Вартою уваги є стаття Павла Локшина «Путінський експортний хіт». Ракетні системи С-400 продаються якнайкраще. Індія, Китай, Туреччина вже замовили комплекси. Технічно, ця зброя задумувалася як противага США але рекламується вона через путінську агресивну зовнішню політику. Владімір Путін успішно просуває продаж цих ракетних систем. Особливо виразною є військова співпраця з Індією вартістю в 5 млрд $. Адже тертя між Делі та Ісламабадом не припиняються. Та й з Китаєм не найкращі відносини. Російські «патріотичні» медіа подають це як чергове свідчення відвоювання свого світового впливу. І дійсно С-400 здобули популярність серед потужних країн. Китай вже отримав свої комплекси, Туреччина очікує на прибуття перших. Саудівська Аравія, Катар, Ірак та Алжир продемонстрували свою зацікавленість.
В чому ж полягає таємниця успіху? За заявленими технічними показниками цей комплекс виглядає дуже круто. За деякими показниками С-400 навіть переважає американські системи Patriot. Російські військові експерти пишаються цим. Хоча, це лише заявлені характеристики. Але чи саме це забезпечує таку популярність російській зброї? Звичайно ж ні. Для більшості країн, США – важкий партнер. Адже, свою найновішу зброю вони продають лише вузькому колу союзників. А авторитарним режимам годі сподіватися на це. Росія жповодить себе набагато гнучкіше. Вона доставить зброюв будь-яку точку світу. А найважливіше в цьому контексті – без додаткових умов. Тому досить очевидно, що кожна оборона угода – це суто політична домовленість, яка показує на чиїй стороні та чи інша країна. Не потрібно нагадувати як у Вашингтоні сприйняли новину про купівлю Туреччиною російських комплексів. Це був меседж, що Анкара змінює зовнішньополітичний вектор. Але не потрібно переоцінювати продукцію російської оборонки, часто – це лише частина хитрої політичної гри для посилення своєї позиції в переговорах з американцями. Тож не потрібно створювати ілюзій.
Читайте також: DieWelt: хворі мрії путінського радника, криза британської еліти
Штефан Бойтельсбахер підкреслює те, що «план Трампа – AmericaFirst – добре функціонує».З тих пір як китайці встановили свої штрафні мита на продукцію американського агросектору, фермери з Міссурі, Айови та Іллінойсу мали проблеми зі збутом своїх врожаїв. Але це навіть приблизно не можна порівняти з тим розміром збитків, яких зазнає китайська економіка. Їм немає куди подіти свої принтери, батареї та сонячні модулі. Економісти з Оксфордського університету встановили, що китайці постраждали від взаємних штрафних мит набагато більше ніж американці. Це особливо помітно на глобальних фінансових ринках. Інвестори з усього світу вже сприймають Пекін як переможену сторону. Особливо важко стане тоді, коли Трамп перетворить в реальність свої чергові погрози щодо додаткових штрафних мит. Американський президент збирається ввести їх стосовно китайських товарів приблизною вартістю 250 млрд $. Він домагається полегшення умов бізнесу для американських корпорацій та припинення практики надання державних субвенцій для місцевих підприємств. І звичайно ж припинення практики технологічних крадіжок. Штрафні мита на китайські товари прямо стосуються ¾ місцевих виробників. Але тут не потрібно забувати, що все ж протекціоністські заходи негативно впливають і на американську економіку. Аналітики говорять про зниження експорту з США до Китаю в розмірі 10%. Це можна було б назвати «маленьким шоком». Проте не тільки Піднебесна зазнає збитків через торговельну війну. Конфлікт зачепив також Японію, Корею, Тайвань та Тайланд, бо вони доставляли важливі комплектуючі для китайських товарів, які йшли до США. Це було неминуче. Перші наслідки досить чутливі. Але питання полягає в тому, хто перший запросить переговорів, в кого першого економіка полетить шкереберть.
Читайте також: Die Welt: вибори в США, як Польща проґавила історичний шанс
Вібке Голлерсен попереджує про підвищення рівня парникових газів в атмосфері. І знову потрібно піднімати тривогу. Дослідники клімату з Світової метеорологічної організації в своєму новому звіті повідомляють про тривожні дзвіночки. Рівень парникових газів зростає, що призводить до перегрівання Землі. Цифри за 2017 – рекордні. В атмосфері планети ще не було такої величезної кількості вуглекислого газу, метану та окису азоту. І знову з’явився найгірший забруднювач –трихлорфторметан (CFC-11). Він найбільше шкодить озоновому шару. Це – найнебезпечніший парниковий газ. Майже 30 років тому світ домовився про заборону виробництва цієї речовини. Більшість країн дотримуються цієї угоди. Німеччина, яка теж учасник цієї програми, фіксувала зниження цієї речовини з року в рік. Це вважалося, хай і проміжною але перемогою в захисті озонового шару. Дослідники відзначають, що цей фреон виробляється в країнах Східної Азії. Так, наприклад, за їх даними, деякі фабрики в Китаї займалися виробництвом трихлорфторметану, незважаючи на заборони. Ця речовина необхідна для створення монтажної піни, яка використовується для теплової ізоляції будинків. Міжнародній спільноті потрібно швидко звернути увагу на ці небезпечні тенденції. Адже поки вони ще не набули незворотного характеру. Небезпечні викиди потрібно терміново зменшувати.
Читайте також: Die Welt: затяжне прощання Меркель, непомірні апетити російських феодалів, передвиборчі технології в США
Штефані Больцен та Томас Кілінгер описують будні «Божевільні на Темзі». Так вони називають британську політику. Автори вважають, що уряд Терези Мей та опозиція занадто захопилися інтриганством, вводячи цим країну до хаотичного стану. Брутальні хитрі схеми та вічні інтереси визначили долю Великобританії. Європа поглянула на цей парламент з великим нерозумінням. Роберт Гарріс – британський романтик, колись дав влучне визначення місцевій політиці як «божевільня». Але те, що живе в книгах перетворилося в реальність. Нестабільність уряду Мей – живе свідчення цьому. Але очевидно, це ще не все. Адже, перед Різдвом вона представить перед парламентарями план виходу з ЄС. Супротивники, вже знаходяться на стартовій ліній, щоб кинутися один на одного в очікуванні дебатів. Для партії Торі – це ідеологічна погибель знаходитися між націоналізмом та ліберальним традиціоналізмом. Політики, які не мають чіткої ідеології беруться вирішувати глобальні питання. Нація інфікована популізмом. Політичні кар’єристи встановлюють нові рамки політичних стандартів. Але нині в країні великі проблеми. За даними ООН, Велика Британія переживає період гострої соціальної кризи. Їх курс на зменшення державних витрат призвів до того, що 14 млн живуть в бідності, півтора не мають можливості профінансувати свої мінімальні потреби, кількість дітей, які житимуть за межею бідності в 2022 році сягне 40%. І однозначно, що вихід Британії з ЄС зробить бідних ще біднішими. Це всі розуміють, окрім «Божевільні на Темзі». Але місцевим парламентарям замість того, щоб перекидувати один одному незручні питання, треба все ж наважитися взяти відповідальність на себе і рухатися в одному напрямку. Цим численним переговорам «ні про що» пора покласти край. Країна повинна залишити Європейський Союз 29 березня 2019 року. Британський парламент повинен розглянути це питання якнайскоріше. Інакше, самій же Британії буде надзвичайно складно.