Відсоткові ставки зростають, і це, напевне, створить навантаження на фінансові ринки. Як інвестори, так і регуляторні органи багато віддали б, аби знати, звідки чекати нової кризи. Що буде її найімовірнішою причиною?
Зазвичай фінансові кризи не обходяться хоча би без одного з таких трьох інгредієнтів: надмірного позичання, концентрації ставок на певних цінних паперах і невідповідності між активами та зобов’язаннями. Криза 2008 року виявилася надто серйозною, тому що там були наявні всі три: великі ставки на структуровані продукти, прив’язані до житлового ринку, і банківські баланси, які одночасно були й перевантажені, й залежні від короткотермінового фінансування. Азійська криза кінця 1990-х стала результатом того, що компанії брали надто багато доларових позик, тоді як доходи отримували в місцевій валюті. Бульбашка доткомів мала не такі важкі наслідки, як ці дві кризи, бо концентровані ставки були в простих акціях; заборгованість не відіграла якоїсь значної ролі.
Це може здатися дивним, але генеза наступної кризи ховається, імовірно, у корпоративному борзі. Прибутки інтенсивно зростають. Очікується, що компанії з індексу S&P 500 отримають 25% щорічного приросту, коли буде опубліковано всі результати за І квартал. Деякі компанії, як-от Apple, мають величезні прибутки.
Читайте також: Зовнішній борг: час розплати наближається
Але багато інших ні. За останні десятиріччя компанії намагалися оптимізувати свій баланс через залучення позик і переваги від звільнення від оподаткування виплат за відсотками. Підприємства з обмеженими фінансами зазвичай використовують їх для викупу назад акцій: або під тиском від інвесторів-активістів, або щоб підняти ціни на акції (а отже, цінність опціонів керівництва). Водночас затяжний період низьких відсоткових ставок зробив залучення позикових коштів дуже спокусливим варіантом. За даними кредитно-рейтингової агенції S&P Global, станом на 2017 рік 37% 
глобальних компаній мали велику заборгованість. Це на п’ять відсоткових пунктів більше, ніж у 2007-му, напередодні фінансової кризи. Угоди з прямого інвестування також становлять зараз більшу частину заборгованості, ніж будь-коли від початку кризи. Однією з ознак погіршення кредитної якості ринку є те, що у всьому світі медіанний рейтинг облігацій стабільно знижується з 1980-го — від А до ВВВ– (див. «Спад від А до В»). Ринок поділений на зобов’язання «інвестиційного класу» (борг із високим кредитним рейтингом) і спекулятивні, або ж «сміттєві», облігації нижче від цього рівня. Межа проходить між ВВВ– і ВВ+. Тож зараз медіанна облігація перебуває на одну сходинку вище, ніж сміттєва.
Якість падає навіть для боргових зобов’язань інвестиційного класу. За даними інвестиційної компанії PIMCO, у США 48% таких облігацій зараз мають рейтинг ВВВ, тоді як у 1990‑х роках їх було 25%. В емітентів також більша заборгованість, ніж раніше. У 2000-му чистий коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів для емітентів із рейтингом ВВВ дорівнював 1,7, а сьогодні вже 2,9.
Читайте також: Нерівномірне відновлення
Інвестори не хочуть підвищення доходів для компенсації погіршення якості корпоративного боргу, навіть навпаки. У нещодавньому виступі на конференції в Лондонській школі бізнесу директор департаменту фінансової стабільності Банку Англії Алекс Брейжер порівняв дохідність корпоративних облігацій із безризиковою відсотковою ставкою (прогнозом ринку для короткострокових цінних паперів). У Британії інвестори практично не вимагають надлишкової дохідності з корпоративних облігацій, яка відповідала б кредитному ризику емітента. В Америці спред опустився до найнижчої за 20 років величини. Низькі відсоткові ставки заохочують компанії випускати більше боргових зобов’язань, а інвестори аналогічно хочуть купувати облігації через низькі прибутки від готівки. Брейжер також дійшов висновку, що вартість страхування від неплатоспроможності емітента облігацій, за даними ринку кредитних дефолтних свопів, за останні два роки впала на 40%. Тому може здаватися, що інвесторів менше непокоїть корпоративний дефолт. Але розроблена фінансовою аналітичною компанією Credit Benchmark модель оцінки банками ймовірності дефолту свідчить, що за цей період ризики майже не змінилися. Тож інвестори отримують менше прибутку за тих самих ризиків. Додайте до цього зменшення ліквідності ринку облігацій (тому що банки вийшли з процесу активного формування ринку) — і ось вам рецепт наступної кризи. Можливо, не цього року й навіть не наступного. Але провісники лиха вже тут.
За словами стратега Citigroup Метта Кінґа, останніми місяцями різко зменшилися випадки придбання американських корпоративних боргових зобов’язань іноземними агентами, а дохідність облігацій інвестиційного класу цього року наразі тримається на рівні –3,5%. Він порівнює ринки з дитячою грою «гарячі стільці». Коли центральні банки забирають монетарний стимул, вони забирають стілець. Під кінець хтось не втрапить на сидіння й гепнеться на землю.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com