Уже місяць країна живе з новим омбудсменом. Після голосування в парламенті за кандидатуру депутатки від «Народного фронту» Людмили Денісової пристрасті навколо її призначення трохи вляглися, проте озвучені проблеми залишилися невирішеними. Це і відкрита процедура голосування, яку депутати вписали в закон про Регламент (хоча закон про уповноваженого з прав людини передбачає таємне обрання), і перевищення термінів призначення, яке, за законом, мало відбутися найпізніше 6 червня 2017-го, і незалучення громадськості до процесу висунення кандидатур.
Така кількість порушень викликала неабияке занепокоєння в правозахисників. Вони із самого початку заявляли, що процедура призначення уповноваженого має відповідати Паризьким принципам ООН, тобто відбуватися із залученням представників громадянського суспільства. Такі самі претензії звучали від міжнародних партнерів: ООН, ОБСЄ, Freedom House, Amnesty International. У прес-службі президента обіцяли, що гарант візьметься виправити помилку з відкритим голосуванням, але він цього так і не зробив, а відповідний законопроект від депутатів був відхилений. Українці отримали уповноважену з прав людини без конкретного правозахисного досвіду й невирішену колізію в законодавстві.
Правозахисники пропонують два способи виправлення ситуації: оскаржити призначення омбудсмена в Конституційному Суді та внести зміни до законодавства, щоб наступне голосування через п’ять років відбулося за всіма правилами. Ці два процеси можуть відбуватися одночасно. Із конституційним поданням можуть звернутися, наприклад, президент, уповноважений із прав людини та не менше ніж 45 народних депутатів. Саме на останніх сподіваються активісти, які закликали депутатів звернутися до КСУ щодо неконституційності обрання уповноваженого. Михайло Каменєв, виконавчий директор ГО «Правозахисна ініціатива», зазначив, що КСУ може скасувати як призначення Денісової, так і закон, що містить норму про відкрите голосування на підставі порушення процедури, як нещодавно сталося з мовним законом 2012-го.
Читайте також: (Не)легітимний омбудсмен
Наслідком такого рішення може бути запуск нової процедури обрання уповноваженого. «Якщо суд каже, що ніяких порушень не відбулося, і пояснює чому, тоді ми далі живемо з цим уповноваженим, із цією процедурою та розумінням, що так голосувати закони можна», — каже Каменєв. КСУ може й відмовити у відкритті провадження, скажімо, через «брак належного правового обґрунтування» — формулювання, яке, за словами експерта, часто трапляється в ухвалах Конституційного Суду про відмову у відкритті. Зараз, каже він, у КСУ є значний кредит довіри, це дає підстави сподіватися, що провадження відкриють. За його словами, важливим завданням буде переконати Конституційний Суд, що зміна процедури обрання омбудсмена з таємної на відкриту є порушенням одного із засадничих принципів функціонування інституту — його незалежності. На озброєнні будуть зауваження Головного юридичного управління до законопроекту про Конституційний Суд, через який і змінили згадану процедуру. У зауваженнях ідеться про те, що закон про Регламент не узгоджується із законом про уповноваженого щодо цієї процедури, а відкрите голосування загрожує незалежності та політичній неупередженості омбудсмена.
Гіпотетично призначення Денісової могло би бути предметом конституційної скарги — це новий інструмент в українському законодавстві, завдяки якому кожен громадянин може звернутися зі скаргою на закон до Конституційного Суду. Утім, спершу треба пройти попередні інстанції. До того ж, зазначає Каменєв, скаргу має подавати той, чиї права порушені. «У цьому процесі можна вважати, що порушені права попереднього омбудсмена Валерії Лутковської, яка внаслідок таких рішень втратила посаду. Але я сумніваюся, що вона піде на такий крок», — міркує експерт. За його словами, боротьба за посаду Лутковській не потрібна, бо призведе лише до репутаційних втрат.
Каменєв запевняє, що вже є певна домовленість із народними депутатами, які готові звертатися до КСУ. Мустафа Найєм (фракція Блоку Петра Порошенка) під час брифінгу в парламенті 18 квітня підтвердив, що таке подання готується. «На наступному пленарному тижні ми почнемо збір підписів. Зараз готується це подання. Сподіваюся, знайдемо 45 колег у залі, разом із якими звернемося до Конституційного Суду. Я ще раз хочу наголосити, що це не війна з особистостями — це війна за інституцію, за те, щоб вона була незалежною та не підпорядковувалася жодній політичній силі», — зазначив депутат.
