також ціни на курятину та овочі, а деякі продукти взагалі зникли з магазинів, як у 2014 році, коли через воєнні дії на Донбасі були труднощі з постачанням товарів. Наприклад, останнім часом у Донецьку спостерігаються незрозумілі перебої з борошном.
Читайте також: Окуповані в’язниці: обстріли, катування і голод
Усі ці проблеми призвели до того, що в прихильників «ДНР» поступово стало формуватися ностальгічне ставлення до Захарченка та його «сильної руки». У соціальних мережах деякі мешканці ОРДіЛО вже пишуть, що за його часів такої безгосподарності не було, ціни не зростали, овочі на полях не гнили тощо. А нового ставленика Москви Дениса Пушиліна люди відверто зневажають і списують усі труднощі на його погані управлінські якості.
Але, зрозуміло, корінь проблем ОРДіЛО не в персоні «гауляйтера», який завжди обмежений строгими рамками й змушений узгоджувати всі свої дії з Кремлем, а в специфіці ситуації, у якій опинилися підконтрольні бойовикам райони Донецької та Луганської областей. У тому, що ця територія деградуватиме й занепадатиме, від самого початку не було жодних сумнівів у будь-кого, хто хоч трохи знає закони економіки. У 2018-му тут тривали лише ті процеси, які відбувалися там у попередні роки і які стали наслідком захоплення території незаконними збройними формуваннями. «Віджим» українських промислових підприємств, відсутність законів і судів, розрив економічних зв’язків з іншими регіонами України, безправ’я місцевого населення, насильство проти всіх, хто висловлює незгоду з тим, що відбувається, прирекли ОРДіЛО на поступове вмирання. І доки територія лишатиметься в її нинішньому статусі, ситуація тільки погіршуватиметься.
Виходячи з цього, нескладно зробити прогноз щодо Донбасу й на 2019 рік. Якщо жодного прогресу в питанні його реінтеграції в Україну не буде (а це залежить від результатів українських виборів і низки інших зовнішньополітичних чинників), занурення ОРДіЛО в безодню занепаду та зубожіння триватиме.