Це Британія, а не Росія отруїла Сєрґєя Скріпаля та його дочку, щоб розпалити русофобію. А можливо, Україна вибрала жертвою колишнього шпигуна, щоб підставити Москву. Або ось що: ймовірно, Скріпалі випадково зазнали дії британського нервово-паралітичного газу, виготовленого в лабораторії Портон-Даун. А може, винуватці — напівбожевільний наречений доньки Скріпаля та його матінка, які зробили все це з ревнощів. Зрештою, Росія не виробляє нервово-паралітичний газ «Новичок», який нібито став причиною отруєння. І взагалі ніякого «Новичка» там не було, а був токсин BZ, що вже таємно підтвердила одна швейцарська лабораторія.
Ось лише деякі із заяв, зроблених російськими державними ЗМІ, Міністерством закордонних справ та інтернет-тролями після спроби ліквідації колишнього російського шпигуна в англійському місті Солсбері. Їхній суперечливий характер — не вада кремлівської пропаганди, а, навпаки, її фішка. Мета дезінформаційної кампанії — засипати західні розвідслужби какофонією диких заяв, а не пропонувати зв’язну версію того, що відбулося. Цю тактику Росія вже використовувала раніше у війнах в Україні (зокрема, зі збитим літаком рейсу MH17 «Малайзійських авіаліній») і в Сирії. Ці історії регулярно перевіряє Міністерство закордонних справ Британії.
На початку цього року посольство Росії в Нідерландах твітнуло гасло, яке мало б уособлювати її зовнішню політику: «Сила Росії в правді». Залишилося неясним, чи натяк на Джорджа Орвелла був навмисним. Але російські політики майже не приховують свою участь в інформаційній війні, заявляючи, що РФ потерпає від нападів західних ЗМІ, які хочуть створити їй неприємності. У такий спосіб вони приписують тактику Росії іншим країнам.
Отже, виходить, що Британія та Франція підлаштували фальшиву хімічну атаку в сирійському місті Дума й скористалися сфабрикованим відео з YouTube для виправдання спільних з Америкою ударів 14 квітня. «Це встановлений факт», — запевнив Дмітрій Кісєльов, ведучий головної щотижневої програми новин у Росії. ЗМІ спочатку заявили, що немає жодних доказів використання хімічної зброї в Сирії, а тоді почали твердити, що ці докази сфабрикувала Британія.
Й отруєння Скріпалів, й атака на Сирію, за словами Кісєльова, — «англосаксонські провокації», проведені «недалекою Британією», у «диявольському плані» якої брала участь і Америка. (Світу, додає він, ще пощастило з таким тверезим і стриманим лідером, як Владімір Путін.) У студії на екрані фоном показали зображення Біг-Бена і старий російський вислів «Англичанка гадит», уперше застосований до королеви Вікторії, яка завдала принизливої поразки Росії в Кримській війні 1853–1856 років.
Вікторія не єдина англійка, яка нібито насолила Росії. Найбільший прокремлівський таблоїд «Комсомольская правда» минулого місяця надрукував об’ємне інтерв’ю з «істориком розвідувальних служб», який заявив, що Єлизавета І відрядила своїх лікарів до «шляхетного й доброго» царя Івана IV (більше відомого як Іван Ґрозний) отруїти його та його дружину ртуттю. «Англійці мали всі причини отруїти Івана Ґрозного. Він почав виявляти незалежність, позбавив англійських купців привілеїв і сперечався із самою королевою», — пояснює історик. Він додав, що справою рук англійських шпигунів у вигляді купців була також і так звана смута — період голоду й бунтів на початку XVII століття.
Усе це подається як історичний прецедент до змови, нібито задуманої ще однією «англічанкою» — Терезою Мей, щоб зіпсувати імідж сучасного російського царя Путіна, отруївши Скріпалів нервово-паралітичним газом. Але справжня історія дещо відмінна, і ці розбіжності досить красномовні. У листах до Єлизавети І Іван Ґрозний пропонує англійській королеві вийти за нього заміж і просить її про притулок, якщо на Батьківщині в нього почнуться неприємності. Вона відмовила.