Навіть якщо не враховувати колізію з процедурою обрання, законодавство про омбудсмена потрібно міняти через деякі застарілі норми. І для того не треба чекати рішення Конституційного Суду. Правозахисники переконані, що краще це робити просто зараз, у міжвиборчий період. За словами Тетяни Печончик, голови правління Центру інформації про права людини, посилення незалежності інституту омбудсмена є рекомендацією Універсального періодичного огляду ООН — найбільшого моніторингового механізму з прав людини. «Уряд України прийняв цю рекомендацію, узявши зобов’язання за чотири наступні роки посилити незалежність інституту омбудсмена», — розповіла Печончик. Крім того, є вимога таких змін від правозахисної спільноти. «Ми були свідками того, що процес обрання нинішнього омбудсмена супроводжувався багатьма політичними впливами, які підривають незалежність і довіру до цього офісу, тому вважаємо, що потрібно вносити зміни до закону», — заявила правозахисниця.
Читайте також: Фабрика законодавчого спаму
За її словами, потрібні чотири ключові зміни: зниження вікового цензу, таємне голосування, прозорий конкурс і залучення громадськості в конкурсну комісію. «Зараз у законі є віковий ценз: омбудсменом може стати людина, якій виповнилося 40 років. Проте навіть президентом можна стати в 35. Це штучна вимога в законі. Ми вважаємо, що вікова планка має бути знижена», — пояснює вона. Таємне голосування, як уже було сказано, забезпечує незалежність інституції. «Ми вважаємо, що слід увести етап прозорого й відкритого конкурсу з чіткими критеріями, процедурами, куди могли б подаватися охочі кандидати з правозахисного середовища», — зазначає правозахисниця. Згідно з чинним законодавством кандидатів висуває спікер парламенту або чверть від складу депутатів. «Ми вважаємо, що до конкурсної комісії мають залучатися представники громадськості, а конкретніше національних і міжнародних правозахисних організацій. Їм слід брати участь у відборі, проведенні інтерв’ю, виробленні чітких критеріїв, щоб рекомендувати парламенту внаслідок такої конкурсної процедури справді сильних і незалежних кандидатів», — повідомила Печончик.
За її словами, Центр інформації про права людини готовий працювати над відповідними змінами до законодавства, розробляти текст проекту. Однак є сумніви, що нинішній склад парламенту посилить незалежність інституції омбудсмена.
Читайте також: БПП: один за всіх і всі за себе
Баталії навколо посади уповноваженого з прав людини розгорнулися недарма, адже за каденції Валерії Лутковської інститут омбудсмена значно зміцнів. В Україні був запроваджений Національний превентивний механізм, який дозволяє без попередження перевіряти місця несвободи: в’язниці, ізолятори, психіатричні лікарні тощо, зокрема модель «Омбудсман+», яка передбачає залучення до цього моніторингу представників громадськості. Омбудсмен дістав широкі повноваження у сфері доступу до публічної інформації, захисту персональних даних, протидії дискримінації. Налагодилися контакти між офісом омбудсмена та правозахисною спільнотою. «Для нас інститут омбудсмена є фактично зв’язною ланкою між нашою організацією, громадянським суспільством і владою. По суті, чи не найважливішим каналом, щоб доносити дослідження, висновки про порушення прав людини до влади й вимагати від неї реальних кроків: ухвалення законів, припинення порушень прав людини тощо», — зазначила Марія Гур’єва, речниця Amnesty International в Україні. «Офіс омбудсмена — це ключова державна інституція із захисту прав людини. Якщо взяти до уваги те, що права людини — завжди відносини влади й громадянина, то це один із державних органів, який має досить широкий мандат, щоб критикувати все, що відбувається в інших державних органах, вказувати на їхні порушення й помилки. Звичайно, така велика відповідальність вимагає, щоб ця людина була достатньо компетентною, фаховою та незалежною, могла казати про порушення в роботі тих чи інших органів влади авторитетно й неупереджено», — пояснює Тетяна Печончик.
Читайте також: Партійна криза
Найбільша значущість інституту омбудсмена в нинішній політичні конфігурації полягає саме в Національному превентивному механізмі, вважає Каменєв. «Найбільше місць несвободи — СІЗО, тюрми, ізолятори тимчасового тримання тощо — перебувають у підпорядкуванні міністра юстиції Петренка й міністра внутрішніх справ Авакова. Є певні занепокоєння, коли уповноважений належить до тієї самої політичної сили, що й два ключові міністри у сфері місць несвободи», — підкреслив він. Крім того, за словами експерта, уповноважений може робити заяви, які сприймаються міжнародною спільнотою набагато серйозніше, ніж заяви громадськості, народних депутатів. Тому що омбудсмен за визначенням є незалежним органом, і це по-різному можна використати.
Крім того, уповноважена Лутковська брала участь у мінських переговорах щодо вирішення конфлікту на Донбасі, у поверненні українських засуджених з окупованих територій, відвідувала політичних в’язнів в анексованому Криму в результаті переговорів із російською колегою. Це ще один аргумент на користь того, що така людина має бути неупередженою і політично незаангажованою.