«Та сьогодні в Києві весь центр перекрили! Заїхати авто нереально! Невідомо, чи будуть банки й фінустанови працювати!» – голосно говорить чоловік у мобільний телефон, проходячи повз кавомашину, до якої стоїть довжелезна черга поліцейських.
Ранок в урядовому кварталі 17 жовтня. Його частково перегородили для автомобілів ще напередодні: на дорогах поставили залізні паркани, між ними прилаштували металошукачі. Попід урядовими будівлями десятки силовиків: і нацгвардійців, і поліцейських. Частина з них, доки активний протест не почався, ходять за кавою чи не до єдиної кавомашини на всю Інститутську: рожевого равлика неподалік Нацбанку. Тут вони вперемішку з протестувальниками нудьгують у довжелезних чергах. Про політику майже не говорять. Чути уривки фраз про «дорогих стоматологів», «ліпові документи купівлі-продажу» тощо.
Тим часом на верхньому виході з метро Хрещатик збираються активні бабусі. Серед груп пенсіонерок майорять прапори партії «Батьківщина». Тут же – підозрілі блокноти зі списками імен (напередодні через соцмережі справді збирали «масовку» для мітингів. Однак, за яку саме політпартію – точно не відомо – ред.). Загалом людей близько 500, вони збивають у групи і, піднявши стяги вище, рушають до будівлі парламенту. Крокують разом із місцевими клерками і подеколи народними депутатами. Щоправда, обранців активісти не впізнають і вливаються у велику чергу людей біля рамок металошукачів.
Читайте також: Краще пізно, ніж ніколи. На кого робити ставку Порошенкові
«Проходьте. Покажіть рюкзак. Не мені, там далі мої колеги. Так, будь ласка, наступний. Заборонені речі: газові балончики, ножі, зброя… проходьте», – дещо монотонно говорить поліцейський у салатовій жилетці. За його спиною – з десяток колег. Вони оглядають сумки й рюкзаки. Однак, не у всіх. Декому вдається пройти без перевірок. Люд, пробравшись через кордони поліцейських розгортає плакати й рушає на площу Конституції й вул. Грушевського, де вже зібралося приблизно 1 тис людей.
Перше, що впадає у вічі – велика кількість партійної символіки. Нею забито все навкруги. На площі перед парламентом, прямо навпроти вікон кулуарів, прилаштувалися представники Самопомочі із банером «Самопоміч вимагає антикорупційний суд». По периметру ж разом із своїми прапорами місця зайняла «Батьківщина». Під сценою збилися докупи люди з прапорами «Руху нових сил». Згодом до них долучилися члени Національного корпусу. Під парламентом, між тим, читали вірші й говорили про найбільші загрози для України.
«Я не знаю, як це воно сталося! Але ж ви лише подивіться! Україною управляють не українці! Гройсман! Порошенко! Це наша біда! Ми ж маємо зробити так, аби до влади прийшли справжні українці, не гройсмани!» – надривався чи то у мегафон, чи то у мікрофон невідомий оратор.
Народу на площу прибувало. Свої місця зайняли люди від колишнього очільника СБУ Валентина Наливайченка з прапорами партії «Справедливість». Віддалік розмістилися вкладники банку «Михайлівський». Вони раз по раз гупали у барабан і били в кришки від каструль, вимагаючи «повернути їм вкрадені гроші». Поруч – інваліди-чорнобильці та представники «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка. Вулицею Грушевського дефілювали люди з прапорами партії Геннадія Балашова «5.10». В кількох десятках метрів від них майоріло кілька прапорів «Київпрайду». Між будівлею Ради й будівлею комітетів облаштувався Нацкорпус. Десь неподалік НБУВ планували зібратися мітингарі партії «За життя» Вадима Рабіновича. Під сценою біля Ради з’явилися навіть прапори «Радикальних правих сил», які два роки тому марно закликали Майдан на роковини розстрілів Небесної сотні. Довершили картинку люди Миколи Катеринчука з прапорами «Європейської партії», які підійшли чи не останніми. Загалом, за умови підрахунку всіх протестувальників під Радою, антикорупціонерам та Міхеїлу Саакашвілі за місяць вдалося мобілізувати 4-5 тис. осіб.
