20 січня в центрі Києва палала чергова історична будівля, розміщена на вулиці Богдана Хмельницького, 12/14. Прибутковий будинок XIX століття, який є пам’яткою архітектури, проте вже багато років стоїть занедбаний, загорівся точно не випадково. Такі пожежі в центрі столиці, на жаль, стали регулярним явищем. Не так давно палав ще один історичний будинок неподалік — колишній центральний гастроном на Хрещатику, від якого тепер залишилися тільки стіни.
Напівзруйновані, занедбані пам’ятки архітектури вже давно стали візитівкою Києва. Журналісти регулярно б’ють на сполох у зв’язку з такою ганебною ситуацією, але ставлення чиновників до історичної спадщини це не змінило. Час від часу міська влада робить чергові заяви, але пам’ятки й далі руйнуються.
Вкотре щодо теми занедбаної історичної спадщини мер Віталій Кличко звернувся 6 лютого. Він пообіцяв повернути занехаяні історичні будівлі в комунальну власність.
Читайте також: У центрі Києва біля ЦУМу сталася масштабна пожежа
«Хочу попередити власників тих будівель, які знаходяться в занедбаному стані: ми будемо зараз розглядати і приймати політичне рішення Київради про повернення таких будинків у власність громади», — сказано в заяві, яку поширила прес-служба КМДА. Щоправда, мер міста відразу уточнив, що для порятунку будівель потрібен час.
«Ми працюємо лише в правовому полі. І, на жаль, це вимагає трохи більше часу для того, щоб зібрати відповідні документи, звернутися до прокуратури й відповідно судів, які приймають рішення», — зазначив Кличко.
На жаль, у київських реаліях така тяганина перетворюється на анекдот про шаха та падишаха. Розгляди можуть тривати роками й навіть десятиліттями. За цей час у Києві або змінюється мер, або черговий особняк розвалюється від старості чи вандалізму.
Є й зовсім сумні приклади, такі як садиба Мурашка на вулиці Мала Житомирська. Це одна з найвідоміших архітектурних пам’яток Києва, якій присвячена окрема стаття у Вікіпедії. У цьому випадку нічого повертати в комунальну власність вже не потрібно: садибу Мурашка повернули ще у 2013 році. До того часу нею володіло таке собі ТОВ «Пантеон-Інвест», яке довело будівлю до напівзруйнованого стану. Однак чиновники так і не знайшли грошей на ремонт садиби, хоча Віталій Кличко очолює Київ вже чотири роки й за цей час цілком міг би навести лад із занедбаним будинком у центрі міста.
Імовірно, як і в інших таких випадках, чиновників бентежить маленька поверховість історичної будівлі. Навіщо зберігати такий будиночок, коли під ним золота земля? Адже на цій ділянці можна побудувати свічку у 25 поверхів!
У відповідь на запит депутата Київради Людмили Березницької, яка поцікавилася подальшою долею садиби Мурашка, у Департаменті культури КМДА розповіли, що будівля в аварійному стані й далі руйнується. Чиновники поскаржилися, що оголошували тендер на проведення першочергових протиаварійних робіт, однак знайти підрядника так і не вдалося.
Читайте також: На місці будинку, який горів на Хрещатику, планується будівництво висотки – документ
«Наприкінці червня 2017 року Департамент культури вдруге подав оголошення на закупівлю будівельних робіт, однак учасники закупівлі подали неповні пакети документів, передбачені законодавством України про закупівлі, тому їхні пропозиції відповідно до нормативно-правових актів були відхилені», — повідомила КМДА.
Активісти вважають, що влада столиці може навмисно затягувати ремонт пам’яток архітектури та вигадувати безліч різних причин для того, щоб не проводити реконструкцію. Мета таких дій проста — поступово довести будівлі до цілком аварійного стану, щоб відновити їх було вже неможливо. А потім із чистою совістю та почуттям виконаного боргу прибрати руїни.
І справді, практика підтверджує такі побоювання. Минулого літа в садибі Мурашка обвалився балкон, уламки якого впали на дорогу й могли травмувати перехожих. А в історичній будівлі на вулиці Богдана Хмельницького рік тому взагалі обвалилося перекриття. Тоді під уламками загинуло двоє людей. Бездіяльність та халатність міської влади коштувала життя двом українцям, проте громадськість це не дуже засмутило…
Ще один багатостраждальний будинок, який періодично потрапляє в епіцентр скандалів, — особняк на вулиці Грушевського, 4-Б. У 2015-му його власник звернувся до суду, щоб вивести об’єкт із реєстру пам’яток архітектури, і виграв процес. Уже кілька років забудовник намагається знищити будинок, щоб звести на його місці хмарочос висотою 48 поверхів. Такий велетень повинен з’явитися на самому початку Хрещатика, і якщо це трапиться, нинішній вигляд вулиці безповоротно зміниться.
На відміну від інших споруд будинок на Грушевського, 4-Б не закинутий. На момент приходу забудовників у ньому розміщувалося відразу кілька громадських організацій, які роками вели з бізнесменами війну за будинок і не давали його знищити. За словами активістів, представники забудовника стали ламати перекриття на третьому поверсі, навіть незважаючи на те, що на першому перебували люди.
За словами екс-депутата Київради Олени Терещенко, знищити будівлю хочуть бізнес-структури, пов’язані з колишнім міністром культури Дмитром Табачником, який працював в уряді Миколи Азарова.
Дивіться фоторепортаж: Пожежа в колишньому Центральному гастрономі на Хрещатику
«Будинок має дуже велику цінність як приклад ранньої забудови вулиці Грушевського біля Хрещатика. До того ж там є унікальний внутрішній дворик зі своєрідною системою сходів. Однак мені відомо, що забудовник-інвестор ТОВ «Грааль», який наближений до одіозного Табачника, хоче на його місці звести хмарочос. Вже є проект спорудження. І якщо будинок завалиться, чого й хоче забудовник, свідомо доводячи його до руйнування, зняття охоронного статусу буде гарантовано. А після цього за знесення історичного будинку він, найімовірніше, залишиться безкарним, оскільки відповідальність, згідно зі ст. 298 ККУ, передбачена тільки за пошкодження або знищення об’єкта культурної спадщини», — розповіла Терещенко в коментарі журналістам.
За її словами, у Києві лише близько 100 унікальних історичних будівель, які сьогодні під загрозою знищення. Щоб розказати про них, треба написати цілу книгу. Навряд чи щось схоже можливе в якійсь іншій європейській столиці.
Та, на жаль, треба визнати, що така ситуація склалася багато в чому з вини самих киян, які дуже пасивно відстоюють історичну спадщину. Людей, котрі справді активно борються за збереження будівель і проти свавілля забудовників, можна перерахувати на пальцях. Їхніх зусиль явно недостатньо, щоб протистояти апетитам мафії, яка розглядає кожен київський особняк як потенційний будівельний майданчик для зведення чергового бізнес-центру.
Таке ставлення до власної історичної спадщини ніяк не відповідає європейським традиціям, адже в Європі, навпаки, ретельно зберігають історичні пам’ятки. Руйнування старовини заради типових новобудов є ознакою радше азіатських країн. Тож, якщо ми справді претендуємо на своє місце в Європі, доводити ці амбіції треба на практиці, а не тільки в пишномовних виступах та деклараціях.