Коли авторитарний правитель будує велетенський темний планетоподібний об’єкт, не варто дивуватися, якщо його назвуть «Зіркою смерті». Але якщо призначення «Зірки смерті» із «Зоряних воєн» було в тому, щоб стирати різні місця зі Всесвіту, то павільйон «Експо-2017» у Казахстані (виставка відкрилася в столиці країни Астані в червні) має, навпаки, повернути центральноазійську країну з 18-мільйонним населенням на мапу світу, особливо в очах інвесторів. «Зірка смерті» в Астані презентує традиції казахської гостинності: теплий одяг для гостей або голова вівці на вечерю. У торговому центрі, названому на честь давнього Шовкового шляху, продаються розкішні сувеніри.
Казахстан міститься на перехресті шляхів у прямому й переносному значеннях. Географічно країна затиснута між Росією, Китаєм і Близьким Сходом. Через неї проходять колишні й майбутні торговельні шляхи. Президент Нурсултан Назарбаєв прагне перетворити географічне розташування на перевагу Казахстану, приєднавшись до китайської ініціативи «Один пояс, один шлях». Проект покликаний збудувати нові транспортні сполучення між Азією, Європою й Африкою. За останні два роки за китайські гроші збудовано масштабний хаб вантажних залізничних перевезень у Хоргосі; він простягається через кордон між Казахстаном і Китаєм. Очільник Піднебесної Сі Цзіньпін відвідав «Експо» 8 червня й урочисто проголосив, що дві країни мають бути «партнерами назавжди».
Читайте також: Казахстан: стартовий майданчик
Інше перехрестя для Казахстану — історичне. Нині країна має вибір між тим, щоби відкритися або стагнувати. Вибирати тут непросто, адже в минулому вона багато страждала від панування іноземних сил. Радянська влада загнала казахів, що вели кочовий спосіб життя, у колгоспи під прицілом автоматів і знищила чверть населення. Територію країни використовували як простір для таборів і випробувань ядерної зброї. Дітей навмисне піддавали радіації, щоби вивчати її вплив на організм.
Кочівник у світі не сам
Мало хто сподівався, що Казахстан процвітатиме після здобуття незалежності. Та країна домоглася більших успіхів, ніж її центральноазійські сусіди — здебільшого завдяки покладам енергоносіїв. Торік на нафту й газ припало 58% сукупного експорту Казахстану. Величезне нафтогазове родовище Кашаган є одним з найбільших у світі, відкритих за останні десятиліття. Але свою роль у такому розвитку подій відіграло й у міру розумне управління державою. Реальний обсяг виробництва на душу населення зріс із $1,6 тис. у 1990 році до $14 тис. у 2013 році (див. «З гарним приданим»). Назарбаєв, який керує країною з радянських часів, витрачав більшу частину нафтоприбутків на те, щоб на ділянці практично пустельного степу вичаклувати Астану. Перенесення столиці дало змогу державі позбутися багатьох зморшкуватих рук, які тримали владу в попередній столиці, і просунути до неї молодих модернізаторів, що перебралися до нового владного центру.
Але протягом останніх трьох років ціни на нафту падають і казахам доводиться затягувати паски. Зростання економіки зменшилося з 6% 2013-го до 1,1% торік. Хоча, за прогнозами МВФ, цього й наступного року слід очікувати деякого відновлення економічного зростання. Щоб покрити частину витрат на «Експо», уряд потягнув гроші з національного пенсійного фонду. Це багатьох обурило. «От і вибухнули наші пенсії!» — буркотів один казах, коли на відкритті виставки в небі спалахнули феєрверки.
Казахстанський суверенний фонд Samruk-Kazyna планує продавати акції компаній, які контролює. Наступного року найбільша у світі урановидобувна компанія Kazatomprom, найімовірніше, виведе 25% акцій на біржу. Про це розповіла Балжит Грюал, одна з керівниць Samruk-Kazyna. Далі великі емісії проведуть казахський перевізник Air Astana (49% акцій якого належить британській компанії BAE) і державний нафтогазовий гігант KazMunaiGas. За словами Грюал, це станеться 2019 або 2020 року. Прем’єр-міністр Казахстану Бакитжан Сагинтаев приємно дивує орієнтованістю на ринковий підхід: називає державні компанії «динозаврами» і наголошує на необхідності розвитку конкуренції.
