Як відомо, між НАТО та Україною вже багато років триває результативне партнерство. Зрозуміло, чому це важливо для України, яка потребує підтримки в процесі розбудови власної системи безпеки. А які пріоритети Альянсу в цій співпраці?
— Гадаю, коли ви кажете про важливість для України, це також важливо й НАТО. Насамперед нам цікавий досвід, який ваша країна здобула за час проведення антитерористичної операції, а також увесь досвід Збройних сил України для розвитку та покращення концепцій і доктрин Альянсу на майбутнє. Наша взаємодія триває вже доволі довго. Нам приємно, що українські підрозділи долучаються до операцій під егідою НАТО, підтримують наші Сили швидкого реагування, беруть участь у навчаннях. Ми підтримуємо підготовку та сертифікацію підрозділів, які набувають сумісності із силами Альянсу для проведення спільних операцій. Це надзвичайно важливо для нас. Програма передбачає чотири етапи, кожен із яких закінчується оцінкою готовності військових до виконання доктрин Альянсу. Весь цей час українці успішно складали іспити й добре показали себе як на навчаннях, так і під час реальних операцій.
Думаю, у майбутньому співпрацю буде розширено, партнерство стане ще тіснішим. Зокрема, я маю на увазі Комплексний пакет допомоги, рішення про який було ухвалено на торішньому саміті у Варшаві. Це має на меті розширити коло можливостей і напрямів допомоги Україні. Серед основних можу згадати кібербезпеку, реабілітацію поранених військовослужбовців і розвиток систем управління, зв’язку та розвідки. Крім того, це ще й розбудова енергетичного сектору економіки країни, захист важливих об’єктів інфраструктури, що також дуже важливо. Останнім часом ви стали об’єктом цілої низки потужних кібератак, які можуть здійснюватися й проти Альянсу. Тому запозичення українського досвіду, розуміння методів вашої боротьби теж цінні для НАТО. Тобто не лише Україні потрібна підтримка Північноатлантичного Альянсу, ви нам також допомагаєте.
Читайте також: Чи готовий Вашингтон надати Україні зброю
Ви зазначили, що НАТО планує внести певні зміни до своїх доктрин, враховуючи український досвід проведення АТО. Чи можете поділитися деталями?
— Ми хотіли б уважніше вивчити АТО. Встановлено контакт між командуванням сухопутних сил в Ізмірі, що є частиною командної структури НАТО, та українським командуванням Сухопутних військ. І ми хотіли б максимально уважно розглянути ваш досвід боротьби з терористичними силами на Донбасі, щоб побачити, яким чином він може вплинути на наші операції. Це важливий урок. Я не можу розповісти детальніше, але тема для нас точно дуже цікава, адже ми маємо бути готові до таких самих викликів гібридної війни.
Як ви оцінюєте рівень підготовки українських військових?
— Україна бере участь у морських та сухопутних операціях Альянсу. Зараз ваш внесок дуже обмежений порівняно з тим, як було раніше. І ми розуміємо справжню причину, адже маєте боротися у своїй країні. Тут немає жодних сумнівів. Що стосується підготовки й навичок українських підрозділів, то на тактичному рівні вони такі самі, як і в більшості країн НАТО. Натомість потребує вдосконалення рівень володіння англійською. Це стосується всіх українських військових. У НАТО, не опанувавши англійської, абсолютно точно матимете проблеми. Також я вважаю, що ЗСУ можуть покращити навчання офіцерського та сержантського складу. Професія військового надзвичайно складна. Щоб бути достатньо навченим і тренованим, підготовка повинна тривати постійно. Не можна просто сказати, що ти маєш потрібний рівень, і зупинитися на цьому. Треба повсякчас вдосконалюватися, ставитися критично до того, як виконуєш певні речі.
Ви колишній командувач підрозділів кібербезпеки. Які бачите особливості співпраці Альянсу та України в цій царині?
— Торкаючись теми кібербезпеки, можу зазначити, що важливо зрозуміти виклики, які постали перед вами. Ця інформація передається до Неаполя (до підрозділу кібербезпеки Об’єднаного командування ОЗС НАТО — Авт.), щоб Альянс також зміг підготуватися до такого типу атак. Сподіваюся, Неаполь надасть свої експертні висновки для вас, щоб ви змогли покращити свій захист. Звісно, це здебільшого потребує технічного обладнання та відповідної інфраструктури, однак не менш значущою є й наявність знань та навченого персоналу. І це неможливо вирішити, провівши один-два курси. Цей процес може тривати роками. Необхідно правильно інвестувати, навчати спеціалістів і розбудовувати структури, здатні реагувати на інциденти дуже швидко. У кіберсфері часом лік іде на секунди, тому важливо діяти належним чином. Зараз Румунія головує в Трастовому фонді Україна — НАТО з питань кібербезпеки. Це стандартна для Альянсу практика, адже ми беремо країни, які мають для цього необхідні потужності. Наскільки відомо, румунська служба розвідки зараз тісно контактує з вашими національними органами безпеки. На мій погляд, це правильний крок для початку.
