Ви є головою комітету з інвестицій. Які рекомендації можете дати Україні?
— Треба розпочати з того, як це відбулося в Грузії. У нас реформи стартували в 2003-му, і перше, що було зроблено, — це спрощення системи оподаткування. Тепер ми маємо дуже просту податкову систему: ви можете відкрити бізнес і сплачувати тільки п’ять податків. Їхнє обчислення достатньо просте, що навіть людина без економічної освіти може це зробити. Другий момент — для бізнесменів у країні захищене право на майно. Якщо людина є власником, їй гарантовані всі належні права. І третій — не менш важливий — у Грузії можна знайти справедливість. Під захист закону потрапляють як інвестор, тобто особа, так і його фінанси. Ці фактори і є, на мій погляд, тими основними, які почали приваблювати інвесторів до Грузії.
Передусім ідеться про інвестиції в туризм, адже це найцікавіша сфера для ведення бізнесу в нашій країні. Решта припадає на виноробство, там зовнішніх інвестицій мало, адже в цю галузь інвестують самі грузини. Тож щоб у країну почали надходити міжнародні інвестиції, найголовнішим є створення таких умов, щоб інвестори почувалися в безпеці та захищеними. Для цього потрібні захист інвестицій, низький рівень корупції та правова держава, що гарантуватиме справедливе вирішення будь-яких суперечок між компаніями чи країнами. Я гадаю, що саме ці речі дали Грузії ті інвестиції, які надходять до неї сьогодні, їхня кількість щороку зростає. У 2008-му в нас тривала війна з Росією, після того обсяг надходжень до країни різко впав, інвестори злякалися ускладнень, вони вважали, що цей конфлікт надовго. Однак ситуація стабілізувалася, тепер обсяги вкладених коштів зростають.
Читайте також: "Хороші" і "погані" мільярдери
Ви зазначили, що інвестиції спрямовуються переважно в туристичну галузь. Як, на вашу думку, не стати заручником однієї сфери економіки, а розвивати й інші?
— Грузія — відкрита країна, тому ми можемо запропонувати інвесторам різні варіанти на додачу до традиційних, які розвиваються останні 10–20 років. Наприклад, у країні є харчова промисловість (зокрема, виробництво безалкогольних напоїв і мінеральних вод) та металургія, є банківська сфера, ми маємо робочу силу, яка готова працювати. Я не можу сказати, що в Грузії стрімко розвиваються технології, тому що в ній ніколи не спостерігалося такої тенденції. Нині ми працюємо над тим, щоб виправити ситуацію, але поки що все тільки в проектах. Сподіваюся, нам це вдасться швидко, як і реформи. Адже є політична воля для розвитку країни. Із нею всі інші бюрократичні бар’єри зникають.
Ви згадали 2008 рік. Як працювати з інвесторами в умовах тривалого воєнного конфлікту?
— Це надзвичайно складна ситуація, інколи вона не має рішення. Що стосується грузинського досвіду, то ми маємо дуже сильних партнерів — Євросоюз та США. Вони змогли нам забезпечити хоча б якусь стабільність на політичному та економічному рівнях. Крім того, стали певними гарантами для інвесторів, щоб ті повірили в економіку країни. Тому що в нас, маю на увазі і Грузію, і Україну, немає ресурсів зробити це самотужки — відновити економіку настільки, щоб повернути привабливість для бізнесу. Тож партнери для нас — це значний ресурс і підтримка, які, однак, треба використовувати правильно. Адже інколи бувають ситуації, коли ми не можемо їх залучити, бо вирішення залежить тільки від нас. Інколи ми думаємо, нібито нам хтось щось винен, — ні. І з цим часто виникають проблеми.
У нас теж були певні труднощі у відносинах із партнерами, утім, тепер ми їх вирішили й намагаємося підтримувати стабільну ситуацію. І хоча сьогодні ще є невеликі побоювання серед інвесторів, сподіваюся, що за два-п’ять років ми зможемо швидко змінити їхні настрої. І Сполучені Штати, і ЄС заявляють, що Грузія — один із головних партнерів у регіоні, і це добрий меседж для бізнесменів.
Читайте також: Торгівля з ЄС: переорієнтація вдалася
Які країни нині інвестують в економіку Грузії найбільше?
— Таке питання потребує детального обговорення. Серед європейських країн це Велика Британія, Нідерланди, із-поміж сусідів — Азербайджан, Туреччина та Росія. Ми щойно розпочали глибокі економічні відносини з Китаєм: із січня 2018 року маємо з Пекіном угоду про зону вільної торгівлі, стали надходити перші інвестиції з цієї країни. Вкладають свої гроші також представники Ірану та ОАЕ, що певним чином пов’язано зі збільшенням туристичного потоку звідти. Звичайно, цих бізнесменів також бентежить наявність конфлікту, утім, свобода у веденні справ, яку може запропонувати Грузія, цікавить їх більше.
