У 1978 році Законом про контроль за діяльністю іноземних розвідувальних служб (FISA) було створено суд для детального розгляду заявок на ордери від правоохоронних органів і розвідувальних служб, які мали намір спостерігати за іноземцями, запідозреними в шпигунстві на території США. Цей суд працює в режимі секретності. Фактично оприлюднені ним 21 липня чотири службові записки про ведення спостереження за Картером Пейджем — колишнім помічником Дональда Трампа під час його виборчої кампанії — стали першими за всю історію опублікованими матеріалами цього суду. 412 сторінок ретельно процензурованого тексту піддали жару нинішньому скандалу щодо стеження за Пейджем.
Його постать, яку вирізняє багато дивного, належить до найбільш незвичних у кампанії. Під час своїх виступів на телебаченні він був надміру балакучим, нервовим і схильним суперечити самому собі. Колишній офіцер ВМС, згодом по черзі то інвестиційний банкір, то науковець, то консультант з енергетики, то зовнішньополітичний радник, Пейдж уперше викликав до себе цікавість ФБР у 2013-му, коли його намагався завербувати російський резидент в Америці.
Читайте також: Радник Трампа відвідав Москву напередодні зміни програми Республіканської партії щодо України – ЗМІ
Він заперечує шпигунство на користь Росії (є запис, на якому той резидент називає його ідіотом), хоча у 2013 році відрекомендовувався «неформальним радником апарату Кремля». У липні 2016-го Пейдж з’їздив до Росії, де критикував американську політику щодо цієї країни. У заявках на ордер на стеження сказано, що під час цього візиту він зустрічався з наближеним до Путіна Іґорєм Сєчіним і з Іґорєм Дівєйкіним — агентом російської розвідки, який нібито пообіцяв надати організаторам виборчої кампанії Трампа компромат на Гілларі Клінтон. 22 липня Пейдж заявив, що не зустрічався ні з одним, ні з іншим.
Трамп і його союзники, особливо Девін Нуньєс, голова Комітету з розвідки Палати представників Конгресу США, заявляють, що ФБР перевищило свої повноваження у випадку стеження за Пейджем. У лютому президент Америки розсекретив службову записку Нуньєса, у якій ФБР обвинувачено в невключенні «суттєвої та релевантної інформації» до запитів на ордери. Нуньєс стверджував, що інформація, здобута Крістофером Стілом — колишнім британським шпигуном, якого демократи найняли для збору інформації про Трампа, — становить «суттєву частину» запиту, причому «його антитрампівська фінансова та ідеологічна мотивація не бралася до уваги або була прихована».
Опубліковані нині документи доводять безпідставність другої частини висунутого Нуньєсом звинувачення. У першому запиті, зробленому в жовтні 2016 року, і в усіх трьох успішних продовженнях дії ордера у 2017-му ФБР пояснює в розлогих виносках, що Стіла, імовірно, найняли для пошуку «інформації, яку можна було б використати для дискредитації кампанії кандидата № 1» («кандидат № 1» — це Трамп).
Читайте також: Трамп пояснив свою позицію щодо визнання Криму російським
Щодо «суттєвості» Стілової інформації, то її оцінити важче, почасти через численні купюри в тексті документа. Але Пейдж перебував у полі зору ФБР принаймні два роки до того, як Бюро дістало якусь інформацію від Стіла. Щоразу запит подовжували на більший термін, ніж попередній, а отже, федерали взнавали дедалі більше нового про діяльність Пейджа. За однією версією, два директори ФБР, три заступники генерального прокурора (двох із яких призначив Трамп) і четверо суддів погодилися видати ордери лише на підставі роботи Стіла. За іншою — вирізані шматки службових записок містять переконливіші причини підозрювати Пейджа в тому, що він, як сформульовано в ордерах, «агент іноземної держави, свідомо зайнятий таємною розвідувальною діяльністю». Виданий у межах FISA ордер повинен показати ймовірні підстави вважати, що об’єкт займається шпигунством на користь іноземної держави. І навіть тут є високий бар’єр: потрібно дістати не одне підтвердження від ФБР і Міністерства юстиції, перш ніж такий ордер потрапить на очі судді. ФБР пройшло цей бар’єр чотири рази й дістало «добро» від чотирьох різних федеральних суддів, призначених республіканцями.
На думку Трампа та його прибічників, це вияв не ретельності, а змови «глибокої держави». Президент США вимагає припинити «мюллерівське ганебне полювання на відьом». Але слідство Роберта Мюллера почалося не з досьє Пейджа чи Стіла, а після звільнення Трампом Джеймса Комі, колишнього директора ФБР, через «щось оте російське», за словами президента. І воно зовсім не ганебне, адже вже дало 32 офіційні обвинувачення та п’ять офіційних визнань вини.
Прибічники Трампа відбиваються. Увечері 25 липня двоє його союзників у Конгресі запропонували резолюцію щодо імпічменту заступника генерального прокурора Рода Розенстайна, який контролює розслідування Мюллера. Це радше символічний хід: Палата представників пішла на канікули на п’ять тижнів, не голосувавши за цю пропозицію. Але з наближенням проміжних виборів напруженість може зростати.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com