«Ми прийшли сюди вимагати від влади трьох речей. Це скасування депутатської недоторканності, створення антикорупційного суду і зміна виборчого законодавства! Ми звідси не підемо, доки не виконають наші вимоги! Поки у депутатів погоджувальна Рада, на якій вони мають саме вирішити ці питання. Тож ми чекатимемо», – лунало зі сцени.
Протестувальники потихеньку говорили між собою за політику:
- То чим вам Порошенко не вгодив? – питав чоловік з-за червоного паркану поліції.
- Він барига! – відказували протестувальники.
- Але ж він обраний на виборах народом України! Бачили очі, що купували! – не вгамовувався чоловік.
- Його треба замінити! – продовжували мітингарі.
- То давайте! Змінюйте! – безапеляційно заявляв їх опонент.
Тим часом під сцену прийшли підлітки з великими банерами «Доктор Дурнєв проти медреформи! Лишіть все, як є!» (Олексія Дурнєва пов’язують з Володимиром Петровим, відомим провокативними акціями ще за часів Януковича, наприклад із застосуванням БРДМ навесні 2013-го у центрі Києва – Ред.) Час від часу десь з-за сцени починалася гучна реклама «доктора», перебиваючи спікерів. Політичні гасла тонули у потужному «Доктор Дурнєв проти…» Щоправда, із аудіопроблемами розбиралися доволі швидко. З колонок залунав голос Юлії Тимошенко, яка саме на погоджувальній раді обіцяла дати слово антикорупціонерам.
Читайте також: Як Петру Порошенку програти вибори
«Й-у-у-уля-а-а-а-а-а!!!» – голосно скрикнули бабусі, які до того стояли попід парканом навпроти поліції.
Підтягнувся Автомайдан із дошками. Активісти нашвидку взялися збивати умовні металошукачі для нардепів, із двома входами: «Я м*дак» і «Я чую народ». «Рамки» поставили під двома входами для народних обранців. Останні, щоправда, не поспішали не те, що йти до мітингарів, але й виходити на вулицю. Близько опівдня стало відомо, що погоджувальна рада зірвана, а засідання депутати почнуть о першій.
Головне у порядку денному для голосування – медреформа. На яку у депутатів, традиційно, на початок пленарного тижня не було голосів. Зі сцени продовжували озвучувати політичні лозунги. Приїхав навіть мер Львова Андрій Садовий висловити своє ставлення до необхідності політичної реформи. Але політичні гасла знаходили в’ялу підтримку у протестувальників. Натомість, вони зайнялися своїми речами: хтось загрозливо потрясав кулаками у вікна парламенту, хтось виголошував монологи до поліції, хтось шукав спілкування із журналістами.
Урядовий квартал накрило потужними вибухами. Здригнулися і силовики, і протестувальники. Втім, минулося без надзвичайних ситуацій – це гармати, прилаштовані у Маріїнському парку, зустрічали президента Мальти. Хоча з цього приводу паніка соцмережами таки ширилася. Дехто навіть будував апокаліптичні прогнози й обіцяв, що гармати дадуть залп по раді й мітингу. Але артилерія урочистий салют відстріляла, згорнулася й поїхала. Протестувальники ж чекали на головного винуватця, чи то обличчя протесту: Михеїла Саакашвілі.
Опальний екс-голова Одеської області з’явився на своїй акції близько першої. Він зайшов на Грушевського зі сторони Кабінету міністрів і в оточенні журналістів та найбільш ярих фанатів і попрямував до площі Конституції. «Міша! Міша! Міша!» намагалися розігнати у натовпі хвилю прибічники Саакашвілі. Виходило погано. Гасло підхоплювали в’яло й ненадовго.
Читайте також: Основний склад. На які політичні дивіденди розраховує Сергій Тарута
«У мене для цієї влади бариг погані новини! Сьогодні тут зібралися люди з усієї України! Вони вимагають змін! Антикорупційного суду, скасування депутатської недоторканності і зміни системи виборів! І ми звідси не підемо, доки наші вимоги не будуть ухвалені! Аби проголосувати за ці законопроекти, депутатам потрібно до години часу. Ми чекаємо ще півгодини-годину і далі будемо вирішувати, як вчинити. І взагалі, Порошенко має піти з поста президента, доки ще не пізно! Це не погроза, це дружня порада», – говорив Саакашвілі у мікрофон.
