Жан-Люк Меланшон у відповідь на програмну промову прем’єр-міністра Едуара Філіппа проголосив: «Ми є альтернативою світові, який ви представляєте!». Лідер «Нескореної Франції» — вправний оратор. Вміння формулювати містко, яскраво, парадоксально принаджує до нього потужні хвилі молоді, що мріє про бунт, революцію, романтику… 19% у першому турі президентських виборів не з’явилися з повітря.
Утім, на парламентських виборах відносно новій крайній лівій політичній партії пощастило менше. Попри те що «Нескорена Франція» практично не шукала на дільницях відкритого двобою з консервативними та крайніми правими й просувала своїх найпомітніших кандидатів у традиційно лівих округах, команді Меланшона вдалося здобути в Національній асамблеї лише 17 місць. Ще 11 дістали комуністи — формальні союзники та об’єктивні конкуренти в боротьбі за виборця, які, повагавшись, оформилися в окрему фракцію.
Нова Національна асамблея пропрацювала лише тиждень, а Меланшон уже поквапився звинуватити нового президента в організації «державного соціального заколоту». Мова про реформу трудового права, яку пообіцяв Емманюель Макрон під час виборів. Депутати від фракції Меланшона засипали нову законодавчу ініціативу поправками. «Крайні ліві визначили проект Трудового кодексу як такий, що суперечить інтересам робітничого класу та загалу найманих працівників, — пояснив фахівець із питань лівого радикалізму Філіпп Райнано в інтерв’ю журналу Le Point. — Якщо реформа пройде, це стане очевидною поразкою Меланшона».
Читайте також: Українські обіцянки Макрона
Свідомий виклику, популістський лідер хоч і використовує парламентську трибуну для проголошення своїх ідеологем, але ставку робить на вулицю. Він демонстративно бойкотував Конгрес — спільне засідання обох палат французького парламенту, яке скликав Емманюель Макрон для проголошення програмних цілей свого президентського терміну. Меланшон і Ко показово не з’явилися у Версалі, зібравши своїх прихильників того самого дня і в той самий час на площі Республіки. Завжди без краватки, часто з маленькою червоною книжечкою авторства «великого Мао» в руках, він закликає публіку «боротися всіма методами з гіперпрезидентством».
Не випадково ворог лібералізму й друг Путіна вже проголосив цілу серію «тренувальних» вуличних зборів упродовж літа. Провідні акції протесту заплановано на вересень. Як уміють французи бойкотувати реформи, знає весь світ. Мертвий громадський транспорт, закриті школи, паралізована державна сфера послуг… Такими методами була похована не одна реформа системи соціального захисту та освіти. Чи виведе Меланшон на вулиці кілька мільйонів людей на шкоду проектам Макрона? У тому, що він дуже постарається це зробити, немає сумнівів.
«Меланшон — це яскраве втілення троцькістської політичної культури, за якою мета без вагань виправдовує будь-які методи, — вважає Наїрі, паризька журналістка, що спеціалізується на соціальних темах. — Його хижість насамперед скерована на політичні структури власного політичного спектра. «Нескорені» намагаються проковтнути дрібні троцькістські та інші крайні ліві угруповання, а також перетягти на себе чи не весь електорат соціалістів і комуністів. Уже зрозуміло, що ця партія сподівається стати найпотужнішою лівою силою країни. Я була здивована кількістю лівих інтелектуалів, які декларували бажання проголосувати за цього тоталітарного типа в першому турі президентських виборів. Єдине, що спрацьовувало як віднаджувальний фактор, — аргумент про зачарованість Путіним. Дехто все ж починав замислюватися й вагатися, принаймні на словах. Але невідомо, як ці люди проголосували та, найважливіше, як політично поводитимуться надалі».
Читайте також: Вибори у Франції: мозаїка з сюпризом
У питаннях зовнішньої політики Жан-Люк Меланшон чітко зорієнтований на Москву й налаштований проти Брюсселя. Він виступає за вихід Франції з НАТО та з Європейського Союзу, висловлюється за «перегляд кордонів, що утворилися після розпаду СРСР», а також не може визначитися, як зізнався в одному з інтерв’ю, «де починається Україна — до Криму чи за ним». Згідно з публікаціями французької преси російський вплив, якщо не нагляд, забезпечує в партії Меланшона колишній військовий Джордж Кузьманович. Із Меланшоном вони знайомі від 2005‑го. Тоді нинішній очільник «Нескореної Франції» ще був членом Соціалістичної партії. Через три роки Меланшон пішов від соціалістів, щоб заснувати власну політичну структуру «Лівий фронт». Згодом Кузьманович стає куратором із питань безпеки нової політичної сили на всіх мітингах та демонстраціях, з 2013-го відповідальний за міжнародну та оборонну політику.
