Архієпископ Кентерберійський називає її реінкарнацією прадавнього зла. Сенаторка від штату Массачусетс Елізабет Воррен вважає, що для багатьох працівників це ще один крок у марних намаганнях створити якусь економічну гарантію у світі, де всі блага пливуть у руки найбагатших 10%. Луїджі Ді Майо, віце-прем’єр-міністр Італії, боротиметься з нею в процесі оголошеної ним «війни проти нестабільної роботи».
Для багатьох гіганоміка (отримання короткотермінових контрактів через онлайн-платформи) стала потужним символом провалу сучасного капіталізму. Критики обурюються, що вона дає фірмам можливість позбавитися добре оплачуваних працівників, замінивши їх дешевими фрилансерами. Працівники ж, які раніше розраховували, що роботодавець оплачуватиме їхню роботу аж до пенсії або покриватиме видатки на медицину в разі хвороби, тепер самі мусять заощаджувати на майбутнє. У цьому сенсі гіганоміка справді посилює непевність і розмивання здобутих важкою боротьбою прав найманих працівників. Тут є зерно істини. Але водночас невидимою залишається ширша картина. Хоча міські вулиці забиті таксистами Uber і велокур’єрами кулінарної служби Deliveroo, гіганоміка ще не готова захопити весь світ. У клубі багатих країн ОЕСР частка зайнятих на постійній роботі, яка впала після фінансової кризи 2008–2009-го, нині зростає. У США середня тривалість контракту за останні 30 років майже не змінилася. Залежно від групи респондентів короткотривалі контракти беруть 1–5% американців, але багато з них водночас має й іншу постійну роботу. Проте той факт, що масштаби гіганоміки менші, ніж можна подумати, важко назвати найліпшим аргументом на її захист. Тут треба дивитися на те, як «вільний заробіток» допомагає економіці загалом. Переваги для споживачів очевидні. Одним доторком пальця до екрана смартфона чи натиском клавіші на комп’ютері майже кожен може замовити будь-яку послугу за кілька годин: вигуляти пса в парку чи відредагувати критично необхідний документ.
Читайте також: Ринок праці: зміна тренду
Дуже важливо й те, що користь дістають і працівники. Алгоритми, за якими функціонують гіганомічні платформи, вдосконалюють процес знаходження «правильних» фрилансерів і вакансій, що допомагає зменшити час, проведений у пошуках роботи. Немає послідовних доказів, що зайнятість у гіганоміці оплачується менше, ніж традиційна. Багато незалежних підрядників кажуть, що цінують ту додаткову автономію, яку мають, на відміну від працівників на окладах. Гіг-платформи корисні ще й тому, що відкривають закриті галузі. Дослідження свідчать, що поява Uber в американських містах приводить у середньому до 50% зростання кількості незалежних водіїв таксі.
Але гіганоміка не ідеальна. Платформи заявляють, що вони лише нейтральні ринкові майданчики, на яких зустрічаються виконавці й замовники. За цією логікою, працівники повинні вважатися незалежними. Але стандарти, які деякі платформи нав’язують останнім, свідчать про інше. Кур’єри служби доставки готових страв часто змушені носити форму; водії служб таксі, які працюють через мобільні додатки, мусять дбати про високий рейтинг, інакше доступ до платформи їм буде заборонено. Компанії цілком законно зацікавлені в підтримці якості послуг. Але це неправильно, коли деякі фірми вимагають від підрядників виконувати обов’язки справжнього найманого працівника, а самі відмовляються від відповідальності працедавця.
У США з’явилася пропозиція створити третю категорію працівника — щось середнє між незалежним і найманим. Але межі між класифікаціями завжди залишатимуться розмитими. Велика Британія вже має таку третю категорію. І саме там суперечки щодо правового статусу гіг-працівників найбурхливіші.
Читайте також: Трудова міграція: там, де нас нема
Краще покладатися на два інші механізми. Перший — це ринок. Рівень безробіття низький, а оплата праці починає зростати: нещодавно компанія Amazon оголосила про значне підвищення мінімальної заробітної плати для своїх працівників у США й Великій Британії. Платформам доведеться реагувати.
Деякі залучені до гіганоміки фірми вже добровільно пропонують своїм працівникам медичне страхування. Допомагає також і конкуренція між гіг-фірмами. Італійські кур’єри служб доставки замовлень хваляться, як вони зіштовхують між собою платформи, намагаючись домовитися про кращу оплату праці та пільги. З’являються й такі бажані новинки, як австралійський фонд GigSuper, який допомагає фрилансерам накопичувати пенсійні заощадження.
Другий механізм — допомагати працівникам добиватися забезпечення вже наявних прав. Є варіант спростити незадоволеним серед них доступ до юридичної системи. Навіть якщо й зростає кількість прецедентів у винесенні судових рішень щодо статусу працівників гіганоміки, все одно бар’єри на шляху до суду часто надто високі. Ще один варіант — допомогти гігерам організовуватися, щоб зміцнити слабкі переговорні позиції, від яких страждають підрядники на відміну від найманих працівників. Третій варіант — збільшити довіру до системи виявлення та покарання за умисне порушення трудового законодавства. У США на кожні 100 тис. зайнятих припадає лише один інспектор із праці — найнижче у світі співвідношення. Просто вимагаючи від компаній дотримання правил, можна краще захистити працівників і водночас забезпечити гіганоміці можливість реалізувати свій величезний потенціал.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com