Він більше відомий на широкий загал як закон про деокупацію Донбасу. Перше читання цей документ, який президент Петро Порошенко визначив як невідкладний, пройшов ще торік на початку жовтня.
До другого ж читання справа дійшла лише 16 січня. І якщо зранку здавалося, що депутати впораються за день, то вже в обід стало очевидним: голосування затягнеться.
Причин для цього було кілька. Одна з них — доволі велика кількість поправок до 15-сторінкового документа. Загалом перед другим читанням народні депутати подали 673 поправки. Очікувано, що до обіду вони встигли розглянути близько 400 пропозицій змін до законопроекту, а після перерви — ще близько сотні. За половину наступного дня депутати опрацювали ще частину, зупинившись на поправці № 624. Час остаточного голосування перенесли на четвер. Фактично відбулася історія, схожа до голосування за судову реформу, під час якої вносилися масштабні правки до низки кодексів: тоді, нагадаємо, народні депутати розбиралися із поправками впродовж
усього сесійного тижня.
Ще одна причина тривалості процесу — претензії нардепів до самого документа. Наприклад, представники фракції «Самопоміч» публічно виступали проти розширення повноважень президента й силовиків. Представники «Батьківщини» вимагали закріпити в законопроекті дату початку російської агресії, окремі представники президентської БПП наполягали, аби в документі йшлося не лише про неконтрольовані території Донбасу, а й про окупований Крим. Лунали пропозиції навіть змінити назву закону. Однак жодна з ініціатив голосів не набрала. Власне, як і всі поправки, які депутати голосували 16 січня: потенційні зміни до законопроекту набирали від 20 до 100 голосів.
Читайте також: У Комітеті ВР розповіли, як називатимуть "Л/ДНР" у законопроекті про деокупацію Донбасу
«Насправді цим законом підставляють президента, надаючи йому повноваження в неконституційний спосіб. Найперше в ньому треба прописати суттєві речі. Без них ухвалювати документ, який служитиме Росії та розмиватиме суб’єктність України, не можна. Людина, яка працює в профільному комітеті, казала нам: «У нас гібридна війна, нам потрібні гібридні відповіді». Але гібридні — це які?», — обурювався до журналістів голова «Самопомочі» Олег Березюк.
Власне, чи не найбільші претензії, озвучені депутатами в сесійній залі, стосувалися права президента фактично одноосібно оголошувати воєнний стан, який у законопроекті назвали «забезпеченням заходів із національної безпеки». Водночас ст. 106 Конституції зазначає, що стан війни президент може оголосити, лише вносячи подання до Верховної Ради. Але це не всі розширення повноважень гаранта: він зможе визначати, коли починати та коли закінчувати «заходи із забезпечення національної безпеки», призначатиме командира Об’єднаних сил за поданням начальника Генерального штабу.
Також дуже розширюються повноваження силовиків. Законодавчо закріплюється право військових у зоні конфлікту блокувати проїзд автотранспорту громадян, оглядати їхні особисті речі, заходити до помешкань тощо. Також вони дістають право застосовувати зброю проти тих, хто «заважає реалізації
заходів із забезпечення національної безпеки». Військову прокуратуру також не обділили розширенням повноважень: у зоні конфлікту її працівники матимуть змогу ініціювати перевірки будь-яких держструктур, заходити в будь-які приміщення військових частин і органів влади без спецпропусків, можуть ініціювати старт перевірки роботи будь-яких держструктур, вимагати усних чи письмових звітів тощо. Фактично військові прокурори в зоні конфлікту отримують функцію загального нагляду, яка була закріплена за прокуратурою законодавчо на «тимчасовий період», що тривав майже 20 років і був скасований.
Читайте також: Луценко розповіла про вимоги Порошенка до закону про реінтеграцію Донбасу
Крім усього, у законі не згадується антитерористична операція. Натомість фігурує визначення «заходи із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації». Оскільки формулювання «АТО» зникає з документів, то й керівництво здійснюватиме вже не Служба безпеки, а Об’єднаний оперативний штаб Збройних сил. Цей пункт, як подейкують у кулуарах парламенту, спричинив розлад у коаліції між БПП і «Народним фронтом», оскільки останній був би не проти мати свою людину на посаді командувача Об’єднаних сил. До всього суперечності почалися й у самій БПП: низка депутатів нібито була невдоволена частиною поправок від колег із «Народного фронту», тож голосувати відмовлялася. Окремі представники депутатського корпусу навіть прогнозували, що документ можуть відправити на повторне друге читання.
Критикують законопроект не лише нардепи, а й правозахисники. Перше, що вони виділяють, — документ дозволяє президенту оголошувати воєнний стан без воєнного стану, оскільки формулювання «забезпечення заходів національної безпеки» є доволі розмитим і неконкретизованим. Повноваження ж військових, які вони можуть здобути, також зіставні з повноваженнями воєнного стану. Величезне розширення можливостей силовиків без нагляду за ними також викликає в правозахисників низку зауважень.
Читайте також: Не втратити Донбас. Ризики законопроекту про реінтеграцію
«Територія, яка викликає в нас занепокоєння як в організації, що працює безпосередньо біля лінії розмежування, — це зона безпеки. Вона визначатиметься начальником Генерального штабу ЗСУ, доступ туди обмежений і відбуватиметься виключно за дозволом командувача Об’єднаного оперативного штабу. У ній правоохоронці матимуть дуже велике коло повноважень. Що це означає: без відповідного дозволу можуть бути застосовані до людей спеціальні засоби, а також проводитися огляд транспорту, майна, житла, буде доступ до держпідприємств, необмежений доступ прокуратури з проведенням аудиту, перевірок держустанов тощо», — зазначала під час прес-конференції 15 січня Олександра Дворецька, виконавчий директор благодійного фонду «Восток SOS».
Так чи так у четвер 18 січня нардепи мали визначатися остаточно, оскільки затягувати розгляд документа далі не можна. Утім, за будь-яких умов без внесення змін до законів та ухвалення підзаконних актів закон про деокупацію виходить доволі суперечливим. Тож принаймні теоретично депутати в майбутньому мають ухвалити низку змін до законодавства, щоб усунути більшість проблемних моментів.