Та ми торкнулися питання, яке однаково цікаве і для Грузії, і для України. Йдеться про те, щоб інвестиції не зашкодили національній безпеці країни. Одним із доволі великих інвесторів в економіку Грузії є Росія, яка, крім усього, активно купує в ній нерухомість. І тут постає питання безпеки. Коли ми кажемо, що Грузія відкрита країна, це не означає, нібито всі вільні робити що їм заманеться. Ми не можемо стверджувати, що інвестиції — це тільки економіка. Усе ж таки є певне політичне підґрунтя. У Грузії у 2006-2007 роках росіяни приватизували стратегічно важливі об’єкти, як-от енергетичний сектор чи порти, це викликає занепокоєння. Усе ж таки я вважаю, що не можна відчиняти свої двері всім. Але є політичні друзі та вороги, які готові використати інвестиції у власних планах. І таких прикладів у Грузії достатньо, коли компанії застосовують свою економічну владу, щоб впливати на країну. Нам треба бути уважнішими, дивитися на всі боки й не дати приватизувати абсолютно все. У країну слід впускати тільки тих людей, які не створюватимуть нам проблем.
Як за таких умов пояснити нормальним бізнесменам, що ведеться боротьба саме з токсичними інвестиціями й водночас не відлякати їх?
— Гадаю, що здебільшого інвестори цікавляться міжнародною політикою й тому знають: так роблять усі країни, зокрема США й ті, що в ЄС. У такий спосіб вони захищають себе. Бізнесмени розуміють, що в нас, у Грузії та Україні, не найтепліші відносини з РФ, тому з огляду на пріоритети безпеки ми можемо блокувати якісь економічні ініціативи. У Грузії більшість стратегічних об’єктів уже продано, але лишається, наприклад, залізниця. Підозрюю, якщо з’явиться пропозиція з російського боку щодо її придбання за будь-яку ціну, це буде відхилено. Інколи є речі, які здаються економічними, а насправді є політичними. Для Грузії нескладно визначити різницю та справжні наміри бізнесменів. Я не знаю, чи може це бути так само легко й для України, адже наші відносини та політичні ситуації з РФ дещо різняться. Водночас не можна створювати російським компаніям такі умови, щоб їх не можна було виконати. Продаж земельної ділянки для будівництва готелю не становить загрози безпеці. Треба створювати чесні умови для бізнесу, але із захистом своїх національних інтересів. Якщо так буде, то байдуже, із якої країни надійдуть кошти.
Читайте також: Відновлення завершується. Що далі?
Ви зауважили, що більшість стратегічних підприємств наразі приватизовано. Чи розглядається питання повернення їх до державної власності?
— Поки що ні. Ми не розглядаємо їх націоналізацію, адже не маємо таких питань, які торкалися б нашої національної безпеки. Звичайно, є певні побоювання, проводиться аналіз щодо того, що може становити проблему в майбутньому. Гадаю, в нас уже є розуміння цього й ми готові. Водночас у разі націоналізації інтереси інвестора-власника, незалежно від того, хто він, будуть захищені, він отримає справедливу компенсацію.
Переходячи до позитивних інвестицій, чи можете ви назвати приклади успішних економічних відносин між Україною та Грузією?
— У нас особливі відносини. Ми маємо спільну історію, спільні проблеми, протистоїмо спільному ворогові. Тому українські інвестори довіряють грузинській економіці. Поки що йдеться не про великі компанії, а саме про малий і середній бізнес. Можливо, так і краще, адже великі інвестиції — це вже переважно питання політики, а не економіки, тоді як маленькі — це природний індикатор довіри до ринку. Здебільшого українці займаються розвитком готельного бізнесу чи інших об’єктів туристичної інфраструктури. Крім того, багато грошей з України вкладається в нерухомість. У Батумі й Тбілісі чимало українців, які скуповують велику кількість нерухомості для подальшої здачі в оренду, особливо в приморських районах. Людей приваблює те, що в Грузії безпечно, у нас вільна країна без жорстких правил поведінки. Не менш важливим є те, що грузини позитивно ставляться до українців — це підтверджується популярністю Грузії як туристичного напрямку. З огляду на таку ситуацію я впевнений, що не за горами ті часі, коли в Грузію прийдуть і великі українські гравці.
Чи є зворотний інтерес із боку грузинських бізнесменів?
— Так, є. Багато наших компаній ведуть бізнес у вашій країні. Ми бачимо її потенціал, нам цікавий український ринок. Утім, зважаючи на поточну ситуацію, усе ж таки лишаються ризики. Тому поки що кількість таких проектів обмежена. Упевнений, що в разі стабілізації потік інвестицій одразу зросте. Ви рухаєтеся в правильному напрямку, розвиваєтеся, а швидко чи повільно, у цьому випадку неважливо.