На Україну рано чи пізно чекає складне завдання – звільнення окупованих територій, а головне – таких великих міст як Донецьк та Луганськ. І хоча зараз про це говорити зарано, а ситуація до того моменту може кардинально змінитися, все ж таки варто розглянути як проводилася аналогічна військова операція в Іраку. Мова йде про звільнення від сил «ІДІЛ» одного з найбільших міст Іраку – майже двохмільйонного Мосула. Ця битва вважається однією з наймасштабніших військових операцій останнього десятиріччя. Перебіг подій та особливості, які можуть бути корисними і в Україні, розбирали експерти американського військового порталу Defense One.
Наступ на Мосул розпочався 17 жовтня 2016 року, коли до другого за кількістю населення міста країни під прикриттям авіації було перекинуто більш ніж 100-тисячний підрозділ, який складався з місцевих добровольців, регулярної армії та спецпризначенців з Іраку та західної коаліції. Орієнтовне співвідношення сил з «ІДІЛ» складало 10 до 1 на користь коаліційних сил. Просування сил з півдня, сходу та півночі країни до Мосула тривало усього 14 діб. Першими до передмістя потрапили бійці сил спеціальних операцій Іраку, які за два тижні змогли подолати близько 25 км. Але проведення таких масштабних і координованих атак виявилися набагато складнішими у наступні місяці.
Операція показала, що означає боротьба проти добре підготовленого противника в обороні. Бойовики «ІДІЛ» активно використовували підземні тунелі та завішані тканиною вулиці для прихованого пересування містом. Вони розгорнули артилерію, як звичайну, так і імпровізовану саморобну. Крім того, був створений цілий флот невеличких човнів для боїв на річках. Все місто було переповнено автомобілями з вибухівкою, які постійно оновлювалися. За словами заступника командувача коаліцією бригадного генерала Ріка Урібе, кількість таких вибухових пристроїв особливо зросла в листопаді та грудні, коли об’єднані сили змогли потрапити в передмістя. З часом інтенсивність застосування таких пасток зросла до п’яти на день. Для створення таких автобомб використовувалися міни та ракети, деякі колись викрадені з іракських військових сховищ, а деякі просто зібрані з металобрухту. Крім того «ІДІЛ» використовував міни та ракети, деякі викрадені з запасів армії Іраку, деякі виготовлені з нуля. «Вони часто були абсолютно некерованими і неточними, але їх запускали буквально десятками», – зазначив казав Урібе. Звичайно, як більшість радикальних ісламських рухів, бойовики застосовували і смертників з бомбами, в тому числі і дітей, що продовжується до цього часу.
На початку листопада іракські спецпризначенці змогли прорватися до східної частини міста. Однак опір бойовиків значно посилився, постійно зростало застосування автобомб, відповідно зростала і кількість авіаударів коаліційних сил по заводам, де вироблялися вибухові пристрої. Просування в глибину міста вимагало більше розвідувальних даних, тому іракські сили захопили студію телебачення, що дозволило оперативно передавати нову інформацію про кустарні заводи, артилерійські сховища та перероблені комерційні безпілотники, здатні нести озброєння.
До 2016 року багато груп бойовиків вже використовували звичайні побутові дрони для спостереження та розвідки, але битва за Мосул стала першою, де зафіксовано застосування саме ударних БПЛА недержавними силами. Мова йде про так звані дрони-камікадзе із вибуховими пристроями на борту та БПЛА, що здатні перевозити і скидати гранати (аналогічно тим, які вже неодноразово були використані терористичними силами «ДНР» проти українських артилерійських сховищ – Ред.). І хоча в січні сили «ІДІЛ» вдалося витіснити з східної частини Мосулу, їхні дрони ставали все більш серйозною загрозою. Однак, таку тактику було доволі легко скопіювати і вже за кілька тижнів іракська федеральна міліція вже мала власні ударні БПЛА, що скидали 40-мм гранати.
