Деякі держави заспокоюють своїх громадян у тривожні часи. Інші, навпаки, не люблять підсолоджувати пілюлю. «Масштабний конфлікт у Європі може початися з нападу на Швецію», — застеріг останній рапорт шведської комісії з оборони. Почнуться відключення електроенергії. Поменшає харчів. Десятки тисяч людей можуть бути поранені. Це не порожні балачки: у червні всі 22 тис. шведських солдатів-резервістів отримали виклик на найбільші від 1975-го раптові навчання. Уперше за майже 30 років уряд звернувся до мільйонів сімей із проханням готуватися до найгіршого. «Ми нізащо не здамося», — попереджали листівки, прикрашені реалістичними картинками охоплених вогнем будинків і танків на дорогах.
Мета Швеції — протриматися три місяці, доки прибуде допомога. Ці парні завдання — стати «нестравною для Росії», за словами одного оглядача, і забезпечити допомогу — посідатимуть важливе місце в порядку денному будь-якого уряду та парламенту, завислого без більшості після виборів 9 вересня. Швеція не може бути членом НАТО. Але завдяки маневрам прем’єр-міністра соціал-демократа Стефана Льовена в останні чотири роки вона підійшла до Альянсу максимально близько. Відклавши питання про безпосереднє членство (яке на лівих діє, мов червона ганчірка на бика), він створив політичний простір, у якому зміцнилися потрійні зв’язки Швеції: зі США, НАТО та сусідніми країнами. Знакову угоду з Альянсом про статус країни-господині провели через парламент 2016 року. Раніше роль США в потенційній війні у Швеції була державною таємницею. Нині плани на нештатні ситуації можна складати відкрито.
Читайте також: Як бачать НАТО у Східній Європі
Це потрібно не лише Швеції. Тисячі військовослужбовців країн НАТО в минулі роки було передислоковано до країн Балтії для стримування будь-якої можливої агресії Росії. У випадку війни їм знадобиться швидке й масове підкріплення. Але сухопутний маршрут проходить через Сувалкський коридор — вузьку смужку землі між російським анклавом Калінінград і союзницею РФ Білоруссю. Легше було б послати підкріплення через Швецію та Балтійське море. Тому ідилічний шведський острів Готланд, що міститься в цих водах, набув такої важливості. Якби Росія його все ж таки захопила, морський маршрут теж міг би стати небезпечним. Торішні навчання «Аврора» із залученням найбільших за всю історію американських сил на шведській території відпрацьовували напад на Готланд. У січні Швеція відновила там військову частину — свій перший новий полк після Другої світової.
Покращує ця країна й відносини із сусідами. Торік погодилася обмінятися аташе з оборони з Норвегією, а також ділитися даними повітряного спостереження, особливо за російськими бомбардувальниками, які нишпорять уздовж кордонів. Із Фінляндією Швеція пішла ще далі, домовившись про створення частково інтегрованих фінсько-шведських військово-повітряних сил та спільної військово-морської групи, яка дасть змогу фінським адміралам командувати шведськими суднами і навпаки. Віце-директор Шведського агентства оборонних досліджень FOI Ніклас Ґрангольм зазначає, що шведські, фінські та норвезькі пілоти-винищувачі знають одне одного по іменах після тижневих навчань ВПС на Крайній Півночі. На його думку, на цій основі можна було б створити «ударну силу для всього скандинавсько-балтійського регіону».
Утримають соціал-демократи владу в наступні місяці чи їх витіснять помірковані правоцентристи — все одно консенсус уже сформувався. «Ми усвідомлюємо, що Крим — це не тимчасова гроза, а ціла зміна клімату», — каже директор Шведської оборонної асоціації Анна Вісландер про анексію РФ українського півострова у 2014-му. Один із лівих депутатів, який намотує кола по парламенту, явно в поганому гуморі. «Нічого не міняється, — нарікає він на вибори, — усі ненавидять Росію».
Фактично політичний курс Швеції матиме важливі наслідки для оборони. Усі чотири опозиційні партії, які були при владі до 2014-го (включно з поміркованими), в останні кілька років виступають за вступ до НАТО. Опитування громадської думки свідчать про скромні зрушення в цьому питанні: 43% за і 37% проти. Але тут є кілька перешкод.
Читайте також: Сила громадянського обов’язку
Наступний прем’єр-міністр повинен буде вирішити, чи підписувати угоду ООН про заборону ядерної зброї. Дехто із соціал-демократів дуже хотів би цього. Зокрема, міністр закордонних справ Марґот Вальстрьом. Але тоді можуть зіпсуватися відносини Швеції зі США й Альянсом. Ще серйознішою перешкодою є те, що будь-яка спроба поміркованих привести Швецію до НАТО не може обійтися без підтримки ультраправих демократів. Ця партія виступає проти членства в НАТО з націоналістичних міркувань, хоча її виборці, поміж яких чимало представників колишнього поміркованого електорату, можуть виявитися поступливішими. Третя проблема — Швеція не хоче кидати Фінляндію напризволяще, якщо її менша сусідка вирішить відмовитися від вступу. Тим часом, доки тривають ті чвари, вона ще ближче підступилася до Альянсу: понад 2000 її військовослужбовців візьме участь у найбільших за всю історію навчаннях НАТО.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com