В Україні після деякого затишшя знову активізуються рухи, що виступають проти видобутку природного газу. Ареною їх дії стала Харківщина, де останнім часом відбувається активне буріння нових свердловин та розвідка нових родовищ. Останнім часом Україна демонструє певні успіхи у газодобувній галузі. У 2017 році в порівнянні з попереднім роком видобуток газу в країні зріс на 4,2%. Збільшили видобуток як державна компанія "Укргазвидобування", так і приватні компанії, а уряд оголосив, що планує досягти енергетичної незалежності вже у 2020 році. Однак, ці плани можуть бути зірвані в разі, якщо супротивникам видобутку газу вдасться організувати масові протести місцевого населення і загальмувати роботу.
Історія ця не нова. Справжню бурю «антисланцевих» протестів країна переживала у 2013 році, коли компанії Shell та Сhevron готувалися добувати сланцевий газ в Донецькій області. Тоді на чолі протестного руху відкрито стояли проросійські сили, які діяли в інтересах «Газпрому». Російській владі не подобалася перспектива енергетичної незалежності України, тому загальмувати розробки сланцевого газу намагалися всіма можливими способами. Головним чином – залякуванням. Населення регіону переконували, що видобуток сланцевого газу надзвичайно шкідливий та загрожує загибеллю всьому регіону.
Читайте також: Микола Жикаляк: «Протести проти газу сланцевих товщ були своєрідною репетицією сепаратистського руху»
Здавалося, Донбас таким не злякати. В області, де практично під відкритим небом в іржавих бочках зберігалася так звана «кров'яна отрута» (мононітрохлорбензол), де десятиліттями горіли породні відвали і коптили небо радянські індустріальні гіганти, люди звикли до техногенного втручання в навколишнє середовище. До екологічних проблем більшість жителів регіону ставилися байдуже. Жодного масового «зеленого» руху на Донбасі ніколи не було, але у 2013 році раптом все змінилося. Екологічними проблемами, пов'язаними з видобутком газу, різко почали перейматися комуністи, які ніколи не захищали екологію раніше. Крім того, в боротьбу з видобутком сланцевого газу включилася створена у 2012 році організація «Український вибір» Віктора Медведчука.
В пропаганду проти видобутку газу стали вкладатися серйозні ресурси, в мережі з'явилися фільми з кричущими назвами на кшталт «Вся правда про сланцевий газ» або «Газ-вбивця», що ймовірно були зняті на гроші «Газпрому». За досить короткий період організаторам цієї PR-кампанії вдалося домогтися успіху і розпалити на Донбасі справжню антігазовую істерію. У Слов'янську, Краматорську, Донецьку збиралися багатолюдні мітинги, учасники яких були налаштовані рішуче та агресивно.
Пізніше деякі з лідерів антисланцевих протестів приєдналися до сепаратистських організацій і взяли активну участь в антиукраїнських заворушеннях навесні 2014 року. Серед таких були зокрема депутати-комуністи Володимир Бідьовка та Анатолій Хмельовий. Сланцевий газ у Донецькій області у підсумку добувати так і не стали. Після початку бойових дій інвестори відмовилися від своїх планів, до того ж сильно знизилися світові ціни на газ, а це робило видобуток сланцевого газу нерентабельним.
Здавалося, тема сланцевого газу в Україні закрита. Дійсно, з 2014 року громадянам стало не до екології, і протести на певний час вщухли. Але тепер схожу активність противників видобутку газу переживає Харківська область, де газ видобувається вже років 60. Ще в середині минулого століття на Харківщині було відкрито багате Шебелинське газоконденсатне родовище, яке довгі роки експлуатувалося без всяких проблем. Ніяких протестів і ніякої істерії з приводу видобутку газу там ніколи не було, тим більше, що добувався в регіоні не сланцевий газ, а звичайний. Однак, останнім часом ситуація почала змінюватися.
Читайте також: Екологія як фактор економічної війни
У кількох районах Харківської області активізувалися невеликі екологічні організації, які виступають проти нарощування видобутку газу. Активісти ведуть активну роботу серед місцевого населення – ходять по дворах, розповідають людям різні страшилки з інтернету та агітують селян ставити підписи проти видобутку. На відміну від Донецької області, на Харківщині активісти поки обходяться без політичної символіки. Але суті того, що відбувається, це ніяк не міняє – Харківщина йде шляхом Донбасу. Серед місцевих жителів поширюються рівно ті ж самі страшилки, які вже тиражувалися п'ять років тому «Українським вибором» і комуністами. Лідери протестів радять людям дивитися пропагандистські фільми з інтернету, розповідають страшні історії про немовлят, які нібито народжуються без пальців в селах поруч з газовими свердловинами. Людей переконують, що в районі видобутку газу спостерігається підвищений рівень захворюваності, посилаються на якусь статистику і результати якихось досліджень, нібито доступні тільки активістам. При цьому не наводять жодних точних цифр. Але жителі сіл, які в основному не мають спеціальної освіти, керуються емоціями і легко приймають на віру ці страшні чутки.
