У 1970-му троє ентузіастів зняли невеличкий офіс у Женеві, щоб утілити в життя неймовірно масштабну, ба навіть наполеонівську ідею — створити платформу для обміну думками, переживаннями та знаннями стосовно людського розвитку. Наступного року в маленькому гірському містечку на сході Швейцарії відбувся мало кому відомий Європейський управлінський симпозіум. Відтоді минуло майже півстоліття, і неймовірна ідея кількох романтиків переросла в потужну міжнародну організацію — Світовий економічний форум, який щороку збирає у швейцарському Давосі тисячі знаменитостей: представників бізнесу, влади, медіа, академічної та творчої спільнот, громадянського суспільства з усього світу. За час свого існування Давоський форум став платформою, на якій, без перебільшення, визначається порядок денний розвитку людства.
Цьогорічний форум не став винятком і вже традиційно порушив велику кількість надзвичайно актуальних питань. Обговорювали чимало локальних проблем окремих країн та регіонів, специфічних проблем певних галузей економіки та сфер життя. Але більшість дискусій була пронизана двома ключовими глобальними сюжетними лініями.
Читайте також: Давос без «зрад» і «перемог»
Перша радше стратегічна. У 2016-му засновник Світового економічного форуму Клаус Шваб написав книжку «Четверта промислова революція», у якій чітко окреслив, які технологічні зміни зараз відбуваються та які наслідки вони матимуть для бізнесу, суспільства, держави, укладу життя. Ідеї, викладені в книжці, лягли в основу дискусій у Давосі два роки тому. Хоча на той час масштабні лавиноподібні зміни в межах Четвертої промислової революції були на марші, але бракувало їх системного осмислення на рівні глобальних лідерів. І тоді форуму вдалося заповнити цю прогалину.
Тепер доктор Клаус Шваб опублікував нову книжку під назвою «Формуючи Четверту промислову революцію». Її ідеї лягли в основу порядку денного цьогорічного форуму. Хоча всі зміни, асоційовані з Четвертою промисловою революцією, задумані для покращення життя людства, однак, що парадоксально, вони породжують неймовірну кількість негативних побічних ефектів: витіснення робочої сили машинами та штучним інтелектом, соціальну й майнову нерівність, ризик глобальних конфліктів за технологічну першість, кіберзлочинність та багато іншого. Унаслідок цього, як сказав Клаус Шваб, світ переживає глибоку соціальну кризу, бо економічне зростання, зумовлене технологічним проривом, не відповідає потребам соціуму за параметрами екологічності, інклюзивності (за рівнем доходу, освіти, віком, статтю, національністю) тощо. Щоб Четверта промислова революція змінила життя людей на краще, її треба формувати, тобто спрямовувати у правильне русло, паралельно усуваючи побічні ефекти. Як це зробити? Ось над чим ламали голови в Давосі.
У цій канві відбулося чимало дискусій. Говорили про те, як технологічні нововведення мають змінити освіту, охорону здоров’я, державне управління, науку, торгівлю, ланцюжки вартості та багато інших сфер життя. Думали над тим, як забезпечити технологічні зміни достатньою кількістю ресурсів, передусім людських. На одній із панелей прозвучало, що на сьогодні в США є 500 тис. вакансій для ІТ-спеціалістів, у ЄС — 600 тис. Бракує фахівців. Хоча вся система освіти — від шкіл, коледжів, університетів до курсів підвищення кваліфікації людей із дипломами — сфокусована на заповненні прогалини, однак не може впоратися з цим завданням. Що породжує величезну нерівність, бо ті, хто «на ти» з технологіями, мають зовсім інші перспективи, рівень доходів і соціальний статус, ніж ті, хто далекий від усіляких «комп’ютерних штучок». Технології суттєво підвищують продуктивність праці. Завдяки цьому їх адепти можуть виконувати ту саму роботу з меншою кількістю зайнятих, а технологічні гіганти отримують космічні прибутки, які не мають куди дівати. Наслідок — купка людей заробляє мільярди, а решта жорстко конкурує за копійки, що призводить до зростання соціального напруження на осях високий — низький дохід та наявність — відсутність роботи.
Інший бік технологічного прориву — різке поглиблення проблеми кібербезпеки. Виконавчий директор Cisco Systems, провідного американського виробника мережевого обладнання, повідомив, що компанія щодня блокує 20 млрд кібератак. Не дивно, що кіберризики та негативні наслідки їх реалізації (як-от зупинка торгів на фондових ринках) на форумі назвали одним із найімовірніших спускових гачків можливої кризи.
