27 червня Міжнародна федерація футболу повністю оприлюднила резонансний «Звіт про розслідування конкурсу на право проведення Чемпіонату світу з футболу 2018/2022 років». Автор – американський правник, колишній прокурор Майкл Ґарсіа. Документ на 430 сторінок описує процес відбору Росії та Катару господарями двох наступних Чемпіонатів світу в 2010 році, а також розслідування контактів різних країн-претенденток з топ-представниками ФІФА і між собою. Два роки до цього комітет з етики ФІФА тримав звіт у таємниці. Але у понеділок 26 червня копія звіту потрапила до німецької газети – та написала, що планує поступово оприлюднювати подробиці документу. До слова, у 2014 році, після 18 місяців роботи над звітом, Ґарсіа звільнився, оскільки не погоджувався з опублікованим кротким підсумком документа, а конкретно – з тим, що скорочена версія фактично знімала звинувачення стосовно серйозних порушень з боку господарів Чемпіонату 2018 і 2022 років, Росії та Катару, в загалом хаотичному процесі відбору. Тож він закликав опублікувати звіт повністю.
«Зрештою у звіті Ґарсіа не було неспростовних доказів того, що комітети з розгляду заявок Росії та Катару скористалися хабарями, аби забезпечити їм Чемпіонат 2018 і 2022 років, якихось ознак, що могли б змусити ФІФА розглянути перенесення подій або повторного відбору господарів», – пише у статті для New York Times оглядач Енрдю Кей після публікації повного звіту цього тижня. Утім, документ показує глибокі недоліки у процесі голосування за кандидатів і підтверджує різну інформацію, що з’являлася у ЗМІ по всьому світу протягом років після голосування, про неадекватну та неетичну поведінку людей, близьких до відбору і тих, хто в ньому голосує.
Читайте також: Фанатська істина. Хто підставляє український футбол?
У випадку Катару прямих доказів підкупу голосів катарським комітетом, відповідальним за участь країни у відборі на право проведення Чемпіонату, не було, пише Кей. Утім, Ґарсіа задокументував десятки сторінок тривожних фактів стосовно наближеності катарського уряду і заявкового комітету, неналежної поведінки консультантів, що працювали над підготовкою заявки.
Щодо Росії, то Владімір Путін, будучи на той час прем’єром країни, протягом кількох місяців до голосування за господарів Чемпіонату зустрічався з деякими учасниками процесу. Хоча доказів порушень правил стосовно подарунків чи ознак того, що росіяни намагалися чинити вплив на учасників голосування, звіт не дає, пише Кей. Докладніше про результати розслідування стосовно Росії можна прочитати у повному звіті Ґарсіа зі стор. 360.
Окрім того, Ґарсіа описав поведінку керівництва відбіркових комітетів та інших зацікавлених осіб під час проведення розслідування: вони ігнорували або агресивно реагували на його питання, демонстрували незнання з простих питань і в іншому не виявляли готовності співпрацювати. Ґарсіа не мав повноважень подавати на фігурантів розслідування до суду, хоча виявляв прямі і непрямі «послуги», надані учасникам голосування на відборі господарів Чемпіонату: наприклад, побудову футбольного поля в одній з країн, представник якої голосує; трансатлантичні перельоти приватними літаками, переказ $2 млн на рахунок 10-річної доньки одного з учасників голосування. А проаналізувавши протоколи засідань ФІФА, Ґарсіа виявив, що керівний орган Виконавчого комітету навіть не обговорював питання спеки в Катарі, перш ніж надати країні право проводити Чемпіонат (він проходить у червні-липні), хоча саме його як одну з пріоритетних проблем відзначали інспектори ФІФА.