Раптом усі вони повернулися: зелені чоловічки, триногі монстри, Чорний Моноліт і, звісно, вулканці. Коли нещодавно гарвардський учений Абрагам Леб висунув свою тезу про візит прибульців, включилася культурна пам’ять і нам на гадку знову спали «Близькі контакти третього ступеня».
Авторитетний астрофізик проаналізував результати вимірювань параметрів небесного тіла Оумуамуа, яке торік пронеслося крізь нашу Сонячну систему. Об’єкт незвичної форми пришвидшився куди більше, ніж можна було очікувати внаслідок сили тяжіння Сонця. На думку Леба, цю загадку можна пояснити тільки тим, що Оумуамуа рухалося силою світлового вітрила. Тож небесне тіло, що прибуло з глибин Усесвіту, було зондом позаземної цивілізації. Своєю провокативною працею Леб кидає виклик науковій спільноті: мовляв, нехай спробують запропонувати краще пояснення!
Читайте також: Die Welt: Економіка на шляху до космосу
Дехто не сумнівається, що чужинці вже давно серед нас або ж їх розтинають у таємних урядових лабораторіях. Однак жоден з епізодів, коли нібито були помічені невідомі літальні об’єкти, ніколи не дістав хоч якогось підтвердження. Ця тема цікавить письменників і режисерів, відколи 1898 року Герберт Веллс у своїй «Війні світів» відрядив на Землю марсіан. Вигадані прибульці то кровожерні чудовиська, то всесильні втілення батьківської турботи, то загадкові незнайомці. Питання, чи ми самі у Всесвіті, — неабияке тренування для фантазії: наскільки різними можуть бути форми життя, розуму й цивілізації?
Не минає жодного тижня, щоб учені не відкрили ще одну екзопланету
Однак пошук іншого життя — це не дивацтво, а серйозна амбіційна наука. Стартовий сигнал було дано 1961-го. Того самого року, коли радянський космонавт Юрій Ґаґарін став першою людиною, що облетіла довкола Землі, американський астроном Френк Дрейк презентував свою жартівливу формулу, за якою можна вирахувати ймовірність першого контакту.
Тоді рівняння з багатьма невідомими засвідчувало насамперед незнання: це були ще абсолютні спекуляції, оскільки ніхто не знав, чи поза межами Сонячної системи взагалі існують планети. Нині практично не минає жодного тижня, щоб дослідники планет не повідомляли про відкриття нової екзопланети в галактиці Чумацький Шлях. Наразі підтверджено наявність близько 4 тис. планет, 122 із них кружляють довкола своєї зірки в придатному для життя діапазоні, тобто на тій відстані, на якій може існувати вода в рідкому стані.
Читайте також: Вир світів
Пошук іншого життя має різні грані. Астробіологи досліджують, за яких умов воно взагалі може зародитися й існувати. Науковці шукають його сліди на планетах і їхніх супутниках у Сонячній системі та роздумують над тим, що, власне, для нього характерне та як можна розпізнати його ознаки.
«Життя — це самозбережна хімічна система, що має здатність до дарвінівської еволюції» — так від середини 1990-х звучить робоча дефініція НАСА. Переважно вчені одностайні, що така система мусить існувати на основі вуглецевих сполук: із запаморочливо складною біохімією, ДНК, білками та ще багато чим. Проте завжди залишається питання: може, нам бракує фантазії, тобто чи могло б усе функціонувати абсолютно інакше.
Складність полягає в тому, що дотепер нам відомий лише один-єдиний приклад життя, а саме земного. Усі організми Землі походять від одноклітинних, які жили на планеті вже близько 3,5 млрд років тому. Що тут випадок, а що необхідність — про це ми можемо лише здогадуватися. Життя проникло в усі куточки нашої планети й адаптувалося до навколишнього середовища, хоч би яким екстремальним воно було. Його знаходять у вічній мерзлоті, у вулканічній лаві, біля гарячих джерел і на морському дні. Земні мікроби виживають у киплячій воді, кислоті, за жорсткого опромінення та навіть у космічному вакуумі.
Характерно, що життя постало на молодій Землі відносно рано, отже, можливо, планети автоматично продукують живі структури. Щодо того, як це могло статися, є детальні теорії. Уявлення про «первинний бульйон», у якому під впливом блискавок виникли біологічні молекули й перші клітини, уже вважається застарілим. За новішою теорією, наприклад, тією, що її запропонував британський біохімік Нік Лейн, життя могло виникнути на дні моря, у пористому камінні біля теплих глибинних морських джерел, спричинене хімічною реакцією породи, що містила залізо, та води. У своїй книжці «Іскра життя» він змальовує сценарій, за якого для виникнення життя потрібні лише вода, вуглекислота й скельна порода — три речовини, широко розповсюджені у Всесвіті.
Читайте також: SpaceX запустила ракету Falcon 9 з космічним вантажним кораблем Dragon
Наразі у рівнянні Дрейка всі величини переважно невідомі. Якщо ми знайдемо життя на якійсь іншій планеті, то це стане для людства космічним прозрінням. Із пошуком інопланетян пов’язані квазірелігійні питання, а перший контакт докорінно змінив би розуміння нами себе, усе наше мислення.
Найімовірніше, першими прибульцями стануть примітивні одноклітинні, якщо керуватися історією Землі. Багатоклітинні організми, а тим паче розумне життя, виникли на нашій планеті доволі пізно, лише через мільярди років. Тож може йтися про випадок, і невідомо, як часто він повторювався в нашій галактиці.
