Останнім часом здається, що Україна має менше підтримки своїм євроінтеграційним планам від провідних країн ЄС. Що потрібно робити, аби повернути довіру й мати більше допомоги?
— Було б помилкою вважати декларацію саміту Східного партнерства певним сигналом про зачинені двері для майбутнього членства України в ЄС. Це конфліктувало б із наявними договорами з ним. Однак українці мають бути обізнані щодо проблем усередині Євросоюзу. Скептицизм щодо ідеї ЄС серед його мешканців є серйозною проблемою. Термінове завдання для європейських політиків — відновлення довіри до цього проекту, а також щодо майбутнього розширення. Проблема в тому, що ЄС був іншим у далекі 1990-ті. І він змінився після того, як у 2004 році нові країни нарешті приєдналися до нього. Його мешканці й по сьогодні не звикли до більшого ЄС, адже то складний процес, що й досі триває. Це може здаватися нечесним щодо України, однак такі сучасні політичні реалії. До того ж вона все ще доволі далека від готовності стати членом ЄС.
Уже довгий час я підтримую ідею, що імплементація Угоди про асоціацію — це не лише найкращий спосіб зблизитися з Європейським Союзом, а й врешті-решт вступити в нього. Україна має сфокусуватися на розбудові стійкої демократії, зміцненні верховенства права та функціонуванні незалежних інституцій — попереду ще багато роботи. Виконання цих завдань зрештою має привести Україну до Європейського Союзу.
Чиатйте також: Саміт Східного партнерства: Холодний душ з "вишенькою на торті"
Я належу до тих, хто рішуче захищає ідею відчинених дверей до Євросоюзу для України, так само як і для країн Балкан. Перспектива вступу до ЄС є рушійною силою складного процесу реформ. Якщо ми зачинимо двері до майбутнього членства, це означатиме, що ми здалися Путіну та його агресивній стратегії. Однак декларації цього саміту Східного партнерства показують, що Євросоюз не здався, а це надзвичайно важливо та позитивно для Європи.
У яких практичних напрямах ми можемо покращити нашу співпрацю в межах програми Східного партнерства?
— Уперше ЄС створив спеціальну робочу групу «Підтримка України», яка уважно спостерігає та підтримує запровадження Угоди про асоціацію. Ми дістали дуже позитивний досвід, і такий інструмент уже показав свою ефективність. Це добрий знак, що ЄС активніше долучився до процесу й став відповідальнішим до реформування, незважаючи на те що, врешті-решт, саме в руках українців ключі від свого успіху. За моїм досвідом, участь ЄС у боротьбі з корупцією, створенні незалежних антикорупційних органів є незамінною. Це справедливо й для децентралізації як однієї з реформ, що справді може зробити значний внесок у процес зміни політичного ландшафту й ролі громадян у політиці та публічній сфері.
Зараз ми обговорювали ще один проект, так звану програму «Еразмус» для місцевих політиків (за прикладом наявної програми обміну студенів, науковців і викладачів між країнами — членами ЄС Erasmus. — Ред.). Я вважаю, що замість візитів українців до Брюсселя, Берліна чи інших міст у ЄС, буде набагато краще відправляти наших політиків до Полтави, Краматорська, Авдіївки чи Маріуполя з тим, аби вони краще зрозуміли, що там насправді відбувається. І це допоможе їм краще відчути проблеми України, яка ситуація насправді та як можна допомогти.
Зараз ми маємо Угоду про асоціацію, про зону вільної торгівлі та безвізовий режим із ЄС. Що ще може Європа зробити для України в межах Східного партнерства?
— За три роки ми змогли зробити дуже великі кроки. Значним є також і те, що за допомогою цих домовленостей нам вдалося започаткувати процес позитивних змін і реформ. Зараз ми обговорюємо можливості приєднання до митного та енергетичного союзів, що також дуже важливо. Звичайно, дуже добре обговорювати наступні кроки, однак це не має бути за принципом «давайте нам більше, або зробимо менше». Подальше виконання всіх наших угод стане дуже позитивним сигналом. Доволі багато реформаційних проектів досі чекають реалізації. Я дуже хотіла б бачити, як українці голосують за новим виборчим законодавством, що вже не дає таких гнучких можливостей для обраних депутатів Верховної Ради. Дуже хотіла б до виборів бачити значне покращення ситуації з мас-медіа та появу справжніх політичних програм у партій, яким можна довіряти, щоб людям було з чого обирати.
Чиатйте також: Різне партнерство
Чи можете ви прокоментувати деталі пакету допомоги Україні, який наразі підтримали в Європейській народній партії?
— Цей пакет, або «план Маршалла» для України, здебільшого базується на ініціативах, запропонованих Литвою та Кубілюсом. Я багато разів із ним зустрічалася, підтримую його ідеї. Проблемою в Україні та інших країнах — учасницях програми я бачу бідність. Зрозуміло, що тягар економічних змін і реформ не може переважно лягти на простих людей у цих і так уже бідних державах. Нам потрібні інвестиції, які мають покращити життя саме звичайних людей. «План Маршалла» має зосередити інвестиції на допомогу населенню та підтримку соціальних проектів, зокрема в секторі охорони здоров’я. Для того щоб громадяни змогли відчути позитивний ефект від цих інвестицій. Також можлива підтримка малого та середнього бізнесу. ЄС має бути помітним у проектах, близьких до потреб людей.
Як я бачу проблему зараз — це зростання бідності в Україні, тоді як деякі особи дуже багатіють. Тому надзвичайно важливо припинити незаконне зменшення оподаткування або ухиляння від сплати податків, відмивання грошей. Потрібно також розробити ефективне податкове законодавство. Більше українських грошей мають використовуватися для розвитку країни.
Читайте також: Йоханнес Хан: Ми на самому початку використання потенціалу України
Чому європейський бізнес може бути зацікавлений у цій допомозі для України?
— Наскільки я розумію, є велика потреба в інвестиціях в енергетичний сектор. Тут відкриваються перспективи для дуже цікавої співпраці. Зменшення частки небезпечних АЕС у видобутку електроенергії з одночасним збільшенням відновлювальної енергетики та створення енергоефективних систем має стати пріоритетним напрямом роботи. Також я доволі часто відвідую східну частину України, тому вважаю, що агропромисловий комплекс може давати значно більше. Він і зараз показує добрі результати, але можна зробити більше, і тут також є місце для партнерства. До того ж я була вражена ІТ-компаніями, які побачила в Україні. У цю сферу, в усе, що пов’язано з технологіями майбутнього, теж мають прийти інвестиції. І цьому слід відбутися швидко, бо ми бачимо нову хвилю добре освічених українців, які покидають країну. А вони потрібні тут, удома.
—————————————-
Ребекка Гармс народилася 1956 року в селищі Хамброк, ФРН. У 1974-му після закінчення школи займалася лісовідновленням і ландшафтним садівництвом. У 1980-му — активістка руху проти розміщення ядерних відходів. У 1984–1988-му — асистентка депутата Європарламенту від партії «Зелені». Із 1994-го по 2004-й — депутат федерального парламенту Нижньої Саксонії, із 1998-го очолила там фракцію «Зелених». 1998–2015-й — член партійної ради партії «Зелених». З 2009 року по 2016-й — керівник фракції «Зелених» у Європарламенті. З 2017 року очолює Euronest — Комітет з питань парламентської співпраці між ЄС і країнами Східного партнерства. Багато разів відвідувала Україну. За вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави нагороджена ювілейною медаллю «25 років незалежності України».