24 січня було звільнено східну частину міста і коаліція провела перегрупування сил, що тривало кілька тижнів. Наступна фаза складалася в просуванні через річку Тигр, мости через яку були здебільшого знищені. Водночас, командування коаліційних сил використало цей час для вивчення найбільш ефективних тактик і розбору недоліків. Як зазначив Девід Вітті, «зелений берет», полковник у відставці, який займався підготовкою іракської антитерористичної служби (АТС), на першому етапі було зроблено чимало помилок. «Одна з найбільших – те, що на початку битви АТС була фактично єдиним підрозділом, який зайшов в східну частину міста», – підкреслив він. Для Багдаду це стало одночасно і перевагою, адже спеціальні сили змогли швидко просунутися в місто, і недоліком, бо коаліційні сили почали розраховувати в веденні наступальних дій лише на спецпризначенців. Разом з тим, АТС створювалася як елітний підрозділ спеціальних операцій, і він не був призначений для проведення зачисток в місті, для цього була необхідна регулярна армія.
АТС, або як їх ще називали «Золоті лицарі» воювали в східному Мосулі місяць поки решта підрозділів залишалися за межами міста. Лише в грудні, коли було відкрито інші напрямки, до міста зайшли іракська армія та федеральна поліція, після чого разом вони змогли досягти певного прогресу. При цьому, на думку авторів, така пауза змогла навчити іракських командирів важливому аспекту тактики. За словами Вітті, коли здійснювалися атаки в багатьох напрямках одночасно, це мало значний успіх. «Але як тільки намагалися зосередити всі сили на одному напрямку – починалася справжня м’ясорубка», – зауважив він. В такому випадку сили «ІДІЛ» могли зібрати своїх найкращих бійців і техніку в одному секторі, щоб максимально ефективно протистояти іракцям.
У березні коаліційні сили почали наступ на старе місто Мосула, де в середині 2014 року вперше оголосив халіфат лідер «ІДІЛ» Абу Бакр аль-Багдаді. Це була надзвичайно важка місцевість для атакувальних дій, що добре розуміли іракські військові та західні експерти. "Це було б складною битвою для будь-яких сил", – підкреслив Вітті. Старий Мосул являв собою абсолютно інший тип місцевості, там була дуже щільна забудова, вузькі вулиці, які не дозволяли застосування техніки. Крім компактності, тут була велика кількість мирного населення, яка мешкала в цьому районі, що призвело до жертв серед цивільних. Разом з використанням «живих щитів» бойовиками «Ісламської держави» ці фактори перетворили наступ в тривалий кривавий тупик, з цивільним населенням проміж сил, що воюють.
Так, одним з найбільш трагічних епізодів цієї війни став удар коаліційних сил 17 березня по району аль-Джадіда в західному Мосулі. Тоді іракські військові запросили авіаудар по двох снайперах на даху будинку, що викликало детонацію вибухівки поруч. В результаті це призвело до загибелі понад 100 іракців. Повітряна атака на Аль-Джадіду ознаменувала поворотний момент. Коаліція зменшила частоту використання авіації по ймовірних заводах вибухівки, хоча керівники операції підтримували нанесення авіаударів під час атаки на Мосул.
Втім, основна частина боїв тривала на землі в особливо небезпечних умовах. Через такі особливості експерти прирівняли бої за Мосул до чеченського Грозного та в’єтнамського Хюе. Пропонуючи битву за Сталінград в якості історичної паралелі, Вітті підкреслив, що на відміну від радянських та німецьких сил, іракські військові намагалися максимально зберегти інфраструктуру та захистити місцевих мешканців. В решті решт, 10 липня прем'єр-міністр Іраку Абаді, разом з військовим командуванням офіційно оголосив про визволення Мосула.
Наступ тривав 266 днів, довше ніж битва за Сталінград. Станом на березень в результаті проведення операції за оцінками західних експертів загинуло більше 7 тисяч та поранено ще 22 тисячі цивільних осіб. При чому за різними даними від 600 до 1200 іракців загинуло через авіаудари коаліційних сил. В наслідок боїв зазнали втрат і іракські військові – загинуло близько тисячі осіб, ще 6 тисяч було поранено. Втрати «ІДІЛ» не піддаються офіційному обчисленню, але ймовірно складають від 6 до 16 тисяч бійців. При цьому «ІДІЛ» все ще контролює території на півдні та заході від Мосула. "Осередки «ІДІЛ» існують в Нінаві, Хавізі та долині річки Ефрат в провінції Анбар", – заявив журналістам міністр оборони США Маттіс під час свого першого брифінгу 19 березня. Тому, за словами авторів статті, бої за Мосул та його околиці можуть незабаром закінчитися, але війна проти «ІДІЛ» ще дуже далека від завершення.