Незабаром стартує авіасалон у Фарнборо. Любителі помилуватися літаками на авіашоу, яке, за домовленістю, відбувається щороку то там, то в Парижі, чекатимуть на появу одного з винищувачів F-35 Lightning («Блискавка»), які нещодавно надійшли до британських ВПС і ВМФ. F-35 уособлює все найкраще, що можуть запропонувати військовій авіації сучасні технології. Проте думки відвідувачів крутитимуться більше довкола майбутнього аерокосмічної галузі: який літак прийде на зміну F-35? На шоу скрізь будуть дрони найрізноманітніших форм і розмірів. Звідси питання: чи потрібні будуть майбутнім бойовим літакам пілоти?
Читайте також: Нова якість старої зброї
Принаймні частково відповідь на це питання можна знайти за 400 км на північ від Фарнборо, біля міста Престон, центру графства Ланкашир. На Вортонському аеродромі розташувався найближчий еквівалент знаменитого центру Skunk Works компанії Lockheed Martin — науково-дослідний і конструкторський підрозділ найбільшого в країні підрядчика в аерокосмічній та оборонній галузях компанії BAE Systems. У надрах будівлі під назвою «Ангар 31», яка ретельно охороняється, стоїть Taranis — літак, який назвали на честь кельтського бога-громовержця.
Taranis схожий на ілюстрацію до «Зоряних воєн». Він завбільшки з невеликий реактивний винищувач, але має форму летючого крила. Це безпілотний, малопомітний бойовий дрон. Як і більшістю військових дронів, ним може керувати через безпечний канал пілот із центру управління на землі. Проте Taranis можна ще й відпускати з «цифрового повідка» й дозволяти «думати» з використанням автоматизованих систем штучного інтелекту. Залишений сам на себе, він здатен злітати, знаходити дорогу до зони бойових дій, обирати мішень, атакувати її ракетами, а тоді повертатися на базу й здійснювати посадку. Наземний пілот потрібен лише для спостереження і втручання, якщо виникне потреба.
Спочатку «Блискавка», тоді «Грім»
Якщо обходитися без пілота, а також без систем, необхідних людині для керування винищувачем та виживання під час карколомних маневрів, то можна отримати чимало переваг, і не останньою з них є вартість. Пілотована версія Taranis, якби таку створили, була б удвічі більша й удвічі дорожча. Є думка, що нинішній прототип дав змогу BAE вкластися приблизно в £185 млн ($244 млн). Як для експериментального прототипу, виготовленого в єдиному екземплярі, це недорого. Lockheed Martin F-35, до створення якого доклалися 10 країн, вважається найдорожчою за всю історію військовою системою. На розробку цього літака витратили близько $50 млрд, і кожен із них коштує до $100 млн.
Запускати Taranis у серійне виробництво наразі не планується. Його створили, аби дослідити, на що здатен такий дрон. Після серії успішних випробувальних польотів в Австралії інженери BAE готові застосувати здобуті знання під час розробки бойових літаків, які можуть піднятися в повітря вже через десяток років.
Хороша новина для пілотів: навіть в оснащених дронами військово-повітряних силах їм все ще буде робота, хоча й необов’язково в повітрі. Одні контролюватимуть дрони із землі. Інші все ж таки продовжать літати, адже, як зауважив директор відділу повітряних стратегій BAE Майкл Крісті, у майбутньому безпілотні й пілотовані винищувачі працюватимуть разом.
На думку Крісті, у цій системі завжди буде потрібна людина, яка може приймати рішення. А в деяких випадках буде краще, якщо вона перебуватиме в повітрі, у гущі подій. Так само як сьогодні пілоти винищувачів літають у супроводі ведених льотчиків, один-єдиний пілот міг би літати з групою бойових дронів типу Taranis, які були б його веденими роботами. Дрони діяли б автономно, але реагували б на команди пілота. Вони могли б використовуватися для розвідки місцевості або для атаки (щоб не залучати пілотовані літаки).