Читайте також: The Economist: Цар Путін
Що означали для Північноатлантичного Альянсу нещодавні навчання ЗС РФ «Захід-2017»?
— Ми приділяємо цьому дуже велику увагу. Зараз можу сказати, що маємо ще детально проаналізувати, що насправді відбулося під час цих навчань. Росія повідомила про те, що тренування проводитимуться в дуже обмежених районах: Калінінграді, Балтійському морі та поблизу Санкт-Петербурга. Але, за нашими даними, вони відбувалися на всій території РФ. Ми зафіксували активність в Арктиці, поблизу України, на Сході Росії та навіть в Абхазії. Така географія значно відрізняється від того, про що попередньо повідомлялося. Ще одне — кількість задіяного персоналу, а це від 17 тис. до 20 тис. осіб. Далі склад сил і військової техніки, адже під час навчань використовувалися бойові кораблі, стратегічні підводні човни, були залучені всі типи наземних сил (артилерія, протиповітряна оборона, піхота, механізовані підрозділи, сили спеціальних операцій), а також ракетні війська стратегічного призначення. Отже, Росія перевірила всі компоненти збройних сил. Звичайно, як і будь-яка інша країна, РФ має повне право тренувати власну армію.
Однак головна проблема полягає в тому, що вона не повідомила про це належним чином, не поінформувала, наскільки масштабними будуть насправді ці навчання. Тож ми розчаровані. Росія порушила Віденський документ, фактично втратила можливість бути прозорою. Зрозуміло, якщо ви проводите військові навчання такого масштабу, країни НАТО, які мають спільні кордони з вами, будуть стурбовані тим, що відбувається. Зарано робити висновки, але ці навчання мали на початку оборонну спрямованість, а ближче до закінчення змінили акцент на атакувальні дії, що викликає занепокоєння Альянсу. Тому що атаки, які відпрацьовували під час тренувань, спрямовані проти наших сусідів. Наразі це все, що ми маємо, пізніше матимемо більше аналітики. Гадаю, буде дуже цікаво дізнатися деталі. Я не знаю, чи Україна спостерігала за цими навчаннями, але вважаю, що це однозначно важливо для вас.
Чиатйте також: Паніка як зброя
Багато людей у країнах Балтії та Польщі досі не почуваються в безпеці, навіть попри розгортання додаткових підрозділів НАТО. Чи є потреба в збільшенні цих контингентів?
— Те, що населення досі занепокоєне, дуже важливо, бо також впливає на кількість ресурсів, які НАТО має розмістити в цих регіонах. Наші сили передової присутності, які маємо там, — це чотири бойові групи. Зрозуміло, що ми не розгортаємо достатні для захисту всього Альянсу сили. Це сигнал виключно для Росії, щоб вона побачила, що НАТО залучатиме всіх своїх членів до захисту згаданих країн, якщо їх буде атаковано. Розуміємо, що не зможемо обороняти чотири країни лише силами чотирьох груп батальйонного рівня, з військового погляду це недоцільно. Однак політичний меседж у тому, що все НАТО зосередилося на обороні й у разі наступу вони зіткнуться з усіма країнами, що достатньо серйозно, на мій погляд.
—————————————–
Генерал-майор Одд Еґіл Педерсен народився 1959 року в місті Рингебу, Норвегія. Військову кар’єру розпочав інструктором із вогневої підготовки. Навчався у військовій академії, після чого був командиром взводу армії Норвегії, потім обіймав низку посад у підрозділах радіоелектронної боротьби. Після дворічного навчання в Університеті Корпусу морської піхоти США був призначений асистентом командувача сил оборони Норвегії. У 2007-му командував норвезьким контингентом в Афганістані. З 2010-го по 2012-й — начальник розвідки в Штабі верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі. У 2013-му очолював департамент планування та підтримки Норвезької розвідувальної служби. З 2013-го по 2016-й — командувач кіберзахисту ЗС Норвегії.