«Лівий фронт» будувався за тим самим принципом, що й німецькі «Ліві», також дружня до Москви політична сила, — пояснив у розмові з Тижнем історик Рено Байбе. — Концепт, закладений в основу обох ініціатив, — систематизована заміна собою давніх лівих парламентських партій, у французькому випадку Соціалістичної та Комуністичної. Як і німецькі «Ліві», «Лівий фронт» Меланшона постарався підтягти під свої знамена всіх розчарованих із лівого флангу. Тих, хто звик слухати лише лівих музикантів, ходити на виставки тільки лівих художників, хто сформувався й жив у досить замкненому світі лівих ідей та обурювався відвертим кар’єризмом керівництва СП. Харизматичному Меланшону вдалося згуртувати цю публіку довкола себе».
«Смотрящий» від Москви Джордж Кузьманович — колишній учасник збройної місії НАТО в Афганістані. У 2009-му, після поранення в коліно, виїхав до Білокам’яної працювати фінансовим аналітиком групи First Moscow Curency Adviser. Саме він, позиціонуючи себе прихильником Троцького та Че Ґевари, Чавеса та Кастро, просував у «Лівому фронті» такі дещо несподівані для французької лівиці маркери, як «Марсельєза» та національний прапор, що давніше асоціювалися переважно з крайнім правим «Національним фронтом». Популістська структура активно використовує патріотичний дискурс, різко критикуючи Брюссель та європейське трудове право, закликаючи до виходу із зони євро. Кузьманович, як і Меланшон, не стримує гніву, закидаючи Сполученим Штатам «підтримку пронацистського й антиросійського уряду в Києві» та намір «взяти Росію в облогу».
22 червня 2014 року саме Кузьманович разом із активістом створеної за участю російської амбасади в Парижі Координаційної ради співвітчизників Ґєорґієм Шепєлєвим організували під прапорами «Лівого фронту» демонстрацію «за мир в Україні», або ж за легітимізацію так званих ДНР і ЛНР. «День обраний не випадково, — зазначає інтернет-видання Streetpress.com. — Це початок нападу нацистів на СРСР». Автор статті Лука Шедевіль пише: «Дехто вважає, що саме Кузьманович сформував бачення Меланшона відносин із Росією. Відтак останній повторює на мітингах, ніби «Крим завжди був російським, як Ельзас та Лотарингія завжди належали Франції».
Читайте також: Задача для Макрона: не стати Обамою
Агресивність, темпераментність, потужна енергетика Меланшона цілком здатні заповнити його ідеями, проектами та впливами весь або майже весь лівий політичний простір. Сприятливим для нього є критичний стан Соціалістичної партії, що провела до нижньої палати парламенту лише 31 депутата, серед яких немає ані кандидата в президенти Бенуа Амона, ані яскравого колишнього прем’єра Манюеля Валльса. Комуністи, хоч і намагаються триматися своєю незалежною купкою, втратили колишню популярність безповоротно.
На рівні парламенту найчисленнішою опозиційною силою є «Республіканці». Але сотня ця розколота зсередини. Добра половина фракції не лише серйозно розмірковує про «макроносумісність», а й не голосувала проти програми уряду — у французів це визначальне голосування у сенсі належності до опозиції. «Лише я є справжньою противагою Макрону», — любить повторювати Жан-Люк Меланшон у розмовах із журналістами. Високо піднявши вгору руку зі стиснутим кулаком, він заводить свою фракцію до Бурбонського палацу, голосно скандуючи: «Спротив!».
Уже зрозуміло, що протистояння цього політика з Емманюелем Макроном позначиться на внутрішньому політичному рівні численними страйками, вуличними протестами та пропагандистськими інвективами в парламенті. Москва використовуватиме Меланшона, як тільки зможе й де тільки зможе. Так, він не має міністрів та впливової фракції. Але небезпеку не варто применшувати. У проекції на українські інтереси це означає активне просування прокремлівських меседжів у середовищі шкільних та університетських учителів, державних службовців середньої ланки та частини студентства. Крайні ліві не менш інтоксиковані російською пропагандою, ніж крайні праві. Паризька політична осінь незалежно від прогнозів погоди буде гарячою.