Ідея польотів, під час яких пілот летів би в одній ланці з дронами, відпрацьовується і в низці інших країн. Торік інженери-дослідники Lockheed Martin переробили винищувач F-16 у безпілотний дрон, обладнаний різноманітними системами для уникнення зіткнень, і провели випробувальний політ у парі з пілотованим винищувачем, під час якого на полігоні було здійснено атаку на наземні цілі. Японія також розглядає можливість використовувати ескадрильї дронів для супроводу пілотованих літаків. Японці вважають, що дрони здатні здійснювати карколомні захисні маневри з такими перевантаженнями, які не витримає жодна людина, тож їх можна було б використовувати для відволікання ракет від пілотованих літаків. Китай також розробляє бойовий дрон під назвою «Темний меч», який можна було б так само використовувати в парі з пілотованими літаками-винищувачами.
Таке бачення низки повногабаритних дронів із єдиною людиною-командиром надає зовсім нового значення терміну «командир ескадрильї». А до того ж вимагає нових технологій, і деякі з них уже можна побачити у F-35.
Читайте також: Винищувачі п’ятого покоління — гра на випередження
F-35— величезна інформаційна система, у якій обсяг генерованих його сенсорами даних набагато перевищує обсяг, який може опрацювати людина, тож комп’ютери літака видають пілотові лише необхідну для нього порцію і тільки тоді, коли йому треба це знати. Інформація стосовно польоту виведена на сенсорні екрани в кабіні пілота й проектується у вигляді зображень у його шолом. Краще бачити пілотові допомагають вмонтовані у фюзеляж камери, через які він «дивиться» крізь конструкції літака. Тож пілот може побачити будь-що, раніше приховане від нього, навіть те, що безпосередньо під ним.
Цей потік інформації надходить також до інших пілотованих літаків, дронів-розвідників і наземних сил. Замість того щоб атакувати ретельно укріплену позицію самому, пілот F-35 зможе, наприклад, викликати ракетний удар із корабля. Згодом потік інформації розшириться і пілот отримуватиме дані від бойових дронів зі свого супроводу й віддаватиме їм накази.
З огляду на всі ці додаткові дані для військових льотчиків майбутнього шоломи матимуть ще більше значення, ніж нині. У BAE є експериментальна система, у якій майже всі фізичні інструменти та прилади керування замінено на віртуальні, які проектуються в шолом пілота. Пілот може «торкатися» або «керувати» ними так, ніби вони існують фізично: сенсори розшифровують його рухи й розпізнають те, що він намагається зробити. Тож коли доведеться модернізувати системи польоту літака, то змін зазнаватиме передусім шолом пілота.
Польоти без пілота
Поява таких можливостей порушує питання, наскільки автоматизовані операції можна поширити на цивільну авіацію. Цифрові електродистанційні системи керування літаком, у яких комп’ютери миттєво приймають рішення, необхідні для виконання маневрів, про котрі пілот сигналізує штурвалом, уже переселилися з військових реактивних літаків у цивільні авіалайнери. Америка, Росія та інші країни досліджують можливість використання безпілотних військових літаків для перевезення вантажів і дозаправлення в повітрі. Автоматизувати можна й цивільні вантажні літаки. Проте, на думку керівників авіакомпаній, пасажири почуватимуться некомфортно на борту лайнерів без пілотів.
Але для авіалайнерів теж є компроміс. Технологічний прогрес уже зробив непотрібними професії радіооператора, штурмана-навігатора й бортінженера. Завдяки дронам на відпочинок можна буде відправити й другого пілота. Наприклад, відомо, що в Airbus розглядають можливість рейсів із одним пілотом. Така система дасть змогу наземному пілотові керувати літаком у разі виникнення проблеми. Команда досвідчених пілотів у диспетчерському центрі могла б стежити за всім флотом реактивних лайнерів. Чи буде цього достатньо, щоб заспокоїти нервового пасажира, навіть якщо це дасть змогу знизити вартість квитка? Побачимо.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com