Мало що у світі є гнучкішим за дедлайн. Політики Північної Ірландії добре це засвоїли. Більшу частину 2017‑го вони ігнорували відведені парламентом часові межі на завершення переговорів про поновлення роботи уряду в Белфасті, який не працює від січня, після реформи децентралізації в Британії. А 4 грудня змусили Терезу Мей порушити ще один дедлайн, ветувавши її план стосовно подальших переговорів про Brexit.
У Євросоюзі Мей сказали, що до тієї дати вона має забезпечити певні поступки, аби учасники саміту ЄС 14–15 грудня погодилися заявити про «достатній прогрес» і рухатися далі в дискусіях про майбутнє британсько-єесівських відносин. Того дня прем’єрка полетіла до Брюсселя на ланч із президентом Єврокомісії Жаном-Клодом Юнкером. Але в останню хвилину Демократична юніоністська партія Північної Ірландії, 10 депутатів якої потрібні Мей для підтримки її правлячої більшості, заблокувала поступку, покликану не допустити появи фізичного кордону між Північною Ірландією та Ірландською Республікою. Питання кордону не може бути легким. Нині він цілком відкритий. Але якщо Велика Британія вийде з єдиного та митного ринків ЄС, а Ірландія залишиться в обох, то прикордонного контролю, схоже, не уникнути. Це поставить під удар Белфастську угоду, на якій ґрунтується мир у регіоні. Мей пропонувала зберігати для Північної Ірландії часткову регуляторну сумісність з ЄС щодо більшості товарів, зокрема сільськогосподарських. Але демократи-юніоністи, з якими стосовно цього раніше не проконсультувалися, виступили проти. Це може означати, що в Північної Ірландії будуть інші правила, ніж у решти Британії, ба навіть кордон в Ірландському морі. Коли ця стаття готувалася до друку, Мей ще шукала, як просунутися вперед. Лідерка демократів-юніоністів Арлен Фостер вимагала великих змін. Прем’єр Ірландії Лео Варадкар, який погодився на формулу Мей, заявив, що здивований і розчарований блокуванням. А Юнкер сказав, що його двері відчинені, хоча посадовці ЄС наголосили, що рішення потрібно знайти до вихідних.
Читайте також: The Independent: Більше половини британців хочуть залишитися в ЄС
Навіть якщо Мей і знайде спосіб дістати згоду обох сторін, більшою проблемою для неї є те, що від запалу демократів-юніоністів загорілися й інші. Політичні лідери з Шотландії, Уельсу та навіть Лондона заявили: якщо Північна Ірландія матиме особливий режим, який спрощуватиме їй доступ до єдиного ринку ЄС, у них повинно бути те саме. А лідерка шотландських консерваторів Рут Девідсон наголосила, як важливо зберегти єдність Сполученого Королівства. Утім, коли міністр із Brexit Девід Девіс згодом заявив, що будь-яка регуляторна узгодженість із ЄС для Північної Ірландії поширюватиметься на всю країну, то розлютив прихильників Brexit із числа британських консерваторів, адже вони в цьому вбачають крах мрії про звільнення від усіх правил ЄС та угоди про вільну торгівлю з третіми країнами. Джейкоб Ріс-Моґґ, один із торі, благав Мей поновити «червоні лінії», які «вже починають рожевіти». Демократи-юніоністи фактично пришвидшили дебати в Кабінеті міністрів та поміж консерваторів щодо кінцевої мети у відносинах Британії з ЄС.
Що далі? Залишається достатньо часу хіба що на те, аби напрацювати якісь розмиті формулювання, які проілюстрували б «достатній прогрес», на який сподівається Мей. Інші лідери ЄС майже так само прагнуть зрушень у переговорах про Brexit, як і вона. І хоча демократи-юніоністи відомі своєю непримиренністю, вони мають зрештою поступитися бодай через два аргументи, яких бояться більше, ніж окремого статусу для провінції, а саме Brexit без угоди з ЄС, у результаті якого фізичний кордон постане автоматично, і колапс уряду у Вестмінстері, через що до влади можуть прийти лейбористи на чолі з Джеремі Корбіном. Утім, проблеми для Мей тільки починаються. Чарльз Ґрант із лондонського Центру європейських реформ стверджує, що друга фаза переговорів буде значно важчою за першу. Тим часом наближається 29 березня 2019‑го, коли має відбутися Brexit. Узгодити умови переходу Британії в інший статус без правових двозначностей і з визначеними часовими межами буде складно.
Читайте також: У Брюсселі розпочинається дводенний саміт Євросоюзу
Не останньою чергою через те, що мало хто з експертів вважає, ніби нову торговельну угоду можна розробити (і ратифікувати) за два роки. А зараз можна передбачити, що в ЄС скажуть: якщо Британія наполягає на виході з єдиного ринку й митного союзу, а також хоче зберегти опцію регуляторних розбіжностей із нормами ЄС, тоді країна може мати хіба що угоду, подібну до тієї, що зараз існує між Канадою та ЄС. Вона охоплює більшість товарів, але майже не поширюється на послуги. Муджтаба Рагман із консалтингової групи Eurasia Group зазначає, що весь час, доки тривають переговори, ЄС залишається на кілька кроків попереду Британії. Поки Кабінет міністрів останньої ще й не дискутував про майбутні відносини із Євросоюзом, Брюссель уже підготував свої інструкції для переговорів. Ніби розписуючись у власній непідготовленості, минулого тижня Девіс на слуханнях одного з парламентських комітетів зізнався, що уряд не оцінював наслідків Brexit у різних галузях економіки, хоча раніше вихвалявся глибиною таких досліджень.
Насправді «червоні лінії» Brexit, визначені Мей, будувалися на неправильному розумінні передумов. У випадку Британії, як і країн, що хочуть приєднатися до ЄС, умови диктує останній. Прихильникам Brexit із числа торі довелося проковтнути гірку пігулку, погодившись на чималі фінансові зобов’язання Британії у зв’язку з виходом із ЄС, опосередковану роль європейських суддів, а тепер і на збереження певної регуляторної сумісності з його нормами, і все це в обмін на торговельну угоду, яка може бути не набагато кращою за угоду Євросоюзу з Канадою. Не виключено, вони ще доможуться свого. Але, напевно, дехто з них уже починає замислюватися, навіщо насправді був Brexit.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com