Власне, розмови про наступну глобальну економічну кризу — друга магістральна сюжетна лінія Давосу, радше тактична. Для багатьох вона була несподіваною. Світова економіка розвивається, МВФ протягом минулого року двічі підвищував прогноз темпів її зростання та зробив це знову на спеціалізованій панелі в Давосі. Фондові ринки в усьому світі рухалися вгору практично весь минулий рік, б’ючи рекорд за рекордом, а від початку 2018-го динаміка навіть пришвидшилася. У США успішно провели податкову реформу, чого, за словами президента Трампа, мало хто очікував. Загрози популізму та протекціонізму у світі нібито відійшли в тінь. Здавалося б, кращого моменту для розвитку глобальної економіки годі й очікувати. Тож серед учасників форуму панувала ейфорія. Її добре вловила виконавчий директор одного з найбільших американських інвестбанків JP Morgan Asset Management Мері Каллаган Ердоуз, сказавши, мовляв, цього року учасників Давосу найбільше тривожить те, що на форумі можна почути незвично мало тривог.
Читайте також: Провокація у вишиванці. У Давосі заборонили росЗМІ перебувати на офіційних заходах за участю Порошенка
Теорія вчить нас, що кожна економічна криза зароджується в надрах зростання, яке їй передує. Статистичний факт: коли все добре й одночасно зростають ціни на всі класи активів, зокрема на акції, облігації, сировинні товари, нерухомість, то криза не за горами. Мабуть, чимало учасників Давосу розуміють це, хоча говорити про це відверто в ділових колах не прийнято. Доктор Шваб у вступному слові сказав: «Ми, мабуть, перебуваємо в кінці фази зростання економічного циклу». З цього все почалося. Директор-розпорядник МВФ Крістін Лаґард пригадала, як у жовтні на презентації «Огляду світової економіки» цитувала Джона Кеннеді: «Коли світить сонце, час лагодити дах», маючи на увазі, що зараз у світовій економіці все добре. Отже, час у нормальному режимі вирішувати всі системні проблеми, щоб бути готовими до наступної кризи. Її колега головний економіст МВФ Моріс Обстфельд також висловився дипломатично, але набагато конкретніше. Він закликав банки вибудовувати буфери капіталу, тобто робити запаси капіталу на випадок виникнення непередбачуваних втрат, бо «наступна рецесія може бути ближчою, ніж ми думаємо».
Така постановка питання наштовхнула на думку, що частина економістів усвідомлює: наступна глобальна економічна криза не за горами. Відбулися дві дуже доречні панельні дискусії, цілком присвячені можливій економічній кризі. Але їхні учасники здебільшого розчарували. Вони погодилися з тим, що ціни на фінансові активи у світі надзвичайно високі та що без помітної корекції, тобто падіння на ринках акцій, облігацій, сировинних товарів та нерухомості в середньостроковому періоді, мабуть, не обійдеться. А от сказати точно, де буде джерело кризи, ніхто не зміг. Було названо чимало факторів, які глобальна економічна спільнота на сьогодні вважає найбільш ризиковими. Серед них економіка Китаю (хоча китайці безперестанку сипали аргументами, що в них усе добре), величезні рівні боргу в усьому світі, у середньому помітно вищі, ніж перед кризою 2007–2008 років, кіберзагрози, високі ціни на фондовому ринку (у МВФ його вважать значно меншою загрозою, ніж рівень боргу), геополітичні негаразди.
Читайте також: Порошенко підбив підсумки поїздки в Давос
Ніхто не висловив думки, що криза вражає те місце, яке найбільше зростало до її початку. І як 20 років тому криза доткомів вразила технологічні компанії та підірвала віру розвинених країн у технологічний прорив, що зумовив тодішнє зростання економіки, як 10 років тому найбільше постраждав ринок нерухомості, а відтак і віра в «американську мрію» про власне житло, так і цього разу джерелом нестабільності, ймовірно, стануть прямі áктори Четвертої промислової революції. Єдине, у чому зійшлися учасники дискусій, то це те, що на сьогодні в регуляторів значно менші можливості для боротьби з кризою, ніж 10 років тому, бо відсоткові ставки вкрай низькі, а баланси провідних центробанків надзвичайно роздуті. І якщо світова фінансова система не встигне підготуватися, то наслідки можуть бути знову дуже масштабними.
Родзинкою став виступ американського президента. Торік найповажнішим учасником Давосу був його китайський візаві Сі Цзіньпін, тож Трамп мав такий собі моральний обов’язок виступити на форумі цього року. Він у звичній манері гнув свою лінію про те, як добре зростає американський фондовий ринок (що вище зростає, то глибшим буде падіння — про це ні пари з вуст), яка хороша податкова реформа, проведена його Адміністрацією (і ані слова про те, що американський бізнес і без того має трильйони доларів вільних грошей та не знає, що з ними робити, тож надлишкова ліквідність створює бульбашку, особливо на ринках акцій та нерухомості), яка правильна нова міграційна політика, відповідно до якої США прийматимуть іммігрантів не сім’ями, а з урахуванням їхнього інтелектуального потенціалу (дарма що рівень безробіття на історичних мінімумах і ринок праці ось-ось перегріється). Виступ Трампа дисонував із сюжетними лініями форуму, значно актуальнішими для світу, ніж сказане в його промові. Тож за результатами Давосу найбільше на увагу заслуговує відповідь на запитання, яка з головних сюжетних ліній форуму переможе в реальному житті.