Той, кого це розчаровує, нехай потішить себе числом — два трильйони. Стільки галактик, за найновішими оцінками, в усьому Всесвіті, і кожна з них, як і наш Чумацький Шлях, містить багато мільярдів зірок і планет. Вони надто далекі, щоб найближчим часом ми змогли пошукати цивілізації. Однак залишається достатньо місця для мрій.
Читайте також: Die Welt: Ульріх Вальтер: «Якщо вони прийдуть, то захочуть Землю»
————-
На цих фронтах ведуться дослідження:
Погляд у далечінь
Дотепер відкрито вже близько 4 тис. екзопланет, які кружляють довкола своїх зірок поза межами нашої Сонячної системи. Особливо багато таких далеких світів відкрив орбітальний телескоп «Кеплер», який наразі вже виведений з експлуатації. Наступником має стати «Джеймс Вебб». Його старт планують найраніше на березень 2021 року. Його буде розташовано на орбіті, на протилежному від Сонця боці, поблизу так званої точки Лагранжа L2 системи Земля — Сонце, на відстані 1,5 млн км від Землі. За допомогою дзеркала площею 25 м² і спектрометрів цей телескоп зможе аналізувати склад атмосфер екзопланет. Якщо там знайдуть озон, то це буде вказівкою на ймовірність позаземних форм життя.
Тренування для Марса
Німецький астробіолог Жан-П’єр де Вера бореться з крижаним вітром. У складі антарктичної експедиції Ganovex він досліджує невідомі території поблизу Південного полюса. Дослідник намагається робити там те, що колись виконуватимуть на Марсі роботи, а саме знаходити життя. Екстремально холодний і сухий ландшафт із вулканічної породи з високим ступенем ультрафіолетового опромінення називають аналогом Марса. Незважаючи на непривітні умови, тут добре почуваються лишайники та бактерії. Спеціальними вимірювальними приладами де Вера спрямовує лазерні промені на породу й може довести присутність органічних молекул. Організми, що їх астробіолог збирає в земних крижаних пустелях, вивчають у берлінському Інституті планетарних досліджень. Бактерії та лишайники процвітають тут навіть за –50 °С і сотій долі земної атмосфери, тобто в тих умовах, які панують на Марсі.
Океан на Енцеладі
Поряд із Землею в нашій Сонячній системі теоретично є й інші небесні тіла, на яких могло б існувати життя. Перспективний кандидат — супутник Сатурна Енцелад. Дослідницький зонд Cassini відкрив на ньому океан, що розташований під товстим шаром криги. На дні цього океану помічено гідротермальну активність — аналоги «чорних курців» у земних океанах. Cassini спостерігав, як із поверхні супутника в небо вистрілюють водяні фонтани, перетворюючись на кригу. Там на дні можуть існувати форми життя, що живляться термальною і хімічною енергією. Принаймні на Землі далеко від сонячного світла, довкола «чорних курців» живе маса мікроорганізмів. Проте розумне життя на Енцеладі неможливе.
Субстанція для життя
Земне життя могло походити з космосу, вважають деякі дослідники. Адже вуглецеві сполуки, на яких воно базується, дуже поширені в галактиці. Дістати доказ цього вдалося за допомогою розташованого в Андах телескопа ALMA. Найбільший у світі радіотелескоп виявив поблизу центру Чумацького Шляху — на відстані 27 тис. світлових років від Землі — особливо складні органічні сполуки. Ці речовини, вступаючи в подальші реакції, могли б утворювати амінокислоти та інші важливі біомолекули. Крім того, є припущення, що мікроорганізми подорожують Усесвітом на кометах. Міжзоряний об’єкт Оумуамуа вважають першим доказом того, що уламок скелі може випасти з якоїсь зоряної системи й у доброму стані дістатися Сонячної.
Прохання повідомити!
Якщо десь у Всесвіті існують позаземні цивілізації, то можливо, вони посилають електромагнітні сигнали, щоб звернути на себе увагу та вступити в спілкування з іншими. Саме на цьому припущенні базується проект SETI, розпочатий у 1984 році. Свого часу вчені почали з того, що обмацували Всесвіт радіотелескопами, шукаючи структуровані радіосигнали. Фінансували проект приватні спонсори, НАСА, деякі фірми, зокрема Hewlett-Packard. Дотепер не вдалося прийняти жодного сигналу, який указував би на існування інопланетян. SETI обмежується прослуховуванням. А от 1974-го з обсерваторії Аресібо послали також повідомлення — 1679 біт інформації — у бік кулястого зоряного скупчення M13 на відстані 25 тис. світлових років.
Маскуватись чи сигналізувати?
Технічно було б можливо звернути на себе увагу інопланетян — це щойно довели дослідники Массачусетського технологічного інституту в технічно-економічному обґрунтуванні. Для того потрібен інфрачервоний лазер потужністю два мегавати, приблизно в мільйон разів сильніший за лазерну указку. Якщо зв’язати його промені через 30-метровий телескоп, можна було б послати промінь майже до центру нашої галактики. Імовірною є навіть комунікація світловими сигналами, хоча через велетенські відстані бесіда затягнулася б на кілька тисячоліть. Чи мудро взагалі звертати увагу чужих цивілізацій на нашу планету? Два роки тому дослідники з Колумбійського університету запропонували замаскувати Землю за допомогою лазерних променів, щоб позаземні астрономи не змогли знайти її тими методами, якими ми шукаємо чужі світи.