У 2016–2017 роках Казахстан перескочив з 51-го на 35-те місце в рейтингу Світового банку з легкості ведення бізнесу. У країні тепер набагато простіше отримати дозвіл на будівництво або проведення електрики. Створення цифрового порталу для зв’язку з державними службами допомогло подолати корупцію низької ланки. Раніше чиновники вимагали хабарі за дозволи на ведення бізнесу. «Тепер ситуація поліпшилася», — каже підприємець, який керує танцювальною студією. Президент Казахстану обіцяє: до 2025 року країна перейде на латиницю, тому що англійська — міжнародна мова торгівлі (а ще, мабуть, відмова від кирилиці дошкулить росіянам).
Читайте також: Інформаційна війна Росії: казахський фронт
Після завершення «Експо» в її локації розташується Міжнародний фінансовий центр Астани, до нього мають увійти регіональна фондова біржа і фінансовий хаб. Компанії, які приходитимуть на цей майданчик, працюватимуть за правилами, ґрунтованими на англійському праві, а правозастосування забезпечуватимуть незалежні суди — так обіцяє влада. Мета — додати впевненості інвесторам, які інакше можуть боятися заводити гроші в країну, котра в рейтингу сприйняття корупції від Transparency International приблизно на рівні Росії.
Звучить усе чудово. Але Казахстан уже сім років обіцяє масштабні приватизації. Реалізовані тільки малі проекти. У країні досить хитка банківська система. Олігархи з усіх сил блокуватимуть реформи, які шкодять їхнім інтересам. Як зауважує казахстанський аналітик, іноземні інвестори можуть не повірити обіцянкам про верховенство права, які «залежать від слова однієї людини».
Ще одна проблема в тому, що для більшості казахів свобода бізнесової діяльності — нове поняття. Ніхто тут не пам’ятає часів, коли держава не домінувала би в економіці. А багато хто почувається в таких умовах упевненіше. Взяти, наприклад, типового підприємця Єзмека Каженова. Довідавшись, що в Казахстані можна вирощувати яблука, він вирішив зайнятися цим, щоби виготовляти з фруктів варення, сік і солодощі. Він отримав земельну ділянку, але не за гроші, а завдяки бізнес-плану, який представив на розгляд чиновникам. Землю Каженову виділили безплатно. Держава виплачуватиме його працівникам 35% зарплати протягом семи років (за цей час мають вирости дерева) і побудує дорогу, щоби він міг відвезти врожай на ринок. Каженов у захваті. Адже це дає змогу йому попутно керувати двома ресторанчиками в Астані, розташованими за тисячу кілометрів від яблуневого саду. До того ж Каженов шукає офісну роботу, щоб працювати ще й на зарплату. Чому негусто заселена держава готова платити своїм громадянам за обробку землі, на яку можуть зазіхати сусіди, цілком зрозуміло. Однак таке леліяння навряд чи забезпечить ефективність бізнесу.
Читайте також: Контроль над Північчю. Як Казахстан протистоїть російському сепаратизму
У надії збільшити продуктивність економіки торік можновладці ухвалили закон, який дає змогу іноземцям орендувати фермерські угіддя на період до 25 років. Це спричинило масові протести: казахи бояться, що китайці заполонять порожні землі й потім уже не заберуться з країни. Уряду довелося відкласти проект. Із цієї самої причини чиновники не допустили китайських працівників на будівництво інфраструктури для «Одного поясу, одного шляху». Крім того, казахів непокоїть Росія. Владімір Путін заявив, що росіяни мають право втручатися у справи сусідніх країн, де погано ведеться етнічним росіянам. Одну п’яту населення Казахстану становлять власне росіяни.
У плані репресивності казахстанській владі далеко до деяких сусідських. Однак незгодні ЗМІ у країні придушуються, критика президента — табу. А 2015 року Назарбаєва переобрали 98% голосів. 6 липня йому виповнилося 77 років, а питання наступника досі відкрите. Торік президент призначив дочку депутатом Сенату, чим викликав розмови про те, що готує її для найвищого крісла. «Перехід почався», — стверджує один коментатор з Астани. Він має на увазі проект поправок до Конституції: ті мають обмежити президентську владу будь-якого наступника й утвердити унікальний статус Назарбаєва як «Першого президента». Таким чином президент здобуде вічний імунітет від арештів і навіть перевірок банківських рахунків.