Британія хоче бачити себе лідером у боротьбі з нелегальними фінансами та корупцією. Останнім часом риторика уряду стала навіть жорсткішою, тому що погіршення відносин із Росією загострило увагу на олігархах, які мають інтерес у Лондоні. Кожен, хто хоче сховати свої брудні гроші, «повинен чітко знати, що ми його знайдемо», — застерігає міністр із питань безпеки та протидії економічній злочинності Бен Воллес. Насправді практика показує, що злочинці можуть спати спокійно. За підрахунками Національної агенції з боротьби зі злочинністю (National Crime Agency, NCA), щороку через британські банки відмивається багато сотень мільярдів фунтів з-за кордону, значна частина яких надходить від клептократів та їхнього найближчого оточення. Майже кожна значна транскордонна корупційна справа останніх років пов’язана зі Сполученим Королівством або однією з його численних заморських територій. Британські товариства з обмеженою відповідальністю були улюбленим вибором підозрілих клієнтів одного з провідних банків Данії Danske Bank, через який відмито аж €200 млрд.
Деякі представники владної Консервативної партії та Сіті заявляють, що велика зачистка завдасть лише шкоди, адже зараз через Brexit британська фінансова система може втратити свою привабливість. Але важливіше те, що в країні, яка пережила режим суворої економії та фінансової допомоги після кризи 2008 року, бездіяльність у питанні брудних грошових потоків може ще більше підірвати легітимність капіталізму.
Темні справи на берегах Темзи
Лондон навряд чи можна назвати унікальним із цього погляду містом. Інші фінансові центри, зокрема Нью-Йорк, Дубаї та Сінгапур, також відмивають сумнівні капітали. Що більше чистих грошей плаває навколо, то легше приховати брудні. Але Лондон особливо привабливий. Через нього йдуть потужні транскордонні потоки капіталу. Тут є все: англійська мова, якісна освіта і, за іронією, авторитетна правова система (яка захищає магнатів від свавілля і грабунку в себе на батьківщині). Ліберальні правила, що стосуються власності, підлаштовані під багатих іноземців. Цілі армії юристів та піар-компаній спеціалізуються на відбілюванні репутацій. Суворі закони про наклеп допомагають тримати надміру допитливих журналістів і неурядові організації на відстані. До того ж Британія має власну мережу конфіденційних заморських територій, які антикорупціонери назвали її другою імперією. Одним словом, Лондон — ідеальне місце для відмивання грошей.
Читайте також: Die Welt: неспокійний Лондонград, Китай в активному пошуку
Лунають найрізноманітніші аргументи на користь того, чому не можна скрутити шию цій курці, яка несе золоті яйця. Не виключено, що постраждають допоміжні галузі, які залежать від усього цього багатства. Суворі заходи можуть обмежити легітимні інвестиції, особливо якщо їх розглядати як такі, що спрямовані проти цілої країни: багато росіян володіє нерухомістю в Лондоні через офшорні компанії з міркувань конфіденційності або сплати податків. Бояться, що це може завдати нищівного удару по ринку нерухомості та національній валюті в момент, коли Британії перед Brexit потрібно якомога більше інвестицій.
Але аргументи на користь боротьби з відмиванням сильніші. Прогнози щодо великих економічних збитків від неї перебільшені. Росіянам та українцям належить лише 0,2% усіх британських активів, якими володіють іноземці. Заходи проти сумнівного капіталу з РФ лише посилять бажання британців ставити в незручне становище розвідслужби Владіміра Путіна. Надання фінансового притулку корумпованим елітам підживлює корупцію в інших країнах.
Виклик не так у тому, щоб писати нові закони, як у дотриманні вже написаних, і для Британії то проблема. Цього місяця перший «ордер на багатство невстановленого походження» (вимога підтвердити законне походження статків) отримав позов дружини ув’язненого азербайджанського банкіра. Уряд цілком заслужено рекламує реформи, розпочаті після того, як колишній прем’єр-міністр Девід Кемерон заявив про пріоритетність боротьби з корупцією. У 2016 році Британія першою з країн Великої двадцятки відкрила державний реєстр бенефіціарних власників компаній, щоб отримати дані про компанії-оболонки, за якими часто ховаються порушники. Але ця система працює на засадах добровільного запису. Реєстраційна палата (Companies House) не має ані повноважень, ані ресурсів для перевірки наданої інформації. Нагляд за фірмами, які реєструють інші компанії, такий слабкий, а штрафи за порушення такі мізерні (зазвичай £1000–2000, а це $1310–2620), що порівняно з цим Британські Віргінські острови здаються зразком законослухняності. Тому закономірно, що чесні дотримують правил, а злочинці брешуть.
Ще гірше те, що в органів правопорядку бракує ресурсів для ведення справ. Невеликого бюджету NCA не вистачає. В агенції працює, мабуть, лише кілька десятків слідчих із кваліфікацією, яка дає змогу займатися складними справами. У США та Італії таких сотні. Це не та царина, де можна заощаджувати на правопорядку. Розслідування великої корупційної справи триває в середньому сім років. Органи обвинувачення повинні мати можливість оплачувати чималі рахунки, особливо коли програють, а позаяк олігархи наймають собі найкращих адвокатів, такий ризик є завжди. Британія вже не один рік не займає передових позицій у масштабних транскордонних справах.
Читайте також: У Лондоні тисячі людей вимагають проведення другого референдуму щодо Brexit
Виділення більших ресурсів допомогло б змінити ситуацію на краще. Частину цих додаткових коштів слід було б спрямувати на збільшення винагороди слідчим, які отримують набагато менше за своїх американських колег. Посилення нагляду за фірмами-оболонками й компаніями, які їх відкривають, також було б дуже доречним, як і кошти для перевірки інформації про власників. Частину фінансування могло б забезпечити підвищення плати за реєстрацію компанії, яка на сьогодні становить лише £12. Допоміг би й закон про бездіяльність у запобіганні порушенням правових норм. Зокрема, полегшив би судове переслідування менеджерів вищої ланки або компаній, якщо ті не вжили адекватних заходів із протидії відмиванню грошей. Аналогічний закон про хабарництво виявився ефективним.
Чесна «квадратна миля»
Сіті для Британії має неабияке значення. Це великий працедавець (дві третини всіх робочих місць за межами Лондона). Він генерує позитивний торговий баланс 3% ВВП. На нього припадає близько десятої частини всіх сплачених у країні податків. Це осередок фінансових технологій, і схоже на те, що дрібнішим британським компаніям простіше знайти фінансування, ніж аналогічній середньостатистичній фірмі в ЄС. Опозиційна Лейбористська партія Джеремі Корбіна дивиться на все інакше. Вона не приховує своєї глибокої ворожості до світу фінансів. Якщо Сіті не покаже, що його ринки чисті й чесні, це розв’яже руки наступному лейбористському урядові, який діятиме грубо.
Поки що реакція Британії на загрозу від нелегальних фінансових потоків зводилася до гучних погроз, а осмислених кроків було мало. Час виправити це.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com