Пов'язаний такий сплеск активності, очевидно, з пожвавленням газодобувної галузі. Якщо в попередні роки обсяги видобутку потроху знижувалися, а сама галузь в Україні поступово деградувала, то після 2014 року ситуація змінилася. До «Укргазвидобування» прийшов новий менеджмент, компанія стала закуповувати нове обладнання і проводити технічне переоснащення. Збільшилися обсяги видобутку. Неможливо заперечувати, що такі успіхи ніяк не можуть радувати російський «Газпром», який продовжує судитися з Україною і докладає всіх зусиль, щоб знову поставляти сюди блакитне паливо. Енергетична незалежність України ніяк не входить в плани Кремля, тому Москва вкрай зацікавлена в тому, щоб будь-якими засобами зупинити прогрес в цьому напрямку.
Цікаво, що побічно пов'язують підвищення власної активності з успіхами української газодобувної галузі і самі активісти. Так представник ГО "Фонд допомоги дикій природі" Валерій Ловчиновський, який бореться проти видобутку газу в Ізюмському районі, на прес-конференції в жовтні 2017 го року заявив наступне:
"За останній 2016 рік на Шебелинці ПАТ "Укргазвидобуванням» були закуплені технології, яких не було в протягом 20 років куплено Україною. Під словом «технології» маються на увазі і техніка, і певні механізми буріння, і в тому числі механізми підвищення інтенсифікації видобутку газу. Це значить, що на певних свердловинах, де падає видобуток, збільшується дебет. Йде хімічна обробка пластів, вибухи "
Читайте також: Трамп запропонує американський газ країнам, залежним від поставок з Росії
Восени 2017 року борці з видобутком газу різко активізувалися і в Богодуховском районі. Там вони борються проти приватної компанії ТОВ «Харківенергопром», яка раніше отримала дозвіл на проведення геологорозвідувальних робіт в цьому районі. Коли про це стало відомо, група людей на чолі з активісткою Людмилою Антусевич заявила, що в районі збираються видобувати сланцевий газ і стала підбивати місцевих жителів на протести. Представники компанії запевняють, що мова про видобуток сланцевого газу не йде, і на доказ своїх слів надають людям результати експертизи, що була проведена співробітниками харківського університету імені Каразіна. Але лідери антигазових протестів переконують селян, що всі експертизи куплені. На жаль, в нашій країні в таке повірити не складно.
Дійшло до того, що ініціативна група громадян під керівництвом Антусевич оголосила, що буде здійснювати владу в селах Павлівка та Кручик Богодухівського району безпосередньо, щоб більш ефективно перешкоджати видобутку газу. Тобто, мова зайшла фактично про створення паралельних органів влади. Такі ігри українцям теж добре знайомі, як у звязку з подіями на Донбасі, так і за окремими епізодами в інших областях.
Чи працюють харківські активісти на проросійські сили, або їх просто використовують втемну – наразі встановити неможливо. Можна припустити, люди дійсно стурбовані проблемами екології і не розуміють, в чиїх інтересах діють. Але в сусідній Полтавській області, де також з середини минулого століття добувають газ, в аналогічних протестах політична складова та вуха «Газпрому» видно вже більш явно. Там проти видобутку газу виступає «Партія простих людей» Сергія Капліна, який пов'язаний з газовим олігархом Дмитром Фірташем і явно діє в інтересах «Газпрому».
Партія Каплина регулярно проводить в Полтаві невеликі акції з тими ж гаслами, які противники видобутку газу використовували в Донецькій області. При цьому висвітлює ці мітинги телеканал «Інтер», що належить Фірташу і відомий своєю проросійською редакційною політикою.
Кілька днів тому про ситуацію в Харківській області також говорив нардеп від партії БПП Ігор Артюшенко, який на брифінгу у Верховній Раді закликав СБУ звернути увагу на антисланцевої протести і також провів паралелі з тим, що відбувалося перед війною на Донбасі. Це дає надію, що силовики все-таки візьмуть ситуацію під свій контроль і не дадуть повторитися подіям 2013 року, коли проросійські політики відкрито і без всяких перешкод розгойдували суспільство і нагнітали напруженість. Чим закінчуються подібні ігри Україна, на жаль, дізналася на власному досвіді. Залишається тільки сподіватися, що людям вистачіть розуму не наступати двічі на одні й тіж самі граблі.