Під кінець власного спічу він закрутив коровай у рушник, які йому десь у натовпі встигли вручити, і пішов роздавати коментарі журналістам. В Раді, між тим, буксувала медична реформа. Депутати, сяк-так пропрацювавши годину, пішли відпочивати. Меншало й мітингувальників під Радою. Водночас, у натовпі вперто курсували чутки, що організатори акції планують «заводити» Саакашвілі до будівлі Ради. Якими силами і яким чином, не відповідали ані самі протестувальники, ані народні депутати, які прогнозували розвиток силового сценарію. Саакашвілі, між тим, знову зник з власного мітингу, але обіцяв повернутися. Ближче до 16:00, коли нардепи мали відновити свою роботу.
«Чи будемо ми щось робити в плані силових дій? У нас вертолітний майданчик Януковича. Та й вивозити все за Міхо ми не хочемо. Ви подивіться, скільки він людей привів. Акція місяць анонсувалася, а по факту вийшов пшик: з усіма політсилами ,у піковий момент, зібрали дай боже 4 тис людей», – розповідали представники Національного корпусу, за яким закріпилося реноме силового крила опозиційних до влади протестів.
Втім, ближче до часу «Ч», чи то моменту повернення Саакашвілі, стало зрозуміло, що без сутичок не минеться. Бабусь Юлії Тимошенко й пенсіонерів від ВО «Свобода» у передніх рядах замінили бійці «Донбасу» Семена Семенченка та «Айдару». Чоловіки вистроїлися в лінію і рушили до Кабміну. За ними паралельно рухалися поліцейські у чорній формі й шоломах. Силове крило протесту зупинилося біля депутатського під’їзду парламенту й заспівало гімн. Лунали заклики до силовиків не застосовувати силу й не виконувати злочинних наказів.
Читайте також: Ремонт парламентаризму
Тим часом біля загорожі на розі Грушевського й Садової ставало гаряче. Нацгвардійці заблокували кількох протестувальників, які намагалися пронести під Раду намети. Силовиків підсилили поліцейські у шоломах: вони стали прямо за гвардійцями. Спинами до протестувальників. І тут почалася бійка. Десь біля входу до Ради по голові отримав чоловік пенсійного віку. З розбитої голови на обличчя потекла кров. Натовп, в якому зібралися незадоволені силовиками люди, оскаженів. «Донбас» Семенченка врізався у спини поліції. Почалася шарпанина. Частина протестувальників кинулася шукати поліцейського, який розбив голову пенсіонеру (якого на той момент перемотував Червоний хрест).
«Документи свої покажи! Я сказав документи покажи, падлюка!» – надривно кричав за спини Нацгвардії чоловік у камуфляжі.
Протестувальники «під шумок» почали розтягати залізну огорожу. Поліцейського, якого вимагав до себе натовп, закрили тілами бійці Нацгвардії. Вони сховалися за щитами, притислися до бетонного парапету й мовчки стояли.
«Біжи свиня! Жирний, ти що, не зрозумів?! Тікай нах*й, бо я тебе вб’ю! Тікай, свинка!!!» – горланив все той же чоловік у камуфляжі.
Врешті, до кривдника пенсіонера таки дотяглися. Зірваний шолом летить до землі, в хід ідуть кулаки. Непритомного поліцейського з місця сутичок виносить Червоний хрест. Силовиків підпирає «Донбас» Семенченка, в якого раптово з’явилися залізні щити. Однак сутички тривають недовго. Кордон поліції розступається й через нього проносять армійські намети. Слідом за ними на Грушевського входить Саакашвілі. І вже традиційно прямує до сцени.
«Так, ми знали, хто такий Янукович. І народ його вибрав не від хорошого життя. Але ж Порошенко красиво говорив, ми не знали, хто він! У Януковича було більше «Беркута», ніж у Кучми. У Порошенка більше Нацгвардії, ніж «Беркута» у Януковича! Але для цих бариг у нас погані новини! Ми змусили депутатів нас почути! У четвер вони мають розглянути законопроекти про антикорупційний суд, скасування недоторканності і зміну виборчої системи! Ми нікуди не розходимося! Ми лишаємося тут, під Радою! Ми ставимо намети! Я буду з вами! Ми лишаємося ночувати!» – плутано й переривисто говорив Саакашвілі у мікрофон.
На проїжджій частині вулиці Грушевського чоловіки у камуфляжі ставили намети. Десь у Маріїнському парку пихкотіла димом у повітря польова кухня. Натовп радісно обговорював початок чергового «Третього Майдану».